Онищенко Олександр Романович
Офіційна біографія
Освіта
Народився в районному центрі Матвєєв Курган Ростовської області РФ у сім’ї військовослужбовця. У 1990 р. закінчив Харківське військове училище тилу, отримавши кваліфікацію офіцера вищої військової спеціальності з поглибленим знанням німецької та англійської мов.
У 2008 р. здобув другу вищу освіту в Національному транспортному університеті за спеціальністю економіка підприємства. Вільно володіє п’ятьма мовами.
Кар’єра
- Після закінчення училища, з 1990 по 1997 рр. займався підприємницькою діяльністю у сфері палива та енергетики.
- У 1992-1997 рр. займався громадською діяльністю на посаді заступника голови правління Дніпровського районного відділення Спілки ветеранів Афганістану м. Києва.
- З 2007 р. — помічник міністра відділу забезпечення діяльності Міністерства надзвичайних ситуацій України.
- У 2009 році став учасником 100% статутного капіталу ТОВ «Надра Геоцентр», яке займалося пошуком газових родовищ, видобутком і реалізацією природного газу. До обрання в парламент VII скликання був директором ТОВ «Надра Геоцентр».
- У жовтні 2010 р. обраний депутатом Київської обласної ради від Партії регіонів.
- У 2011 році придбав 90% акцій приватного акціонерного товариства «Пласт» (видобуток природного газу і конденсату, видобуток нафти, розподіл і постачання природного газу).
- З грудня 2012 р. по листопад 2014 р. — народний депутат Верховної Ради VII скликання. Обраний висуванцем від Партії регіонів по округу №93 (Київська область). Член Партії регіонів. Член депутатської групи Економічний розвиток. Заступник голови комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
- На позачергових виборах восени 2014 року пройшов до парламенту самовисуванцем за тим самим округом №93. На момент обрання — безпартійний. Член депутатської групи Воля народу. Заступник голови комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки.
- 9 червня 2017 року Олександр Онищенко був виключений зі складу депутатської групи Воля народу.
Спорт
- У 1998 р. був обраний віце-президентом всеукраїнської спортивної громадської організації Федерація кінного спорту України, з 1999 р. бере участь у змаганнях національного та міжнародного рівня.
- З 2000 року стає власником кінного заводу в Бельгії, і того ж року впроваджує програму підготовки резервних спортсменів національної збірної за кордоном, надаючи їм фінансову підтримку для тренування з найкращими фахівцями Європи.
- У 2002-2013 рр. — президент Федерації кінного спорту України, після увійшов до складу правління Всеукраїнської федерації кінного спорту, голова департаменту з конкурсу. Майстер спорту міжнародного класу з конкурсу. Сформував склад національної збірної команди з кінного спорту, виступав за Україну в конкурсі на Олімпійських іграх 2008 року в Китаї. У 2012 р. брав участь у літніх Олімпійських іграх у Лондоні в змаганнях із подолання перешкод (посів 70-те місце).
- У 2013 р. Онищенко купив у Вадима Рабіновича київський футбольний клуб Арсенал. За даними ЗМІ, ця угода обійшлася Онищенку в $20 млн, проте незабаром команда припинила своє існування через брак фінансування.
Громадська діяльність
З 2009 р. — засновник і президент благодійного фонду «Батьківщина», засновник міжнародної меценатської організації TOP Ukraine.
З 2010 по 2015 рр. — власник конкурсу краси Міс Україна. До складу журі Онищенко запрошував таких зірок як Періс Гілтон, Памела Андерсон, Жан-Клод Ван Дамм.
Неодноразово входив до рейтингу «200 найбагатших людей України» за версією журналу «Фокус»: у 2011 р. (182 місце, статки — $37,7 млн), 2012 р. (179 місце, статки — $37,7 млн) і 2013 р. (146 місце, статки — $65,2 млн).
Сімейний стан
Був одружений з відомою моделлю, володаркою титулу Міс Україна-1997 Ксенією Кузьменко. Є син.
У 2009 р. був заручений із топ-моделлю Сніжаною Онопко, але весілля так і не відбулося. За іншими даними, вони одружилися таємно. Розлучився з нею на початку 2010.
Компромат
Опальний нардеп Верховної Ради Олександр Онищенко відомий як тусовщик, організатор конкурсів краси, друг голлівудських акторів і Дональда Трампа. Але до всього цього скандальний депутат ще й бізнесмен, походження статків якого, як і багатьох в Україні, вельми сумнівне.
Темне минуле
Як відомо, Олександр Онищенко раніше носив прізвище батька. Кадиров Олександр Раджабович (нині Онищенко Олександр Романович) — уродженець ростовської області. Вищу освіту він здобував у Харківському вищому військовому училищі тилу МВС СРСР — навчався на офіцера з поглибленим знанням німецької мови.
Після навчання Кадиров служив у радянській армії в Німеччині, куди ненадійні кадри не відправляли. Тому не можна виключати, що познайомився майбутній олігарх зі спецслужбами не зараз.
Наш герой — майстер спорту з боксу, що йому знадобилося в його подальшому «кар’єрному» зростанні. З чуток, Олександр Кадиров був «бригадиром» банди (організованого злочинного угруповання або ж ОЗГ) Киселя, яку пам’ятають ще як рекетирів Володимирського ринку в Києві. У ті часи Кадиров мав кличку «Татарин». В одному з розслідувань програми «Наші гроші» стверджувалося, що 1991 року Онищенко-Кадиров навіть отримав умовний термін — 3 роки. Ще одна чутка свідчить, що Онищенко змінив не тільки прізвище, а й зовнішність (за допомогою пластичного хірурга).
Цікава історія і з батьком Онищенка нібито він працював заступником начальника оперчастини Лук’янівського СІЗО Києва, а також тривалий час був заступником глави МВС Узбекистану та керував пенітенціарною системою цієї країни. Ймовірно, зв’язки батька дали змогу Олександру Онищенку в середині 90-х налагодити постачання середньоазіатського газу в Україну, що і зробило його мільйонером.
