Злочевський Микола Владиславович
Офіційна біографія
Екс-заступник секретаря РНБОУ, екс-міністр екології та природних ресурсів
Пов’язані партії
Освіта
Київське вище інженерне радіотехнічне училище ППО ім. Маршала авіації Покришкіна, 1988 р., радіоінженер електронної техніки.
Міжнародний університет бізнесу і права, 2002 р., облік і аудит.
Сімейні узи. Одружений. Дві доньки: Карина (1991 р.н.) і Анна (1999 р.н.).
Кар’єра
- 1983-1991 рр. — служба в армії.
- 1991 — 1995 рр. — заступник директора, ТОВ «Інфокс».
- 1995 — 1997 рр. — рекламний агент, ТОВ «Укроптсервіс».
- 1997 — 1999 рр. — заступник директора, ТОВ «Інфокс».
- 1999 — 2000 рр. — Голова правління, ЗАТ «Укрнафтосервіс».
- 2000 — 2002 рр. — Віце-президент, ТОВ «Інфокс».
- 2002 — 2004 рр. — народний депутат України 4 скликання.
- 2003 — 2005 рр. — Голова Державного комітету природних ресурсів України.
- 2005 — 2006 рр. — Віце-президент Міжнародного благодійного фонду юристів України.
- 2006 р. — народний депутат України 5 скликання.
- З 2007 р. — народний депутат України 6 скликання, член Комітету ВРУ з питань бюджету.
- 03.2010 — 07.2010 г. — Голова Державного комітету України з матеріального резерву
- 2010 г. — Міністр охорони навколишнього природного середовища України.
- 2010 — 2012 рр. — Міністр екології та природних ресурсів України.
- 05.04.2012 г. — 26.02.2014 г. — заступник Секретаря Ради національної безпеки України.
Компромат
Микола Злочевський — екс-міністр екології та природних ресурсів уряду Миколи Азарова (2010-2012 рр.) і власник найбільшої приватної газовидобувної компанії України Burisma. Зараз він переховується за кордоном, оскільки в Україні проти нього порушено кримінальні справи.
У липні Національне антикорупційне бюро оголосило Злочевського в розшук. Його обвинувачують за статтею «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди посадовій особі, яка займає особливо відповідальну посаду».
Злочевський переписав газовий бізнес на дочок
Екс-міністр екології та природних ресурсів Микола Злочевський переоформив компанії з видобутку корисних копалин на двох доньок Анну і Карину.
Про це повідомляє «Інтерфакс-Україна» за результатами моніторингу реєстру міністерства юстиції.
Зазначається, що Анна і Каріна через низку кіпрських компаній є бенефіціарами 13 компаній, що входили до Burisma Group.
Довідка з Вікіпедії про діяльність Бурісми і Злочевського:
Водночас щонайменше з початку 2021 року не оновлюються і не працюють вебсайт і сторінка Burisma Group у Facebook.
Зокрема, Злочевський переписав на доньок такі компанії: «Еско-Північ», «Куб-Газ», «Парі», «Перша українська нафтогазова компанія», «Сістемойлінжиніринг», «Надрагаз», «Алдеа-Україна», «Буризма Сервіс»… , «Технокомсервіс», «Надрагазвидобування», «Газойлінвест», «Геоюніт», «Нафтогазопромислова геологія».
Брифінг Олексія Данілова, в якому він докладніше розповідає про діяльність Бурісми і Злочевського:
Хабар на 6 мільйонів
12 червня детективи НАБУ задокументували факт надання колишнім високопоставленим посадовцем попередньої влади неправомірної вигоди керівництву НАБУ і керівнику САП Назару Холодницькому в розмірі $6 млн.
Хабар давали за закриття справи щодо «Бурісми» (Burisma Holdings), екс-міністра екології Миколи Злочевського (5 млн передбачалися безпосередньо за закриття справи та 1 млн дол. США — за «консультаційні послуги» посереднику). У цій справі було затримано трьох.
Офіційне підтвердження цього факту можна знайти на сторінці САП у Фейсбук:
За словами директора НАБУ Артема Ситника, вимогою зловмисників було закриття провадження щодо Злочевського до 14 червня, тобто дня його народження.
Енергетична компанія Burisma Group, президентом якої є Злочевський, заявила, що ні компанія, ні її власник не причетні до спроби підкупити керівництво антикорупційних органів України.
Повістку взято з офіційного сайту НАБУ:
Екс-глава мінекології-втікач Злочевський володіє модним бутиком у Києві
Колишній міністр екології та природних ресурсів цієї країни Микола Злочевський, якого розшукують в Україні, судячи з усього, має стосунок до права власності на ексклюзивний модний бутік у центрі Києва. Такі висновки журналістського розслідування радіо «Свобода» / «Вільна Європа».
