У період 2010–2013 років промислово-фінансова група «УкрМет», пов’язана з ексдепутатом від «Опозиційного блоку» Андрієм Кісельовим, перетворилася на фактичного монополіста українського ринку металобрухту. Завдяки політичним зв’язкам та системі державних квот структура акумулювала мільярдні прибутки, які продовжувала заробляти навіть після зміни влади у 2014 році.

Стрімкому злету бізнесу Андрія Кісельова на початку 2010-х сприяв вдалий збіг обставин та впливові знайомства. Майбутній політик навчався у Донецькому національному університеті економіки та торгівлі разом із молодшим сином Віктора Януковича.
Стрімка кар’єра супроводжувалася партійним зростанням:
2010 рік — очолив донецьку організацію «Молоді регіони».
2012 рік — став керівником фракції Партії регіонів у Донецькій міськраді.
Паралельно розширювався і ринковий вплив «УкрМету». У 2013 році компанія контролювала приблизно чверть усього українського ринку металобрухту та отримала 67% від загального державного обсягу експорту (335 тис. тонн із 500 тис. тонн). До 2012 року виторг групи наблизився до позначки у 5 млрд грн.
Система державного квотування експорту металобрухту слугувала зручним інструментом перерозподілу доходів на користь наближених осіб. Продаж сировини за кордон приносив значно більші прибутки, ніж постачання на внутрішні українські металургійні заводи.
«Розподіл експортних квот був одним із найбільш корупціогенних механізмів», — заявляв у квітні 2016 року тодішній заступник міністра економічного розвитку Максим Нефьодов.
Крім того, представники групи у період правління Януковича намагалися встановлювати контроль над незалежними ломозаготівельними підприємствами, вимагаючи проводити розрахунки через конкретні банки та юридичні особи.
Позиції бізнесу не зазнали критичного краху і після втечі Віктора Януковича. У 2015 році пов’язані з групою компанії експортували близько 179 тис. тонн брухту загальною вартістю 1,09 млрд грн.
Замість єдиної прозорої структури журналісти виявили розгалужену мережу фірм: «УкрМет-Центр», «УкрМет-Захід», «Вторсплав», «УкрМет-Південь» та «Альфамет». Значна частина підприємств оформлювалася на офшорні компанії (наприклад, панамську Indostar Company SA, на яку був зареєстрований найбільший експортер «УкрМет-Центр») або на номінальних осіб.
При цьому ринок металобрухту залишався лише однією зі сфер, де сім’я реалізовувала свої фінансові проєкти.