Газовий ділок і мультимільйонер
В одному з інтерв’ю Онищенко сам описував свій бізнес так: «1992 року, післявоєнної служби в Німеччині я зайнявся бізнесом: у мене був автосалон, плюс я розвивав мережу кінотеатрів. З 1993 року я в газовому бізнесі, працював із Туркменією, Узбекистаном».
У той період він зміг забезпечити бартерні поставки продовольства в обмін на газ із Туркменістану та Узбекистану. Також компанія «Оріон-Київ», що належала Олександру Онищенку, у 1990-х була головним газотрейдером Київської області. За інформацією ЗМІ, у нього були близькі стосунки з екс-заступником глави правління НАК «Нафтогаз України» Сергієм Кацубою, що і допомагало налагоджувати бізнес, з якого він отримував свої головні доходи.
З ним пов’язують компанії «Надра Геоцентр», «Нафтогаззбут», «Газконтиненталь», ТОВ «ГК Газовий альянс», «Пласт» і багато інших фірм. Частина бізнесу Онищенка зареєстрована на третіх осіб або офшори. Наприклад, у жовтні 2012 року Олександр Онищенко купив у Давида Жванії компанію «Пласт» із трьома свердловинами та кількома майданчиками в Полтавській області, якою зараз він володіє через фірму з реєстрацією на Кіпрі.
За заявами генпрокурора Юрія Луценка, у 2013-2016 роках за допомогою договорів між компаніями «Карпати Надра Інвест», «Надра Геоцентр» та «ХАС» із держкомпанією «Укргазвидобування» Онищенко перепродував державний газ і відмивав отримані прибутки. Правоохоронці наполягають на тому, що державі було завдано збитків у 3 млрд грн: з них 1,6 млрд отримано внаслідок перепродажу газу посередниками і виведено з країни, 1,3 млрд грн — несплачена рента за користування надрами.
Не дивно, що майстер багатомільйонних газових схем Олександр Онищенко входить до сотні найбагатших людей України за версією «Forbes» за 2015 рік. У податковій декларації за 2015 рік він вказав тільки лише як офіційний дохід 33,1 млн гривень. 3 018 456 гривень доходів Онищенка — це дивіденди, 66 326 гривень — зарплата депутата, 70 588 гривень — доходи від передачі майна в оренду і 30 млн гривень — доходи від відчуження майна.
Зазначимо, що керівник НАБУ Артем Ситник раніше заявив про арешт майна депутата на суму в 315 млн гривень: 42 приміщення, 10 квартир, 9 будинків і 11 автомобілів. При цьому в цю суму не входить особисте майно та кошти Онищенка.
Олександр Онищенко створив схему, що дає йому змогу заробляти на державній газовидобувній компанії
Зламані й опечатані двері на першому поверсі елітної багатоповерхівки в самому центрі Києва — за адресою Хрещатик, 27б. Вивіска — Громадська приймальня народного депутата Олександра Онищенка. Тут попрацювали не злодії: 15 червня сюди силою потрапили співробітники Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП).
Приймальня, по суті, була штабом. Там зустрічалися і вирішували питання два десятки людей — вони заробляли гроші на видобутку і продажі газу через договори про спільну діяльність (СД) з держкомпанією «Укргазвидобування» (УГВ), найбільшим видобувником блакитного палива в країні.
16 червня до регламентного комітету Верховної ради надійшло 85-сторінкове подання від САП на зняття недоторканності та затримання Онищенка, організатора всієї цієї газової схеми. «Усі питання тепер до депутатів, ми свою роботу зробили»,- заявив глава спецпрокуратури Назар Холодницький.
За п’ять днів Онищенко, який до того начебто перебував у Ніцці, сам прибув до Національного антикорупційного бюро (НАБУ), вимагаючи доказів своєї провини. А пізніше навіть подав до суду на НАБУ і Генпрокуратуру.
Час для контратак в Онищенка є: на момент здачі номера 22 червня депутати, які влаштували собі відпустку, розглянути подання САП про зняття недоторканності зі свого скандального колеги не встигли. Тому людина, обвинувачена у привласненні 3 млрд грн., може приводити до ладу свої справи. А їх у нього багато.
Офшори
Ключовими асистентами нардепа-газовика, починаючи з січня 2013-го, стали, за даними НАБУ, його мати Інеса Кадирова і Валерій Пісний, фігурант кількох газових справ. Брали участь у них також люди, які до цього багато попрацювали в Службі безпеки та податковій.
Щоб створити видимість прозорого продажу, Онищенко і Ко вмовили взяти участь у газових схемах Львівську універсальну біржу і місцевого брокера. Окремо вони заснували біржу Центр — спеціально для реалізації своїх угод.
Компанії, що видобувають газ на свердловинах УГВ, продавали сировину через дві ці біржі, використовуючи фіктивні аукціони. Від самих бірж вони отримували документи, які потім несли в УГВ і показували — газ продано дешево, нижче ринкової ціни. А в держкомпанії чомусь питань щодо цих паперів не ставили, задовольняючись малим прибутком.
Розслідування НАБУ показало: в середньому газ реалізовувався за ціною 2,6 тис. грн. за 1 тис. куб. м. Онищенко заробляв на ньому й далі, адже купували блакитне паливо його ж компанії: «Газ Транс Груп», «Київпромзбут», «Екселент-ЛТД» та інші. Потім вони перепродували газ комерційним споживачам по 6,9 тис. грн. за 1 тис. куб. м. Різницю — а це цілих 1,6 млрд грн. за три роки з січня 2013-го по січень 2016-го — компанії виводили в готівку через безтоварні операції з фіктивними юрособами. Податки з усього цього компанії або не платили взагалі, або віддавали лише частину. На сьогодні заборгованість структур Онищенка з ренти за користування надрами перед бюджетом перевищує 1,3 млрд грн., і частина провини за появу цієї величезної суми лежить на Державній фіскальній службі, яка постійно йшла назустріч цим фірмам і надавала їм відтермінування на платежі.