ТЦ, у якому знаходиться бутик:
Підземний торговий центр у Києві. Бутік під вивіскою Zlocci продає чоловіче взуття і різні модні аксесуари зі шкіри крокодила, страуса, морського вугра, оленя і ящірок.
Наприклад, ремінь із крокодилової шкіри журналісту радіо «Свобода» запропонували за 60 тисяч гривень (2844 долари) з урахуванням знижки.
Логотип бутика Злочевського на Київських сітілайтах:
Дані про те, що 49-річний Злочевський може отримувати прибуток від подібного бізнесу, викликають в Україні досить різку реакцію. Причина в тому, що екс-міністра звинувачують у зловживанні повноваженнями, розкраданнях в особливо великому розмірі та незаконному збагаченні в 2010-2012 роках — у період роботи в уряді колишнього президента Віктора Януковича.
«Реал банк»
Кримінальне провадження за підозрою Миколи Злочевського в причетності до заволодіння коштами стабілізаційного кредиту Національного банку частина 4 статті 28, частина 5 статті 191 Кримінального кодексу, виданого «Реал банком», і легалізації цих коштів частина 4 статті 28 частина 3 статті 209 КК було відкрито в листопаді 2014 року. Підозру йому було складено через п’ять років:
Схема злочину, за даними НАБУ, була такою: у вересні 2013 року «Реал банк» надав кредити кільком комерційним компаніям, підконтрольним злочинній організації, створеній колишнім президентом Віктором Януковичем. Ті через фіктивні фірми переказали отримані кошти на рахунки двох інших компаній, які поклали гроші на строковий депозит у тому ж таки «Реал банку» з правом дострокового припинення договору та вилучення коштів протягом п’яти робочих днів з моменту заяви.
Підтвердження САП:
Про цей інцидент писали і в телеграм-каналі Генерального прокурора:
Через місяць керівництво банку склало заяву про дострокове розірвання депозитного договору та подальше вилучення коштів. Така ситуація, за даними слідства, стала формальною підставою для звернення банку за підтримкою до НБУ, який надав йому стабілізаційні кредити на загальну суму 787 мільйонів гривень під заставу майна, вартість якого, як згодом встановило слідство, завищили в сім разів.
Отримані від НБУ кошти керівництво «Реал банку» у змові з іншими учасниками злочинної організації вивели через фіктивні компанії та перевели в готівку, повідомляє НАБУ.
До суду поки що потрапила справа за обвинуваченням лише одного керівника такої компанії — Миколи Лобенка, який очолює ТОВ «Юрай». Справу розглядає Вищий антикорупційний суд із листопада 2020 року.
Згідно з інформацією в єдиному реєстрі судових рішень, розслідування кримінального провадження за підозрою Злочевського було виділено окремо, його вісім разів зупиняли і відновлювали, у зв’язку з відсутністю підозрюваного в Україні.
А 1 жовтня 2020 року суддя Печерського райсуду Києва Ірина Литвинова за скаргою адвоката ексміністра зобов’язала прокурора закрити кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування. Хоча такі рішення не підлягають оскарженню, як адвокати Злочевського, так і прокуратура подавали позови в апеляцію. Але рішення не було змінено:
Доктор Зло(чевський). Повернення імперії міністра-втікача імперії
Ще на початку року всім здавалося, що екс-міністр екології Микола Злочевський — у бігах. Насправді у вересні минулого року його зняли з розшуку. А в лютому новини шокували — всі кримінальні справи закрито й екс-міністр повернувся до Києва. Утім, якщо подивитися, як «у вигнанні» розвивався його бізнес, складається враження, що нікуди Злочевський і не тікав.
Луценко про обшуки у Злочевського:
Злочевський — тричі народний депутат, з 2010 по 2012 р. Міністр екології, а з 2012-го і до Майдану голова Департаменту економічної безпеки РНБО. У бізнесі найбільше відомий компанією Burisma, третім за обсягом видобувачем газу в Україні, і фірмою «Інфокс», що контролює Одеський водоканал. Злочевський вважався одним із найбагатших міністрів — чого варті тільки його монструозні маєтки на Дамбі Київського Водосховища.
Після Майдану екс-міністр стає героєм 6 кримінальних справ. Його оголошено в розшук. Він тікає з країни. Щоб поховати їх усього за 4 роки — правоохоронцям довелося докласти зусиль. Але вони впоралися.
Стаття з офіційного сайту НАБУ:
Веселий похорон
Після Революції британські правоохоронці знаходять на рахунках компаній Злочевського гроші незрозумілого походження — 23 млн дол. Британці звернули увагу: гроші Злочевський отримав від Сергія Курченка. Одіозний «младоолігарх» уже був під санкціями ЄС, його гроші чистими вважатися не могли. І тоді британське Бюро по боротьбі з шахрайством звертається до української Генеральної прокуратури по допомогу.
