У сучасному українському політико-економічному ландшафті боротьба з корупцією у вищих ешелонах влади все частіше виходить за межі простих хабарів чи прямих розкрадань. Спільні розслідування Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) викрили існування високорівневих інтелектуальних схем, де ключову роль відіграють не чиновники з печатками, а закордонні інвестиційні консультанти та фінансові інженери.
Одним із найбільш резонансних проваджень останніх років стала справа про неформальний контроль над стратегічними підприємствами України, де однією з центральних фігур виявився Олександр Мужель — міжнародний інвестбанкір із паспортом громадянина Франції, який у задокументованих розмовах та матеріалах слідства проходить під оперативним псевдонімом «Француз».
Оприлюднення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, які в медійному просторі отримали назву «плівки Міндіча», оголило механіку функціонування паралельного «штабу» управління державними активами. Аналіз задокументованих аудіозаписів та розшифровок розмов свідчить про створення закритої групи, яка мала фактичний важіль впливу на ухвалення рішень у кабінетах виконавчої влади та на державних підприємствах.
За даними слідчих органів, а також згідно з публічними аналітичними матеріалами народних депутатів (зокрема Ярослава Железняка та Володимира Ар’єва), до складу цієї групи входили особи з різними зонами відповідальності:
Тимур Міндіч: Відомий бізнесмен та співвласник студії «Квартал 95», який, за версією слідства, забезпечував комунікаційний та політичний вектор, діючи як зв’язкова ланка між бізнес-інтересами та вищими посадовцями.
Провладні куратори та чиновники: Представники виконавчої гілки влади, зокрема посадовці, пов’язані з колишнім заступником керівника Офісу Президента Ростиславом Шурмою, які відповідали за адміністративний лобізм, призначення «потрібних» кадрів на держпідприємства та блокування небажаних рішень.
Олександр Мужель («Француз»): Міжнародний фінансовий консультант із багаторічним досвідом у лондонському Сіті, залучений як головний архітектор закордонних фінансових транзакцій, офшорних структур та систем легалізації капіталу.
На відміну від класичних «наглядачів» минулих років, Мужель володів унікальними для подібних схем компетенціями. Його освіта, здобута у Франції (Руанська школа бізнесу та Паризький університет II Пантеон-Ассас), а також понад 10 років роботи в інвестбанках рівня ING, VTB Capital та Bank of America Merrill Lynch дозволяли йому будувати схеми, формально бездоганні з точки зору міжнародного права.
За даними матеріалів НАБУ, операційна діяльність «Француза» охоплювала три ключові напрямки:
Мужель розробляв складні ланцюжки з використанням юрисдикцій Великої Британії, Кіпру та офшорних зон. Це дозволяло розривати прямий юридичний зв’язок між українськими держпідприємствами та кінцевими бенефіціарами, які отримували прибутки від оборудок.
Завдяки своєму статусу засновника лондонської компанії Lionheart Capital Markets та кіпрського фонду Renedes Investment Management, Мужель міг надавати тіньовим грошовим потокам вигляду легальних іноземних інвестицій, кредитно-нотних програм чи грошових позик під девелоперські проєкти в Європі.
Записи свідчать, що однією з довгострокових цілей угруповання було не просто виведення поточних обігових коштів із заводів, а штучне доведення їх до стану передбанкрутства. Це створювало умови для подальшого викупу стратегічних промислових об’єктів за заниженою ціною під час офіційної чи тіньової приватизації підконтрольними бізнес-структурами.
Зараз Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура продовжують досудове розслідування у межах кримінальних проваджень, відкритих за статтями щодо зловживання службовим становищем, відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, та створення злочинної організації.
Проте справа ускладнюється міжнародним фактором. Наявність у Мужеля громадянства Франції, а також зареєстрованих активів у Британії та ЄС ускладнює проведення екстрадиційних процедур та вимагає від українських правоохоронців тривалого процесу міжнародно-правової допомоги. Попри це, справа «плівок Міндіча» та «Француза» вже стала прецедентом, що демонструє здатність НАБУ документувати не лише виконавців на місцях, а й закордонних архітекторів високоінтелектуальних корупційних схем.