Якщо врахувати, що УГВ мала отримувати не близько 40 % прибутку, а щонайменше 50 % від продажу газу, загальні втрати держави від діяльності Онищенка становлять приблизно 2,1 млрд грн. У САП, щоправда, називають 3 млрд грн, вважаючи всю суму виведених від торгівлі газом грошей — 1,6 млрд грн. — що належить державі.
Тепер Онищенку, за словами глави НАБУ Артема Ситника, світить до 12 років в’язниці. Сам депутат називає підозри правоохоронців спробою відібрати у нього бізнес. У справі вже затримано десять осіб, сума призначеної їм судом застави теж велика — близько 1 млрд грн. Олександр Харченко, експерт Центру досліджень енергетики, згадує: «Онищенко не був великим гравцем, він тільки папери передавав». А Олексій Кучеренко, який очолював у 1990-х бакаївську компанію «Інтергаз», зізнався в розмові з НВ, що навіть не пам’ятає у справах тих років прізвищ Кадиров або Онищенко.
Проте знайомство з Бакаєм не минуло для Онищенка даром — він потроху набирав вагу, для чого пішов у політику. З приходом до влади Віктора Януковича в 2010 році бізнесмен зблизився з його Партією регіонів, за списками якої в 2012-му потрапив до Ради. Пробився він туди і 2014-го, перемігши на мажоритарному окрузі в Київській області, багато в чому «завдяки» Порошенку: на цьому окрузі президентський блок, який перебував у той момент на піку популярності, навіть не виставив свого кандидата. У новому скликанні Ради Онищенко приєднався до групи Воля народу, яку сколотив Ігор Єремєєв, акціонер енергетичного холдингу «Континіум».
У Раді він прогуляв майже половину пленарних засідань та ігнорував роботу комітету з енергетики, до якого входив. «Я не пам’ятаю, щоб Онищенко був присутнім на наших засіданнях»,- каже Олександр Домбровський, перший заступник голови цієї парламентської структури. Олексій Рябчин, який представляє в комітеті фракцію «Батьківщини», додає: навіть одіозний член БПП і друг президента Ігор Кононенко з’являвся там частіше.
Законопроекти Онищенко подавав досить специфічні. В одному він запропонував націоналізувати найбільший у країні ПриватБанк, що належить олігарху Ігорю Коломойському, який видавив Онищенка з акціонерів Укрнафти. В іншому хотів запровадити обов’язкове психіатричне та наркологічне обстеження для кандидатів у депутати. І неодноразово намагався знизити податкове навантаження на газову галузь.
Онищенко приміряє роль політика
Навіть після Майдану екс-регіонал зміг повторно потрапити до парламенту — він довгий час підгодовував свій округ, куди навіть привозив свого американського «друга» Ван Дамма.
Його друге пришестя до парламенту супроводжував скандал: Онищенко не мав права балотуватися в Раду в 2014 році, оскільки, за інформацією Держприкордонслужби, протягом двох років здебільшого проживав не в Україні. Однак, ЦВК все одно зареєструвала бізнесмена кандидатом, керуючись рішенням суду, таким чином, дозволивши йому взяти участь у виборах і знову потрапити до законодавчого органу. Як стверджує Юлія Мостова, це було зроблено з подачі Петра Порошенка.
У самій Раді жодних помітних законопроектів за Онищенком помічено не було. У нинішній ВР він входив до складу групи «Воля народу» разом з Олесем Довгим, якого і поспішив здати в першому зливі компромату. За словами депутата-втікача, Довгий був посередником між ним і Порошенком і намагався залагодити їхній конфлікт.
Досвід у зраді однопартійців був присутнім у біографії Онищенка-Кадирова і раніше: у бізнес-конфлікті у газових справах з екс-регіоналом Нестором Шуфричем, коли він із Миколою Рудковським не міг поділити газовий бізнес, Онищенко став на бік Рудьковського.
З ім’ям Олександра Онищенка пов’язують ще й ексміністра екології Ігоря Шевченка, який формально належав до квоти «Батьківщини». Відтоді Онищенка активно пов’язують із Юлією Тимошенко. До речі, фанат Тимошенко — Олег Ляшко зажадав з трибуни Ради розслідувати її зв’язок із товаришем Олександром Онищенком.
Хмари згустилися над нардепом Онищенком, коли ним зацікавилися в НАБУ. Антикорупційне бюро запідозрило нардепа у створенні організованого злочинного угруповання, що завдало збитків державі в розмірі понад 3 мільярди гривень унаслідок спільної діяльності з «Укргазвидобуванням». У справі також проходить його літня мати, на яку було оформлено частину газового бізнесу.
«Плівки Онищенка»
У вересні 2016 року Олександр Онищенко заявив про участь у 2015 році в переговорах щодо купівлі каналу «112 Україна» за дорученням президента Петра Порошенка. На підтвердження своїх слів він надав записи телефонних переговорів і скани документів. Представники БПП спростовували заяву депутата. Власник «112 Україна» Андрій Подщипков називав Онищенка самостійним покупцем, який виступав від власного імені. Зі свого боку, колишній креативний директор телеканалу Віктор Зубрицький підтвердив факт переговорів і статус у них Порошенка. Ідеолог створення медіахолдингу (куди входили б 5 канал, «112 Україна» і NewsOne) Дмитро Носиков, якого у ЗМІ називали ідеологом створення медіахолдингу (куди входили б 5 канал, «112 Україна» і NewsOne), вважає, що те, що відбувається, — піар-кампанія з відмивання пана Онищенка. У грудні 2016 року заявив пресі, що протягом року таємно записував свої розмови з президентом Порошенком на ручний годинник із диктофоном. Адміністрація президента через нього здійснювала підкуп депутатів для певних голосувань, гроші йшли з кредитів МВФ; Петро Порошенко контролює всі держкомпанії, відмиває гроші через приватні компанії, а потім використовує кошти з політичною метою; компанії Онищенка регулярно вигравали тендери в державній компанії «Центренерго» на поставку газу, бо він віддавав частину коштів людям із близького оточення глави держави; на прохання неназваного високопосадовця він витратив близько 30 мільйонів доларів на кампанію з відмивання грошей.