Після листа британців ГПУ теж порушує власне провадження щодо екс-міністра. Причини ті самі — незаконне збагачення і відмивання грошей.
Британське бюро тим часом чекає відповіді. І отримує її … за два дні до суду в Лондоні. ГПУ під керівництвом Віталія Яреми надсилає до Лондона коротку відповідь — офіційно Злочевський не під підозрою. Ця відповідь розвалює британську справу. Лондонський суд знімає арешт із рахунків.
І одразу ж ГПУ виносить Злочевському підозру і розвиває показову активність, а також його будинки-палаци заарештовують. Крім його персонального незаконного збагачення, Генпрокуратура та ДФС починають досліджувати його основний бізнес — Burisma — групу компаній з видобутку газу (видобуває понад мільярд кубів газу на рік).
Влітку 2015 року ГПУ, вже під головуванням Шокіна, відкриває справу про незаконне отримання цією групою спецдозволів на видобуток газу. Усе має бути просто. Ось міністр Злочевський, ось Держслужба геології, яку він координує, ось служба видає дозволи на видобуток газу фірмам … самого міністра.
Десь рік ГПУ паралельно розслідує і незаконні ліцензії, і незаконне збагачення.
У 2016 році Генпрокуратуру очолює Юрій Луценко. Справу про незаконні ліцензії ГПУ віддає новоствореному Національному антикорупційному бюро.
А ось незаконне збагачення Злочевського залишається у прокурорів — і з ним відбувається дивна метаморфоза: провадження щодо незаконного збагачення персонально Злочевського перетворюється на провадження щодо ухилення від сплати податків бухгалтером компанії «Еско-Північ» Злочевського.
Тобто ГПУ має дослідити законність походження статків Злочевського. Але швидко забула про походження і переключилася на питання — а чи заплатив він з доходів податки. Сам Злочевський зі справи тихо зникне.
А тим часом Генпрокурор скликає брифінг і розповідає, що ГПУ порушила нову справу: «Розслідування злочинної схеми з ухилення від податків на суму близько мільярда гривень за останні два роки».
Літо й осінь 2016 року проходять в очікуванні доплати мільярда податків.
Брифінг Юрія Луценка, на якому він порушував питання несплати податків Злочевським:
Під час цього очікування ГПУ остаточно втрачає інтерес до самого Злочевського. Справу проти нього особисто — закривають у листопаді 2016-го. Через місяць після закриття цієї справи людину, надзвичайно схожу на Злочевського, помітять у ресторані Відня з правою рукою Порошенка — Ігорем Кононенком.
Злочевський і Кононенко обідають у ресторані у Відні:
І якщо є зв’язок між цією зустріччю і подальшими подіями, то вечеря екс-міністра і друга Президента коштувала приблизно 800 млн гривень.
Адже в лютому 2017 року Луценко рапортує — все підтвердилося. Злочевський доплатив податки: «Усі 160 млн гривень через тиждень після виходу експертизи було сплачено до бюджету».
Підрахунки за судовим реєстром виводять нас на суму дещо меншу — 130 млн грн. Луценко на брифінгу каже — 160 млн грн. У відповіді на письмовий запит ГПУ називає 180 млн грн. Але навіть якщо Burisma дійсно сплатила 180 млн, різниця між заявами Луценка вражає.
Яким чином мільярд гривень «усох» у 5 разів — невідомо, адже в суді справа не слухалася. ГПУ і Burisma домовилися про доплату податків між собою.
Тим часом кабінетами НАБУ ходило кримінальне провадження щодо отримання Burisma ліцензій на видобуток. Детективи НАБУ розслідували це провадження півтора року, але в серпні 2017 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура вирішила справу закрити.
«Не доведено факт злочину»,- коротко прокоментували закриття в САП.
Після провалу «кримінального» формату у фірм Злочевського («Парі», «Техноресурс» і «Надрагаз») спробували хоча б забрати ліцензії на видобуток. Адже Burisma при їх отриманні не оформила всі необхідні документи. Детективи НАБУ встановили це порушення і передали в САП матеріали. За законом у прокурорів було 6 місяців, щоб подати позов. САП зробила це через 7. І програла всі три інстанції.
Останнє кримінальне провадження щодо бізнесу Злочевського ГПУ відкрила і закрила так швидко, що ніхто навіть не почув про його існування. Воно стосується Херсонської нафтоперевалки. Саме за неї Курченко заплатив Злочевському мільйони доларів, які зацікавили британських правоохоронців. Через 3 роки після листа британців, у ГПУ задумалися — а як цю перевалку, колись державну, отримав сам Злочевський?
