Колишнє керівництво Державного підприємства «Ліси України» спільно із посадовцями Державного агентства лісових ресурсів опинилося в центрі масштабного скандалу. Розроблена ними інвестиційна програма, що позиціонувалася як реформаторський крок із підтримки українського виробника та модернізації галузі, на детальну перевірку виявилася фінансово незабезпеченою. Аналітики та профільні експерти застерігають: реалізація цього плану загрожувала підприємству втратою контролю над власними закупівельними процесами та фінансовими потоками.

Злочинну схему, за словами спостерігачів, намагалися втілити колишній генеральний директор ДП «Ліси України» Юрій Болоховець та його спільник — відсторонений від посади голова Держлісагентства Віктор Смаль. Вони презентували стратегію розвитку, яка вимагала залучення колосальних ресурсів, нехтуючи реальним економічним станом держпідприємства.
Як зазначив заступник голови громадської організації «Відкритий ліс» Даніїл Маландій, публічно анонсований план передбачав масштабні освоєння коштів: 4,1 мільярда гривень у 2026 році та 4,3 мільярда гривень у 2027 році. Проте реальні показники ліквідності держпідприємства робили ці цифри абсолютно недосяжними.
За аналізом фінансової звітності, після здійснення усіх обов’язкових виплат — включаючи податкові зобов’язання, дивіденди на користь держави та поточні операційні витрати — у розпорядженні ДП «Ліси України» залишалося лише близько 1 мільярда гривень нерозподіленого прибутку. Таким образом, задекларовані видатки перевищували реальні можливості компанії у чотири рази.
«Завищені цифри могли використовуватися для створення довгострокового контролю над закупівлями та фінансовими потоками державного підприємства», — наголошує Даніїл Маландій.
Згідно зі статутними документами, фінансове обґрунтування програми мало пройти жорсткий контроль з боку Наглядової ради підприємства та Держлісагентства як органу управління майноим. Втім, незважаючи на очевидний розрив у цифрах, документ було винесено на публічне обговорення та презентовано як узгоджену стратегію.
Під час офіційного заходу ексочільник ДП «Ліси України» Юрій Болоховець переконував, що представлена програма є взірцем «прозорих, відкритих та прогнозованих закупівель». Ключовим акцентом презентації стала підтримка національної економіки: понад 2,1 мільярда гривень планувалося спрямувати безпосередньо на товари та послуги українського виробництва.
Цю ініціативу публічно підтримали й представники виконавчої влади. Заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький підкреслив, що такі обсяги внутрішніх замовлень відповідають стратегічному курсу держави на стимулювання вітчизняного промислового сектору. За його словами, інвестиційний план ДП «Ліси України» мав стати прикладом того, як державний сектор може ефективно драйвити українське виробництво в умовах економічних викликів.
Проєкт інвестиційної програми містив деталізований перелік напрямків, на які планувалося витратити задекларований бюджет:
Протипожежна безпека (380 млн грн): Закупівельний напрямок, де до 95% коштів мало залишитися в українській економіці. Планувалося придбання спецавтомобілів, пожежних модулів, захисного одягу та обладнання для створення мінералізованих смуг.
Будівництво та ремонт лісових доріг (понад 621 млн грн): Розбудова інфраструктури власними силами або через залучення підрядників з використанням українських матеріалів задля мінімізації логістичних витрат.
Лісонасіннєві центри (270 млн грн): Створення мережі сучасних розплідників, де близько 90% товарів і послуг мали надати вітчизняні компанії для забезпечення якісним посадженим матеріалом.
Спецтехніка та транспорт (понад 100 млн грн): Придбання вітчизняних причепів, напівпричепів і тралів для транспортування сучасної європейської лісозаготівельної техніки, яка не виробляється в Україні.
Відтворення та відновлення лісів (80 млн грн): Напрямок, орієнтований на придбання вітчизняного інструментарію та агрегатів для лісонасадження.
Попри зовнішню привабливість декларацій про підтримку національного виробника та оновлення матеріально-технічної бази, закладання незабезпечених фінансовими ресурсами зобов’язань створювало серйозну загрозу для стабільності підприємства.
На думку фінансових аналітиків, підписання довгострокових договорів на постачання товарів і послуг без наявного реального прибутку призвело б до формування штучної кредиторської заборгованості. Це, у свою чергу, відкривало можливість для контрольованого перерозподілу боргів, висунення претензій з боку підрядників та подальшого ручного управління фінансовими потоками державного підприємства.