Підкуп виборців
Олександр Онищенко профінансував приїзд у місто Кагарлик зірки Голлівуду Жан-Клода Ван Дамма. На фотографії, опублікованій на сайті Кагарлицької міськради, Онищенко і Ван Дамм сидять поруч на презентації фільму за участю зірки «Нестримні-2». Раніше Онищенка вже помічали за підкупом виборців продуктовими наборами. На сайті Кагарлицької міської ради також розмістили оголошення про те, що в місті пройде «Караоке на майдані» за підтримки Онищенка.
Онищенко в розшуку
В Україні Онищенка оголошено в розшук. Його звинувачують у зловживаннях службовим становищем під час реалізації природного газу, видобутого в рамках спільної діяльності з ВАТ «Укргазвидобування». У липні 2016 року втік з України.
16 червня 2016 року Апарат Верховної Ради України зареєстрував подання про зняття недоторканності, затримання та арешт депутата парламенту від групи «Воля народу» Олександра Онищенка.
17 червня 2016 року суд постановив заарештувати або відпустити під заставу в розмірі 200 млн гривень одного з підозрюваних у справі Олександра Онищенка. 19 червня 2016 року депутат Верховної Ради України Олександр Онищенко (група «Воля народу») заявив, що кримінальне переслідування проти нього пов’язане зі спробою відібрати в нього бізнес.
22 червня 2016 року Олександр Онищенко подав до суду на Генеральну прокуратуру України та Національне антикорупційне бюро України і вимагає спростування заяви керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, який назвав його організатором злочинної схеми.
5 липня 2016 року Верховна Рада схвалила подання Генеральної прокуратури на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт депутата від групи «Воля народу» Олександра Онищенка.
Виїхав з України, ховаючись від переслідування.
Вищий антикорупційний суд відправив повістку Онищенку в Німеччину
«ВАКС направив запит про надання міжнародної правової допомоги до ФРН, а саме про вручення повістки про виклик у судове засідання обвинуваченого у справі «газових схем», якого затримали наприкінці минулого року в Німеччині».
Підготовче судове засідання призначено на 10:00 4 травня 2020 року за адресою: проспект Перемоги, 41. Резервні дати: 05 — 08, 12-15, 18-22 травня 2020 року.
Також, наразі ВАКС очікує рішення ФРН про видачу затриманого обвинуваченого в Україні.
У Німеччині суд відмовив Україні в екстрадиції колишнього позафракційного депутата Верховної Ради і бізнесмена Олександра Онищенка.
Як повідомляється в релізі суду німецького міста Ольденбург 27 травня, рішенням цієї інстанції його було звільнено з-під варти відразу після оголошення вердикту.
Пояснюючи свою постанову, судді зазначили, що наразі немає можливості встановити, чи може переслідування колишнього нардепа в Україні мати політичні мотиви.
«Однак екстрадиція неможлива, тому що є конкретні підстави підозрювати недотримання обов’язкових мінімальних стандартів у галузі міжнародного права», — йдеться в заяві.
Також наголошується, що суд звертався до української сторони з проханням детально описати передбачувані умови утримання фігуранта, але отримав «занадто загальну інформацію».
У коментарі виданню Страна.ua сам Онищенко також підтвердив, що перебуває на волі.
«Однак екстрадиція неможлива, тому що є конкретні підстави підозрювати недотримання обов’язкових мінімальних стандартів у галузі міжнародного права», — йдеться в заяві.
Також наголошується, що суд звертався до української сторони з проханням детально описати передбачувані умови утримання фігуранта, але отримав «занадто загальну інформацію».
У коментарі виданню Страна.ua сам Онищенко також підтвердив, що перебуває на волі. «Суд встановив скасувати арешт і звільнити з-під варти. Це перше. А друге — відмовити в екстрадиції. Почуваюся добре. Усім привіт і найкращі побажання», — сказав він.
У Києві вже відреагували на рішення німецького суду. Цю реакцію у своєму Facebook оприлюднила Спеціалізована антикорупційна прокуратура України (САП).
У цьому відомстві висловили сподівання, що в підсумку Онищенка все ж таки буде екстрадовано на підставі нових обставин, які надасть українська сторона, оскільки слідство триває.
«Хоча апеляція зазначеного рішення суду вердиктом не передбачена, справа все ж таки може бути розглянута заново за появи нових обставин», — заявляє пресслужба САП.
Водночас прокурори в Києві вважають, що рішення суду Ольденбурга не вплине на розгляд справи щодо кримінального переслідування колишнього депутата, який може бути засуджений заочно.
«Наразі у кримінальному провадженні щодо кримінального переслідування екснардепа та його соратників, проведено дослідження щодо письмових доказів сторони обвинувачення та вже досліджено 25 томів кримінального провадження», — повідомили в українському антикорупційному відомстві.
Екс-депутат Ради Онищенко запросив притулок у Німеччині
Колишній депутат Верховної ради Олександр Онищенко, який перебуває під вартою в Німеччині, запросив у ФРН політичний притулок, оскільки побоюється повертатися в Україну. Про це у вівторок, 11 лютого, в інтерв’ю DW повідомив його адвокат Інго Міноджіо (Ingo Minoggio). «В Україні існує небезпека для життя і здоров’я мого підзахисного», — наголосив юрист.
Міноджіо звернув увагу на «катастрофічні умови утримання в слідчих ізоляторах в Україні», а також на те, що головний політичний опонент Онищенка — екс-президент Петро Порошенко — «навіть після втрати влади залишається дуже впливовим», що становить загрозу для екс-депутата. На підтвердження позиції захисту суду було надано заяви низки українських політиків, серед яких народні депутати нинішнього і попереднього скликань, уточнив адвокат.
Моделі, коні та зірки
Доволі швидко заробивши свій первинний капітал, Онищенко давно пристрастився до красивого життя: гламурні вечірки, вродливі жінки та коні стали невід’ємними атрибутами його повсякденності. До речі, за твердженням самого втікача, саме коні й стали приводом для знайомства з Дональдом Трампом, у якого є така ж пристрасть.