Фото з розслідування журналістів. Херсонський нафтоперевалочний комплекс:
Схема була класична. Злочевський і держава створили спільне підприємство. Держава внесла в нього нафтоперевалку, оцінену в 9 млн гривень. Злочевський мав внести живі гроші — 28 млн грн, отримати контроль над підприємством і розвивати його. У реальності Злочевський вніс тільки 9 млн. Але щойно отримав контроль — пустив цей актив ланцюжком перепродажів між своїми ж підприємствами. Наприкінці ланцюжка перевалку вже за 256 млн гривень отримав Курченко:
Цю справу непомітно відкрили. І незабаром також непомітно закрили. Інкримінували привласнення майна, але не знайшли складу злочину. Навіщо взагалі відкривали — неясно.
Досі триває розслідування ще двох кримінальних проваджень: НАБУ розслідує історію про тендерний розпил 50 млн грн Міністерством екології під час закупівлі послуг із зондування заповідників, а в ГПУ лежить справа про спільну діяльність фірм групи Burisma з державним «Укргазвидобуванням».
Але тут правильніше сказати, що ці справи існують. По-перше, видатної активності щодо них не чути, по-друге, особисто Злочевському це нічим не загрожує: перша зі згаданих поки що стосується його колишніх підлеглих (договір за тендером підписував не міністр, а його заступник), а друга — компаній. Тобто, з 6 справ щодо Злочевського — і ми, і сам Злочевський, можемо вважати похованими всі 6.
І якщо вірити екснардепу-втікачу Олександру Онищенку — похорон цей Злочевський узгодив із тим самим Кононенком, з яким ексміністра фотографували у Відні.
«І мені Злочевський скаржився: «Ти уявляєш, ось Кононенко літає, я його прошу, там гроші отримують, нічого не роблять, їм вигідно, щоб я сидів десь далеко, і по мільйончику на місяць з мене брати і не пускати мене. Я хочу глобально все вирішити, щоб справу закрили, щоб я міг нормально повернутися», — каже Онищенко на записі, оприлюдненому в ефірі програми «Що це було». Ціну «рішення» Онищенко оцінив у 100 млн дол.
Півдюжини кримінальних проваджень, кілька років гучних заяв. Сьогодні у Злочевського не просто все добре. У нього все ще краще, ніж було до цього.
Новий бізнес старої гвардії
Одеська область. Малий Аджаликський лиман. Усе узбережжя його — це порт Южний.
Тут приймають вантажі і приватні термінали групи ТІС, і однойменне державне підприємство ДП МТП «Южний». Цілком імовірно, скоро до цих потужних портових груп додасться ще одна — Злочевського.
І виросте вона на причалі державного порту:
«Піщаний причал», офіційно «38-й», «сирота» порту Южний. П’ять основних причалів порту — на правому березі лиману. Піщаний — на лівому. Створено його було ще в 70-х роках, щоб приймати пісок — для потреб самого порту.
У 2014 році, поки проти Злочевського відкриваються кримінальні провадження, пов’язані з ним фірми концентрують землю навколо причалу. 80 гектарів, із призначенням «для споруд морського транспорту», викуповують або орендують 5 компаній.
Власники цих компаній — приховані в офшорах. Але менеджмент, адреси і телефони — ведуть до Злочевського: фірми очолюють або очолювали менеджери Злочевського, частину з них прописано в головному гнізді бізнесу Злочевського — на Рилєєва, 10-а в Києві, у частини — контактним телефоном вказано номер приймальні «Інфокс».
Після того як земля Злочевського кільцем охоплює причал, у Міністерства інфраструктури виникає ідея. Здати його в оренду. «Кому-небудь». У лютому 2016 року Міністерство звернулося в порт по дані про причал.
Після цього раптового інтересу інтерес Міністерства зникає на півтора року. Тим часом державний порт розбудовує причал самостійно й отримує з нього понад мільйон гривень доходу.
Але в листопаді минулого року Міністерство затверджує Стратегічний план розвитку ДП МТП «Южний». Один із лише трьох пунктів «стратегії» — здача «піщаного терміналу» в оренду. Терміналу, буквально оточеному людьми Злочевського. Кому вигідно взяти його в оренду — вже зрозуміло.
Державний порт хоче й надалі працювати на об’єкті сам: прогнозують до 17 млн грн. додаткового доходу на рік. І тому в лютому цього року звернувся до Міністерства з проханням призупинити процедуру передачі причалу в оренду. Що вирішили нагорі — невідомо, але ні компанії з групи екс-міністра, ні Міністерство інфраструктури не прокоментували питання інтересу до причалу порту.
Порт у Южному — не єдиний проєкт групи Злочевського, який розморозився минулої осені, коли ексміністра і його бізнес «зняли з гачка».
