Стрімке зростання нових чайних брендів на українському ринку привернуло увагу через їхній можливий прихований зв’язок із російським капіталом та одіозними політиками. Компанія «Трипільське Сонце», яка з’явилася на полицях українських магазинів у квітні 2022 року, швидко зайняла значну частку ринку, проте журналістське та юридичне розслідування виявляє її пряму спадкоємність від скандального виробника «Май Україна».

Компанія «Трипільське Сонце» оперативно заполонила український ринок популярними продуктами власних брендів: «Трипільське сонце», Sherlock Secrets і Tea Moments. Попри те, що формально підприємство позиціонує себе як самостійний гравець, воно критично залежить від інфраструктури структур із російським минулим.
Раніше «Трипільське Сонце» активно користувалося рахунками компанії «Май Україна». Після того, як частину цих рахунків було арештовано через обґрунтовані підозри у фінансуванні структур, пов’язаних із російською федерацією, фінансові операції підприємства обмежили. Дозволеними залишилися лише критично необхідні транзакції: виплата заробітних плат, сплата податків, покриття комунальних послуг та адресні перекази на підтримку Збройних сил України.
За даними аналітичних платформ, історія власності підприємства є доволі заплутаною. Первинним засновником «Трипільського Сонця» через вірменську компанію «Кочарі Інтернейшнл» виступав Карлен Степанян. Згодом корпоративна структура змінилася, і контроль над бізнесом перейшов до громадян України Дениса Гонзура та Євгена Вольвича.
На сьогодні кінцевими бенефіціарами значаться двоє мешканців Дніпра: колишній державний службовець Олександр Степанський, який офіційно внесений до державного реєстру корупціонерів, а також чинний депутат Дніпровської міськради Каміль Примаков.
Обидва власники свого часу працювали в Дніпропетровській ОДА. Ситуація набуває гострого соціального резонансу через те, що представники регіону, який щодня потерпає від масованих російських обстрілів і руйнувань, фактично контролюють бізнес із чітко простежуваним російським шлейфом.
«Компанія користується тими ж виробничими потужностями та персоналом, що й «Май Україна»», — наголошується в офіційних матеріалах судових проваджень.
За материнською російською групою компаній «Май» стоїть одіозний український бізнесмен Ігор Лісіненко. Свою кар’єру він будував у Москві, де досяг значного політичного впливу та навіть обіймав посаду депутата державної думи РФ від правлячої партії «Єдина Росія». Ще у 1991 році він заснував корпорацію «Май», яка роками заробляла мільярди на виробництві чаю та кави під відомими марками Richard, Curtis, «Майский», «Лисма» та Coffesso.
Брендування нових українських чайних лінійок викликає чимало питань як у покупців, так і у профільних експертів. Зовнішній дизайн упаковки та оформлення продукції підозріло нагадують асортимент підсанкційної або токсичної групи «Май Україна».
Маркетингова трансформація виглядає доволі показово:
Британський чай Richard на нових полицях перетворився на Sherlock Secrets.
Популярний бренд Curtis трансформувався у Tea Moments.
Флагманський продукт «Трипільський» зовні повністю копіює класичний «Майский».
Зазначений на етикетках склад продукції є практично тотожним. Це дає експертам підстави стверджувати, що споживачам під виглядом нових українських марок можуть продавати абсолютно той самий товар, лише перепакований в інші обгортки задля уникнення бойкоту.
Не менш суперечливими виглядають і фінансові показники компанії. За підсумками 2024 року торговий оборот підприємства перевищив 323 млн грн, проте водночас воно задекларувало аж 24 млн грн збитків. Подібна диспропорція між величезним обігом і мінусовим балансом може свідчити як про ризики незаконного виведення коштів, так і про маніпуляції з бухгалтерською звітністю.
Ситуація привертає увагу контролюючих органів: ще у 2025 році Державна податкова служба вже притягувала директора компанії до адміністративної відповідальності через серйозні порушення правил ведення бухгалтерського обліку. Загалом у відкритих судових реєстрах компанія фігурує щонайменше у 16 провадженнях.
Попри судові позови, податкові штрафи та арешти рахунків материнської структури, бізнес продовжує працювати і масштабуватися. Головний бухгалтер та юридична адреса виробничих потужностей у місті Обухів залишилися незмінними, що вкотре підтверджує тісний зв’язок «Трипільського Сонця» з бізнес-імперією Лісіненка.