Кінний спорт — взагалі давня любов Онищенка. Він був головою Федерації кінного спорту України, володіє власним конезаводом у Бельгії та особисто виступає на міжнародних кінних змаганнях. У 2012 році він представляв Україну на Олімпіаді в Лондоні й посів почесне 70-те місце. Планував Онищенко взяти участь і в Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро, проте планам завадило кримінальне переслідування.
Олександр Онищенко довгий час був організатором конкурсу «Міс Україна» і співвласником одного з великих модельних агентств. Якщо вірити чуткам, паралельно конкурс краси був прикриттям для заробляння грошей на vip-проституції.
Він спільно з бізнес-партнерами нібито постачав українських красунь навіть синові лівійського диктатора Муаммара Кадаффі.
Крім того, Онищенко любив «світитися» зі знаменитостями — в Україну він привозив Ван Дамма, Джейсона Стетхема, Анну Курнікову, Сильвестра Сталлоне і Періс Гілтон, а себе називав «меценатом» і спонсором.
У 2013 році одіозний бізнесмен також володів київською футбольною командою «Арсенал», придбавши його в нині опозиційного депутата Вадима Рабіновича (той пізніше відплатив голосуванням). Але не подужавши борги клубу, залишені минулим власником, Онищенко незабаром відмовився від цього неліквідного «активу».
У Києві Олександр Онищенко жив у розкішному особняку біля Лаври, але частіше за кордоном — в уподобаному ним Монако, де депутат, імовірно, володіє елітною нерухомістю.
Російська телеведуча, модель і колишня учасниця реаліті-шоу «Дом-2» Вікторія Боня опублікувала у своєму Instagram знімок із народним депутатом-втікачем Олександром Онищенком. Незабаром цим же знімком на своїй сторінці поділився і сам парламентарій.
«- Зустріла нещодавно свого друга, Олександра Онищенка — борця за правду, адже красень надзвичайний, добрий щедрий і досі не одружений! Дівчатка, давайте знайдемо Саші гідну наречену,» — написала Боня під знімком.
«- Зустрів одного друга. У неї завжди гарний настрій», — написав під фото Онищенко.
Як і на всіх інших знімках, депутат не вказує геолокацію. Немає її і на знімку Боні, хоча дівчина завжди ділиться з підписниками своїм місцем розташування.
Судячи з інстаграму Боні, з 20 грудня вона перебуває в Об’єднаних Арабських Еміратах, куди полетіла на новорічні свята.
Що стосується особистого життя депутата, то, вочевидь, Боня не в курсі, що 12 листопада 2017 року українська гімнастка Анна Різатдінова народила від Онищенка сина Романа. І судячи з недавнього інтерв’ю спортсменки, вони разом виховують дитину.
Квартири, будинки, автомобілі та гроші
Журнал «Фокус» двічі вносив ім’я Олександра Онищенка до рейтингу «200 найбагатших людей України»: у 2011 році (182 місце, статки — $37,7 млн) і в 2012 році (179 місце, статки — $37,7 млн). Сам депутат офіційно задекларував 33,1 млн грн. Заробітна плата нардепа склала 66,3 тис. грн. Від передачі майна в оренду він отримав 70,5 тис. грн., а дохід від продажу майна склав 30 млн грн. У графі «дивіденди та відсотки» він вказав 3 млн грн. У власності Олександра Онищенка є 4 земельні ділянки та будинок площею 1060,6 кв. м. За документами він їздить на автомобілі марки «Mercedes-Benz S500» 2014 року випуску. Крім того, у «Приватбанку» депутат зберігає 3 тис. грн, а в «Діамантбанку» — 2 млн грн. За кордоном на рахунках у латвійському банку «Trasta Komercbanka» нардеп тримає 157,3 млн грн. А також має внесок у статутний капітал неназваного підприємства в розмірі 31,2 млн грн.
Різатдінова про колишнього чоловіка Онищенка
Нардеп-утікач обурився словам колишньої, а вона уточнила, що фраза про домашні клопоти до нього не стосувалася.
Днями 26-річна гімнастка Ганна Різатдінова поскаржилася, що журналісти останнім часом згадують про неї тільки у зв’язці з нардепом Олександром Онищенком. Тим паче, вони вже не разом, а її все ще називають його «дружиною».
«Мені прикро, що преса пов’язує мене з Онищенком. Я всього досягла сама. Я вважаю, недоречним пов’язувати. Олександр — батько моєї дитини. Ми не разом. Людина мене закрила. Я не готова сидіти вдома, прасувати, готувати», — заявила 26-річна Різатдінова, назвавши ці обставини причиною розлучення, і уточнила, що танцювальний проєкт допоміг їй почати нове життя з чистого аркуша. Про це спортсменка розповіла у відеощоденнику телешоу «Танці з зірками» (1+1). Ведучі уточнили, що життя з колишнім нагадувало їй «золоту клітку». Там же в сюжеті показували кадри, як Різатдінова плаче і просить підтримки.
У побіжного Олександра Онищенка знайшлася ще одна дружина
Українському нардепу і бізнесмену Олександру Онищенку, який переховується від українського правосуддя і подав на німецьке громадянство, знайшлася дружина в Європі.
Олігарх, відомий любов’ю до моделей та учасниць конкурсів краси, виявляється, був одружений з хорватською моделлю.
Про це стало відомо із судових документів в Україні, пише блогер Ірина Салій на «Цензор.Нет».
У вересні цього року до Подільського суду прийшов позов Меліти Онищенко, яка розривала шлюб з Олександром Романовичем Онищенком.
Меліта Онищенко — це 23-річна «Міс Всесвіт Хорватія 2013», яка в дівоцтві носила прізвище Фабечич. У соцмережах збереглися сторінки Меліти, на яких вона хвалиться новим прізвищем.
У вересні цього року хорватські ЗМІ писали про те, що Меліта видалила з соцмереж фото з Онищенком і повернулася в Загреб. Журналісти припустили, що красуня розлучилася з українським олігархом.