Земельна ділянка у 118 га на околиці села Нові Петрівці вже 10 років перебуває в оренді компанії «Київщина».
Нові Петрівці:
Усі 10 років тут не відбувалося нічого, але, як і у випадку з портом, минулої осені тут заворушилося. У вересні 2017 року ПАТ «Київщина» затверджує концепцію індустріального парку. Території з інфраструктурою, налаштованою для розміщення різних підприємств. Уже через місяць Мінекономіки офіційно включає «Київщину» до офіційного реєстру. А отже, на компанії очікують пільги з податків, мінімальна оренда на землю, жодного мита на імпорт обладнання, безвідсоткові кредити за рахунок бюджету і бюджетне фінансування.
Контрольний пакет акцій у 86% майбутнього індустріального парку через дві компанії — ТОВ «КАМ» і ТОВ «Сталіон Георесурс» — дуже коротким шляхом приводить нас назад, до головного офісу вже зовсім не міністра-втікача, а солідного бізнесмена і прогресивного інвестора Злочевського. Йому буде де розвернутися — у «Київщині» в Петрівцях в оренді ще є сусідня ділянка на 65 га, а після Революції Гідності компанії з орбіти Злочевського докупили землю навколо майбутнього пром. гіганта, довівши загальну площу до 222 гектарів.
У сільраді Петрівців стверджують, що ім’я Злочевського чують чи не вперше. Але на наше прохання зв’язатися з представником фірми — дають контакт Миколи Герасимчука. Він — головний директор головної компанії Злочевського «Інфокс».
Про все докладніше розповідають журналісти «Наших грошей»:
Ще у кількох менеджерів Злочевського оформлено будівельні проєкти в Київській області. Так, у Шпитьках, по сусідству з маєтками віцепрезидента «Енергоатому» Айдина Айсіна та ексзаступника голови «Укравтодору» Володимира Галушка, ціле поле площею 8 га на березі озера має фірма ТОВ «Златоград-Інвест». Раніше в засновниках значилися дружина і батько Злочевського, зараз фірма переписана на Миколу Герасимчука, вже згадуваного вище директора компанії «Інфокс». Земля в кадастрі розграфлена під котеджне містечко.
Ще 10 гектарів — у сусідньому селі Капітанівка, де вже навіть заклали фундамент дюжини котеджів. Тут три ділянки землі тримають в оренді ТОВ «Ріелтінг Сервіс Лтд» і ТОВ «Фірма «Укрсоюзконтракт». Власник — менеджер Злочевського Марат Ахмедов. Марат Ахмедов у поле зору потрапив ще коли Злочевський був міністром екології, тоді фірма Ахмедова ТОВ «Українські Космічні Технології» постачала обладнання Міністерству екології.
Ця ж фірма засвітилася на скандальному тендері на закупівлю послуг із зондування землі — тому самому, через який відкрили кримінальне провадження, яке досі розслідує НАБУ. З Ахмедовим пов’язаний і один скандальний епізод часів «втечі» Злочевського, коли після Майдану його структури спробували отримати землю за два кроки від самого Майдану.
Єдиний некомерційний проект Злочевського і єдиний проект, причетність екс-міністра до якого не треба з’ясовувати, розплутуючи клубок компаній і менеджерів, це Храмовий комплекс «Богоявлення» під Києвом (звісно ж, УПЦ Московського патріархату). Тут прямо на хресті біля храму написано — на кошти родини Злочевського.
Храмовий комплекс «Богоявлення»:
«У 1926 р. на цьому місці двом пастушкам, які пасли отару корів, було явлення Господнє. У 2011 році сім’я Злочевських вирішила на цьому місці побудувати храм. Чому на цьому місці: один із пастушків був Микола, а Злочевський — Микола Владиславович», — розповідає настоятель храму отець Олег.
Храм добудовують і зараз — триває розпис, збирається іконостас. У планах — розширення: тут уже закладено фундаменти для облаштування монастиря чи богадільні для літніх священиків.
До речі, про культові місця. У 2014 році на Хрещатику з’явився магазин дорогого взуття. Тут, як у церкві, — ім’я Злочевського просто на вході. Магазин називається ZLOCCI.
Тоді, три роки тому, поява магазину здавалася неприпустимою. Як може втікач робити бізнес у країні після революції? Технічно — просто. Взуттям торгують через ФОП, Ткача Валерія Миколайовича. Ткач — екс-співробітник «Інфокс», а нині директор кількох охоронних фірм і за сумісництвом власник того самого будинку на околиці Києва, з якого щоранку забирають охоронців для маєтків Злочевського на дамбі.