За даними місцевої преси, дівчина познайомилася з тоді 45-річним Онищенком 2016 року в Дубаї, а після кількох тижнів знайомства повінчалися в Києві.
Фонд Онищенка «Родина»
У фейсбуці, на основній сторінці «Родіни» всього лише кілька записів. З яких відео про робочий візит до Богуслава, і два нові спортивні майданчики. На цьому вся благодійність закінчилася.
Голова благодійного фонду Онищенка втік, і не зміг зняти арешт із грошей
Апеляційний суд Києва залишив під арештом $600 тисяч, які належать Геннадію Шаманському, голові благодійного фонду Олександра Онищенка «Родина».
Про це повідомив журналіст видання «Наші гроші» із зали суду.Арешт на ці кошти, які було вилучено влітку минулого року з банківської скриньки Шаманського, було накладено 21 жовтня.
Геннадій Шаманський проходить як свідок у «газовій справі».
Він виїхав з України відразу після затримання фігурантів справи.
За даними слідства, Шаманський був близько знайомий із лідером організації нардепа Олександром Онищенком та організатором схеми бізнесмена Валерія Постного.
Шаманський із 2012 року очолює благодійний фонд Онищенка «Родина».
Крім того, нардеп видав Шаманському генеральне доручення на 100% корпоративних прав компанії «Fastilo Trading Ltd» (Кіпр). Це компанія, яка володіє частиною 25,29 млн грн у ТОВ «Надра Геоцентр», частиною майже 3 тис. грн у ТОВ «Карпатнадраінвест». У 2013-2014 рр. «Fastilo Trading Ltd» також мало частину 264 тис. грн у ТОВ Фірма «Хас».
На доказ того, що Шаманський — це не просто знайома Онищенку і Постному людина, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андрій Перов розповів такий епізод:
«Як свідчить вирок суду щодо колишнього директора «Карпатнадраінвесту» Фісуна, коли відбувався процес фактично захоплення цього підприємства, саме Шаманський на загальних зборах попросив запровадити посаду заступника директора, на яку було призначено підозрюваного Сергія Свіченка, який надалі ухвалював рішення щодо всіх цін на аукціонах, підписував усі документи, тобто фактично керував цим підприємством».
Як свідчить довідка ДФС, за період з 2010-го по 2016 роки Шаманський заробив близько 17 тис. грн. У світлі інших обставин у слідства є підстави вважати, що вилучені з його банківської скриньки кошти є частиною грошей, які були переведені в готівку в рамках діяльності злочинної організації під керівництвом Онищенка.
Захисник Шаманського в суді заперечував походження цих грошей від злочинної діяльності.
За даними слідства, протягом січня 2013-го — січня 2016 років компанії «Надра Геоцентр», «Карпатнадраінвест» і «ХАС», які укладали з ПАТ «Укргазвидобування» договори про спільну діяльність, продавали видобутий газ на товарних біржах за заниженими цінами.
Покупцями виступали низка пов’язаних структур, які реалізували цей газ підприємствам реального сектора економіки за ринковими цінами. Різниця у вартості виводилася на рахунки приватних осіб через фіктивні фірми.
За даними слідства, весь ланцюжок посередників схеми контролював нардеп Онищенко.
На сьогодні слідство уклало угоди з 7 підозрюваними.
Фукс є партнером Онищенка з викупу офшорки з «общака Януковича», яку ГПУ секретно відібрала в НАБУ
Співвласниками кіпрської компанії «Quickpace Limited» є народний депутат Олександр Онищенко та російський бізнесмен Павло Фукс. Про це свідчать документи, які детективи НАБУ і прокурори САП вилучили під час обшуків у «газовій справі» навесні 2016 року.
За даними держреєстру судових рішень, під час обшуку, за адресою — вул. Хрещатик, 27б було вилучено документи про продаж компанії «Quickpace Limited» восени 2015 року.
У судовій ухвалі зазначено, що детективи знайшли дві угоди між А. Р. О. і П. Я. Ф. (Олександр Романович Онищенко та Павло Якович Фукс) — одна датована 15 вересня, а друга 6 жовтня 2015 року. У чому відмінності між цими угодами — у судовій ухвалі не вказано.
Відомо, що продавцем виступала компанія «Prontoservus Limited», яка, за даними НАБУ, підконтрольна Сергію Арбузову. У складній схемі продажу «Квікпейсу» брали участь підконтрольні Фуксу офшори «Evermore Property Holdings Ltd» (Віргін) і «Dorchester International Inc» (Невіс), а також підконтрольна Онищенку компанія «Fastilo Trading Ltd» (Кіпр).
У результаті угоди, активи «Quickpace Limited» мають бути розділені навпіл між «Fastilo Trading Ltd» і «Dorchester International Inc». Йдеться про $157 240 000 і 252 тис. грн (сама ця сума була на рахунках на момент арешту) у вигляді грошей і ОВДП на рахунках у банках (Ощадбанк, Експобанк і Укрексімбанк).
За купівлю компанії «Quickpace Limited» Онищенко і Фукс мали заплатити $ 29600000, показують дані судового реєстру. Тобто в разі реалізації схеми зі зняття арешту з рахунків «Quickpace Limited», вони мали б отримати приблизно по $65 млн (це різниця між заарештованими коштами та сумою викупу компанії у фірми Арбузова).
НАБУ встановило, що Онищенко і Фукс встановили контроль над Quickpace Limited ще у квітні 2015 року. А купівля-продаж компанії була завершена 6 жовтня того ж року.
24 травня 2016 року суд за клопотанням НАБУ наклав арешт на грошові кошти та облігації внутрішньої державної позики Quickpace Limited у трьох українських банках на суму $157 240 000 і 252 тис грн.
Зауважимо, що ці грошові кошти та ОВДП на той момент уже були заарештовані Генпрокуратурою в так званій «справі Арбузова» щодо завдання збитків державі на 220 млн грн при створенні ТОВ «Банківське телебачення».