Але йшлося не про технічний бік, а про світоглядний: як може втікач робити бізнес у країні після революції? Людина, яку вважали втікачем, у цей же час домовлялася про купівлю землі під порт, родовищ під газ, проєктів під індустріальний парк. І якщо вірити Онищенку, про купівлю власних кримінальних справ.
Стан і джерела доходів
За даними декларації за 2009 рік, дохід Миколи Злочевського склав майже 245 000 гривень. Більшу частину цих грошей чиновник отримав як депутатську зарплату і майже 35 000 гривень — як матеріальну допомогу від держави.
Крім того, бізнесмен задекларував земельну ділянку площею 2230 кв.м, приватний будинок на 922 кв.м, квартиру на 265,6 кв.м і престижний автомобіль Роллс-ройс.
Дохід його дружини в 2009 році становив понад 18 000 гривень. Також на неї були записані квартира площею 78 кв.м. і два автомобілі марки BMW і Бентлі.
Замок Злочевського:
Бізнес-діяльність Злочевського пов’язана з компанією «Інфокс», завдяки якій підприємець увійшов до так званої «київської сімки». На початку 2000-х разом із Миколою Лісіним (партнером Віктора Медведчука) він торгував нафтопродуктами і розробляв одне з найбільших в Україні родовищ — Сахалінське.
У 2011 році видання «Корреспондент» занесло бізнесмена до сотні найбагатших українців, розмістивши його на 42 місці. Того ж року журнал «Фокус» віддав Злочевському 32 місце у своєму рейтингу українських багатіїв. Уже 2017 року аналітики видання «Новое время» оцінили статки київського підприємця в 535 мільйонів доларів. Нині його капітали оцінюються журналом «Форбс» у 97 мільйонів доларів.
Викрадений Bentley — з номерами авто міністра
В історії з викраденим у Мілані Bentley, який належить форварду італійського «Інтера» Самуелю Ето`О, з’явилися нові подробиці.
У скандалі з викраденням, яке скоїли українці, «засвітилося» ім’я міністра охорони навколишнього середовища Миколи Злочевського. Коли авто на сербському кордоні затримали угорські прикордонники, на ньому були українські номери, за якими дорога автівка зареєстрована на ім’я дружини міністра.
Парламентський викидайло
«Це не була бійка. Це було справжнісіньке побиття наших депутатів. Підтвердженням тому — більше десятка постраждалих з нашого боку. А з боку регіоналів були справжні бойовики. Якщо подивитися прізвища — це люди, які зазвичай до парламенту не ходять, які жодного разу не виступали, не вносили законопроектів. Ці люди були включені до списків Партії регіонів виключно для виконання спеціальних завдань. Наприклад, когось побити. Щоб показати свою необхідність, у цій ситуації були задіяні саме бойовики-регіонали, яких чітко видно на всіх знімках. Це і чинний міністр Микола Злочевський, і голова «Укрспецекспорту», який торгує зброєю, Дмитро Саламатін».
Бійка у ВРУ за участю Миколи Злочевського:
Як відомо, бійка між депутатами опозиційної та провладної партій спалахнула 17 грудня 2010 року, після того як опозиція цілий день блокувала роботу парламенту, протестуючи проти порушення кримінальної справи щодо лідера «Батьківщини», екс-прем’єра Юлії Тимошенко. П’ятеро депутатів з опозиційної фракції «БЮТ-Батьківщина» постраждали внаслідок цієї бійки з провладною Партією регіонів, двоє з них опинилися у важкому стані (потерпілі: Михайло Волинець, Василь Кравчук, Юрій Гнаткевич та Євген Суслов. «Регіонали» вдарили стільцем Володимира Бондаренка і зламали йому руку, Волинцю зламали щелепу, струс мозку дістали Юрій Гнаткевич і Василь Кравчук).
У бійці брали участь щонайменше 100 депутатів від Партії регіонів. Інцидент, на думку низки опозиційних депутатів, був заздалегідь спланований. Перед бійкою в парламенті перший заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов заявив, що його фракція вже в п’ятницю «візьме ситуацію під контроль».
До участі в бійці з боку депутатів Партії регіонів було залучено депутатів-сумісників («депутатів за викликом»), чиновників Злочевського і Саламатіна («Укспецекспорт»).
Найжорстокішими учасниками бійки визначено депутатів-регіоналів Саламатіна, Царьова, Волкова, Злочевського і Петра Цюрка.
Злий геній Держкомрезерву
Отримати уявлення про те, як Злочевський має намір «реформувати» систему управління стратегічними запасами країни можна, подивившись на ситуацію із судовими розглядами між Держкомрезервом і ДАК «Хліб України».
Державний оператор на ринку зернових позбувся основних потужностей для експорту зерна відповідно до рішення Вищого адміністративного суду про передачу п’яти елеваторів «Хліба України» в управління Держкомрезерву. Виробничі потужності пішли на користь відомства Злочевського в рахунок погашення боргу держкомпанії в розмірі 267 млн грн. Держкомрезерв став щасливим володарем Одеського портового, Красноперекопського, Нижньогірського, Уманського елеваторів, а також Черняхівського комбінату хлібопродуктів.
Фактично такий сценарій розвитку подій може припускати не що інше, як загибель «Хліба України» та суттєві втрати для бюджету держави. За таких перспектив завзяття голови Держкомрезерву дивує. Складається враження, що, окрім державних, у цьому випадку замішані й чиїсь приватні інтереси. Цілком можливо, що голова Держкомрезерву намагається отримати під свій контроль елеватори для того, щоб мати змогу зберігати й перевантажувати зерно, яке Комітет закуповуватиме в сільгосппідприємств у складні для них періоди (коли аграрії гостро потребуватимуть коштів на здійснення збиральних, посівних робіт і закупівлю ПММ).
Наслідком того, що відбувається, стане не що інше, як негласна ліквідація державного оператора на ринку зерна: «Хліб України» стане нічим іншим, як просто «вивіскою» на вулиці Саксаганського №1 у Києві (за цією адресою розташований головний офіс компанії).
Нафтогазовий барон
Доля Миколи Злочевського пов’язана з долею легендарної компанії «Інфокс» і так званої «київської сімки» — групи впливових на початку 2000-х років бізнесменів-есдеків. Тоді Злочевський разом із Миколою Лісіним вважався одним із молодших партнерів Віктора Медведчука. Їхні інтереси концентрувалися у сфері транспортування нафтопродуктів і розробки найбільшого в Україні Сахалінського родовища (Харківська область).
Фірми, які належать Злочевському:
Міністерство екології, куди потрапив Злочевський, є важливим фактором у процвітанні його бізнесу. Його «спеціалізація» — видобуток вітчизняних корисних копалин, а саме: нафти і газу в Полтавській і Харківській областях.
Слід нагадати, що у 2003-2005 роках Злочевський уже керував Державним комітетом природних ресурсів України. У той період ліцензії на розробку родовищ — за дивним збігом обставин — завжди отримували йому наближені структури.
Навіть ще не ставши міністром — у квітні 2010 року — Злочевський примудрився пролобіювати отримання ліцензії на розробку багатющого Сахалінського родовища своєю компанією «Укрнафтобуріння». Обійнявши посаду міністра, він — логічно припустити — обмежуватиме свої апетити тільки врахуванням інтересів і побажань соратників, також зайнятих у цьому бізнесі. Йдеться про Нестора Шуфрича, Дмитра Фірташа, Василя Джарти.
Екс-міністр екології Микола Злочевський спорудив два розкішні особняки під Києвом
Микола Злочевський побудував дві фортеці для приватного користування. Про це повідомляють журналісти програми «Схеми», передає новину «Преса України».
Варто зазначити, що ця земельна ділянка належить компанії «Великі ключі», співзасновником якої є сам екс-міністр Микола Злочевський.
Нерухомість Миколи Злочевського:
Земельна ділянка площею майже 4,5 гектара розташована між Вишгородом і селом Хотянівка. Крім того, на території, крім двох однакових маєтків, є лазня, гараж і фонтани.
Своєю чергою, місцеві жителі скаржаться, що озброєна охорона «палацу» забороняє підпливати до берега. Хоча ще два роки тому можна було рибалити та відпочивати.
Нагадаємо, що Микола Злочевський — власник газовидобувної компанії Burisma Holdings. У 2010-2012 роках був міністром охорони навколишнього природного середовища України.
Детальніше про нерухомість Миколи Злочевського тут:
У доньки екс-міністра екології Злочевського виявили неарештовану квартиру в центрі Києва
Дочка розшукуваного екс-міністра екології Миколи Злочевського — Карина Злочевська — є власницею квартири в елітній багатоповерхівці в центрі Києва. Орієнтовна ціна її житлоплощі становить 16 млн. грн.
Про це КиївВладі стало відомо з повідомлення порталу «Наші Гроші» з посиланням на дані Реєстру майнових прав на нерухоме майно.
«Йдеться про квартиру в житловому комплексі Botanic Towers (2008 р. споруди) на вул. Саксаганського, 121, неподалік від КНУ ім. Тараса Шевченка та поруч із ботанічним садом. Приміщення Злочевської має загальну площу 237 кв. м., із них житлова площа становить близько 118 кв. м», — ідеться в повідомленні.
Дочка екс-міністра Карина Злочевська стала власницею квартири за договором дарування 10 жовтня 2014 р. Водночас до цього нерухомість також належала сім’ї Злочевських: у документі зазначено, що в 2007 р. на квартиру було накладено іпотеку, водночас самого Злочевського було записано боржником за кредитом, а його доньку — власне особою, чиє майно обтяжується.