Це було відомо суду, який вказав, що «імовірно, нові власники (Онищенко та Фукс — ред.) планують отримати рішення суду, згідно з яким арешт з рахунків компанії «Quickpace Limited» буде знято, оскільки компанія не матиме зв’язку з Сергієм Арбузовим». Варто зазначити, що навесні 2014 року уповноважені особи від кіпрських компаній уже намагалися зняти в банках кошти т. зв. «Общака Януковича».
Надалі, а саме в листопаді 2016 року, зазначені рахунки «Quickpace Limited» були повторно заарештовані Генпрокуратурою в новому провадженні, зареєстрованому в жовтні 2016-го. У цьому провадженні розслідуються махінації з ОВДП, внаслідок яких у 2011-2013 рр. державі було завдано збитків у розмірі 378 420 000. грн, 159850000. Доларів США та 1490000000. грн, 1020000000. Доларів США — у цінних паперах.
У березні 2017 року за вироком фіктивному екс-директору ТОВ «ГазУкраїна-20202» Аркадію Кашкіну, який був засекречений Генпрокуратурою, гроші з рахунків «Quickpace Limited» разом із коштами інших компаній (ГПУ назвала ці гроші «общаком Януковича та його оточення») були спецконфісковані до держбюджету. На сьогодні сім кіпрських компаній оскаржують вирок Кашкіна, вказуючи на незаконність спецконфіскації коштів.
У НАБУ зазначають, що детективи не знайшли жодного факту, який би вказував на зв’язок компанії «Quickpace Limited» та її заарештованих активів із громадянином Кашкіним. Крім того, накладений судом у «газовій справі» арешт на кошти «Quickpace Limited» так і не було скасовано. Згідно із законодавством, ГПУ має обов’язково домогтися скасування цього арешту.
Змова проти Порошенка. Коломойський і Онищенко уклали союз у Женеві
У Женеві, на березі Лемана зустрілися Ігор Валерійович Коломойський та Олександр Романович Онищенко. Обидва — українські олігархи. Обидва співпрацювали з Порошенком. Обидва з ним посварилися. Обидва ненавидять чинного президента і не приховують свого бажання його змістити.
Коломойський відкрито фінансує «антипорошенківські» заходи, які влаштовують Саакашвілі, Садовий, Тимошенко. Він же не приховує, що постійно приймає у себе в Женеві українських олігархів, політиків, громадських діячів, великих чиновників, формуючи єдиний фронт «антипорошенківської» опозиції. Утім, уже два з половиною роки тому, коли Порошенко забрав у Коломойського «Укрнафту», а потім, за допомогою посольства США, змусив олігарха скласти із себе повноваження Дніпропетровського губернатора і залишити країну, було зрозуміло: якщо Коломойський живий і на волі, він обов’язково помститься.
В Онищенка образи дрібніші (у нього всього лише хотіли забрати бізнес), але загалом ситуація аналогічна. І він теж живий і на волі. Кілька місяців тому Онищенко активно публікував вивезений із собою за кордон компромат на президента України. Після перших кількох порцій публікації припинилися, але американські державні структури його матеріалами явно користуються. Занадто багато вони останнім часом стали знати про Порошенка (організовані США витоки про його корупційні схеми регулярно потрапляють у ЗМІ). Занадто явну зневагу щодо Петра Олексійовича демонструють американські політики всіх рангів.
Зустріч двох ворогів Порошенка була б важлива і сама по собі. Але подієвий контекст, у якому вона відбулася, а також факт демонстративної відкритості надають їй додаткового шарму.
Почнемо з контексту. Онищенко рік живе за межами України (в Європі та США), не приховує своєї співпраці з американськими спецслужбами, але виступає як борець-одинак. Якщо з кимось консультаційні зустрічі і проводить, то факт їх не афішує. До Києва він постійно посилає сигнали, що з ним краще не ворогувати, а домовитися.
Чотирнадцятого вересня він раптово робить заяву про свій намір балотуватися в президенти України 2019 року. У цей час він перебуває у США. ЗМІ стверджують, що відпочиває і розважається: ловить акул у Флориді. Через два тижні після цієї заяви Онищенко вже в Женеві розмовляє з Коломойським.
Вони ніколи не були дружні, не перетиналися в бізнесі, належали до різних політичних таборів. Обидва вміють цінувати свій час — занадто масштабними проектами займаються. І все ж Онищенко летить через океан на зустріч у Женеві. Значить, вона того варта. Зустрічі намагаються надати максимальної публічності. На неї спеціально запрошують заступника головного редактора опозиційного, але найпопулярнішого в Україні видання «Страна.UA» Світлану Крюкову. Не минуло й півроку, як головного редактора цього видання Ігоря Гужву підконтрольна Порошенку генпрокуратура звинувачувала у вимаганні. Наразі він фігурує (як обвинувачений і свідок) у п’яти кримінальних справах, пов’язаних із публікацією наданого Онищенком компромату на президента Порошенка.
Отже, журналістку відомого, постраждалого від Порошенка видання спеціально везуть до Женеви на зустріч двох олігархів — ворогів Порошенка. І який результат? Опубліковано спільну фотографію учасників зустрічі (Коломойський, Онищенко, Крюкова). А також цитата з Коломойського — два рядки: «Великі уми обговорюють ідеї. Середні уми обговорюють події. Дрібні уми обговорюють людей. Ми пройшли всіма трьома рівнями. Причому зверху вниз».
Заради такої інформації журналісти у відрядженні до Женеви не літають. Усе це можна передати електронною поштою просто в редакцію. Отже, Коломойський був зацікавлений у тому, щоб його побачення з Онищенком було не просто зафіксоване, а зафіксоване і задокументоване свідком, який був присутній на місці.
Зазвичай у таких випадках українські олігархи і політики застосовують схему: журналіст випадково обідав у тому ж ресторані, помітив їх за сусіднім столиком і сфотографував. У цьому випадку підкреслено, що журналіст був запрошений спеціально.
Тобто Коломойський і Онищенко посилають сигнал про те, що вони домовилися. Кому посилають?