Щодо вартості нерухомості, то під час оформлення іпотеки квартира була оцінена у 8,90 млн. грн. Водночас поки що квартири в цьому будинку продаються за ціною $2-3 тис. за квадрат, наприклад, приміщення аналогічної площі у вересні виставили на продаж за $750 тис., або приблизно 16 млн грн.
Нагадаємо, Миколу Злочевського оголошено в розшук 29 грудня 2014 р., а арешт на його майно в рамках кримінального провадження Печерський райсуд ухвалив накласти тільки 2 лютого 2015 р. При цьому арешт на майно сім’ї екс-чиновника не накладався. Так, наприклад, вдалося уникнути арешту на маєток у селі Іванковичі під Києвом: між оголошенням Злочевського в розшук і постановою про арешт, будинок разом із землею встигли переоформити на дружину міністра-втікача Наталію Злочевську
«Київська група» і вбивство Лісіна
Не так давно з’явився в Україні новий модний бренд Zlocci. Його бордами і сіті лайтами зараз завішаний весь центр Києва. Під цією маркою випускають в основному ремені та взуття зі шкіри всяких африканських та інших екзотичних тварин.
Але чи знають ці хлопці зі специфічним смаком, що золота бляшка Zlocci на їхньому ремені — це не ім’я італійського дизайнера (на кшталт як Gucci чи Zegna), а прізвище українського чиновника?
І починав він свою кар’єру, коли донецькі пацани, які носять сьогодні туфлі зі шкіри крокодила, були ще молодими «смотрящими» на районах або відкривали перші ларьки. Тобто ще наприкінці 90-х Zlocci, ой, вибачте, Микола Владиславович Злочевський уже входив у так звану «київську групу», і його партнерами були Віктор Медведчук і Григорій Суркіс.
Ту саму, яка займалася безліччю різних цікавих проєктів. Наприклад, такі, як це тоді називалося, трасти, як «Омета» або «Омета-Інстер». По суті, це були звичайні піраміди, які кинули десятки тисяч людей на гроші. Але прямих доказів, що там брав участь Злочевський, немає, як немає доказів участі в них того самого Суркіса і ще низки вищих посадових осіб. Хай там як, але саме Миколу Владиславовича, а також його друга Миколу Лісіна та їхню компанію «Інфокс» вважали молодшими партнерами шалено впливового тоді Медведчука.
Загиблий Микола Лісін:
Партнери займалися транспортуванням нафти і розробкою Сахалінського родовища в Харківській області. Потім Лісін на своєму Ламборгіні на швидкості 200 км/год влетів у цінник заправки і Злочевський залишився в бізнесі одноосібним господарем. Дивно, але розслідування загибелі депутата Лісіна так і не проводилося. Багато хто каже, що стрітрейсером і любителем швидкої їзди він не був.
«Схеми», розслідування: VIP-клієнти Миколи Злочевського
Микола Злочевський — один із тих, хто казково збагатився за президентства Януковича. Будучи міністром екології, він масштабував свій бізнес до розмірів найбільшої приватної газовидобувної компанії в країні. Ліцензії на розробку газових родовищ фірмам Злочевського погоджувало міністерство, яке він сам же й очолював. Після Майдану він утік із країни. Але через три роки його бізнес працює як годинник. Самого Злочевського знято з розшуку, кримінальні справи закрито одну за одною. Без згоди вищого керівництва держави такі рішення в Україні зазвичай не ухвалюють. Якщо це домовленість — то про що вона? Учасники газового ринку припускають, що Злочевський міг поступитися частиною свого бізнесу в обмін на недоторканність.
Детальніше про бізнес Злочевського та його подільників у розслідуванні журналістів програми «Схеми. Корупція в деталях»:
Але аналіз публічної структури власності його компаній поки що не підтверджує цих чуток. З якої ще причини оточенню президента може бути вигідно, щоб бізнес Злочевського, законність створення якого залишається під питанням, безперебійно видобував і продавав газ в Україні? Можливо, вони самі купують цей газ для потреб свого бізнесу? Ми отримали доступ до звітів компаній групи Burisma за 2016 рік, і проаналізували, хто купує газ у фірм Злочевського. І наша гіпотеза підтвердилася.
Розслідування Олександра Черновалова. Передача «Схеми. Корупція в деталях» — телевізійна програма журналістських розслідувань. Спільний проект Радіо Свобода та «UA:Перший»:
Резюме
Микола Злочевський — типовий олігарх, для якого законів України не існує. Він нафтогазовий барон, який живе собі на втіху, залишаючи країну без грошей і податків. А будь-які проблеми, які виникають на його шляху, вирішуються парою мільйонів доларів «потрібним» людям.