У цього сигналу на Україні два адресати. Почнемо з другого. Другий — групи підтримки Коломойського та Онищенка. Вище вже було сказано, що вони ніколи не дружили і належали до різних бізнес-політичних таборів. У конкурентному українському середовищі це означає, що їхні інтереси, а вже тим паче інтереси їхніх груп підтримки неодноразово стикалися. Очевидно, накопичені протиріччя було вирішити складно. Фотографія в обнімку і багатозначна фраза про те, що обговорили все, посилає васалам Коломойського й Онищенка сигнал, що лідери уклали союз і боротися один з одним тепер не можна. У них тепер спільний ворог — Порошенко.
Саме цей спільний ворог і є перший адресат сигналу, який посилає Коломойський — Онищенко. Вони кажуть Порошенку: «Ти думав, що ми не домовимося. Ми домовилися. Тремти!» І Порошенко буде тремтіти. Він прекрасно знає, що досі йому вдавалося утримуватися при владі тільки тому, що його політичні противники ненавиділи один одного. Ця взаємна ненависть, що базувалася на конкретних фінансово-економічних інтересах, заважала їм об’єднатися проти президента, а відсутність єдиного фронту дозволяла Порошенку виживати.
Єдиний політичний фронт почав формуватися з «проривом» на Україну Саакашвілі. Уже тоді не приховувалося, що організаційним і фінансовим центром акції виступає Коломойський. Зустріч з Онищенком показала, що паралельно єдиному політичному фронту формується і єдиний олігархічний фронт.
Це куди серйозніше. Публічні політики, так чи інакше, висловлюють інтереси фінансово-політичних угруповань, які стоять за ними (в просторіччі олігархів). Вони можуть біснуватися скільки завгодно, але, поки олігархи не домовилися між собою, спільний виступ неможливий. Зате якщо змова відбулася, вона стає невідворотною.
Онищенко — не єдиний український олігарх, з яким за останні місяці зустрівся Коломойський. Але решта зустрічей були не публічними. Те, що ця завершилася заздалегідь підготовленою психічною атакою на Порошенка, показує, що події перейшли на якісно інший рівень. Це вже не змова олігархів. Це практично відкритий заколот «баронів», які посилають «королю» один з останніх натяків, що поки ще можна піти по-хорошому.
Чому Коломойський обрав саме Онищенка для публічної демонстрації? Тому що Олександр Романович перебуває під повним контролем американців. Якби вони йому заборонили, він би кроку не зробив, бо йому б загрожувала або видача на Україну, або в’язниця прямо в США. Приводи в Америці знаходити вміють.
Публікуючи фотографію зустрічі, Коломойський демонструє всім, що Онищенко не боїться, вони зустрічаються не потайки. Висновок із цього в Україні зроблять один — американці дозволили добивати Порошенка. Тепер його колишні клеврети почнуть оббивати пороги людей, які мають доступ до Коломойського або контакти з Онищенком, із запевненнями у відданості та проханнями не забути, коли черговий «кривавий диктатор» змушений буде поступитися місцем черговому «народному президенту».
Тож Росії варто готуватися до чергової дестабілізації України з передбачувано негативними наслідками
Так само на просторах інтернету можна знайти книгу Онищенка «Петро П’ятий»
За нардепом-втікачем Онищенком стоять російські спецслужби, — американські ЗМІ
Американські ЗМІ вважають, що Олександр Онищенко не чужа Росії людина. Зв’язки у ФСБ Росії зі служби у військах СРСР у НДР, де він був завербований і де познайомився з Володимиром Путіним, забезпечили йому паспорт РФ.
Про це пишуть «Факти» з посиланням на журналістів зі США.
Так, американське видання Times Square Chronicles опублікувало матеріал Pro-Russia Oligarch Onyshchenko Could Help Destabilize Ukraine, у якому журналіст Вінсент Стіл проаналізував минуле депутата-втікача і бізнесмена Олександра Онищенка.
«Росія намагається підпалювати стабільність в Україні, використовуючи підроблені плівки і просуваючи нового кандидата в президенти. На майбутніх президентських виборах в Україні Кремль знову вирішив розіграти кримінальну карту — як і у випадку з Януковичем, виставивши проти президента Порошенка колишнього члена Партії регіонів і кримінального авторитета зі зв’язками у ФСБ — Олександра Онищенка», — йдеться в матеріалі.
Утікач Онищенко, який переховується від українського правосуддя в Іспанії, заявив німецькому виданню Die Welt, що планує балотуватися 2019 року в президенти України на противагу чинному президенту Петру Порошенку. Днями він підтвердив наміри стати президентом російському телеканалу НТВ.
За словами американського ЗМІ, Онищенко не просто український олігарх, а людина з кримінального світу з гангстерським минулим, через що йому довелося повністю змінити ім’я з Олександр Раджабович Кадиров на Олександр Романович Онищенко. У 90-ті він був кримінальним авторитетом, сидів у СІЗО і отримував умовні терміни, згадують у кримінальній поліції України.
«Часті візити до країни-агресора за відсутності там офіційного бізнесу та розгін його заяв на державному телебаченні РФ, лише підкреслює почерк Кремля з дискредитації української влади. Зокрема, останніми роками він став відомим своїми «плівками» і шантажуванням нової української влади, що прийшла після Революції гідності. Компромат, який Онищенку допомагають збирати в Росії», — пише видання.
Резюме
Типовий олігарх зі зв’язками. Діє у своїх інтересах. Завдяки своїм «хорошим зв’язкам» заробляє хороші гроші. Якщо говорити про нього як про людину, а не як про олігарха, хорошого теж мало. Судячи з усього, жінка для нього — це тимчасова підстилка, яку можна купити за будь-які гроші, а потім легко поміняти або продати. Ну а що, він людина багата, може собі дозволити на нечесно зароблені гроші погуляти. Такі люди небезпечні для суспільства, але, на жаль, їх більшість, і майже всі вони при владі.
зволить себе, на нечестно заработанные деньги погулять. Эти люди опасны для общества в целом, однако их очень много, и почти все они у власти.