Ігор Валерійович Коломойський
Офіційна біографія
Народився 13 лютого 1964 року в Дніпропетровську. За освітою інженер. Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. Бізнесом займається з 1985 року.
Має українське, ізраїльське та кіпрське громадянство.
Бізнес
— З 1985 р. — займається бізнесом.
— Є членом наглядових рад «Приватбанку», нафтопереробного комбінату «Нафтохімік Прикарпаття», а також нафтовидобувної компанії «Укрнафта».
— Володіє медіа-холдингом «Главред-медіа», до якого входять щоденники «Газета по-киевски», «Новая», «Известия в Украине», суспільно-політичні тижневики «Главред» і «Профиль», а також — інформагентство УНІАН та телеканал «Плюсплюс».
— У квітні 2010 закінчився термін дії угоди з придбання 100% медіа-групи «1+1», до складу якої входять телеканали «1+1» і «2+2».
— 2008 р. — обраний президентом Об’єднаної єврейської громади України.
— 2010 г. — президент Європейської єврейської ради.
— Президент ФК Дніпро.
Батько: Валерій Григорович Коломойський
Мати: Зоя Ізраїлівна Коломойська
Дружина: Ірина Михайлівна Коломойська.
Син: Григорій Коломойський, баскетболіст.
Дочка: Анжеліка Коломойська
Компромат
Зв’язок з ОЗУ
У лютому 2009 року заступник Генерального прокурора України Ренат Кузьмін заявив, що організоване злочинне угруповання (ОЗУ) «Капітошки» виконувало замовлення групи «Приват» під час конфлікту з банком «Форум» за ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» (КСЗ, Полтавська область). Це було нібито у 2006 році.
Тоді для здійснення захоплення КСЗ рейдери залучили близько чотирьохсот осіб, озброєних вогнепальною зброєю, битами і бензопилами.
Спонсор «Свободи» Олега Тягнибока
У березні 2009 року лідер комуністів Петро Симоненко повідомив, що, за його інформацією, фінансування виборчої компанії об’єднання «Свобода» до Тернопільської облради забезпечив бізнесмен Ігор Коломойський. «Ви бачите, що зробили з виборами в Тернополі до облради? Я нагадав представникам цього народу, що в 32 році Гітлера вони привели до влади, представники цього народу, а Коломойський профінансував вибори «Свободи», — заявив Симоненко («УкрРудПром», 21 березня 2009 р.).
Будь-якої реакції з боку Ігоря Коломойського не було.
Податки та борги
В одному зі своїх інтерв’ю нинішній заступник секретаря РНБО Дмитро Видрін заявив про те, що під час спроби повернути якісь борги Ігор Коломойський йому відповів: «я не плачу податків і не повертаю борги».
Ігор Валерійович заперечує цей факт і каже, що Видрін уже неодноразово вибачався перед ним за це. Щоправда, приватно, а не публічно.
«Якщо я можу когось кинути, то кидаю» і “я взагалі не плачу податків” — є принципами Ігоря Коломойського. Так стверджує не тільки Дмитро Видрін, а й Костянтин Григоришин («Киевский телеграф», 5 вересня 2005 р.).
У вересні 2008 року Державна податкова адміністрація України розкрила нову схему ухилення від сплати податків, яку використовують компанії групи «Приват». При використанні цієї схеми «Приват» нібито заощадив на податках 400 млн грн. За інформацією ДПАУ, після того як вона «засвітила» компанію «Весна», у групі просто замінили її іншим підприємством. Для цього в терміновому порядку в Хмельницькій області було зареєстровано фірму «Демол-сервіс», яка продовжувала діяти за налагодженою схемою.
Замах на адвоката Григоришина
Проти Ігоря Коломойського було порушено кримінальну справу у зв’язку із замахом на адвоката бізнесмена Костянтина Григоршина — Сергія Карпенка.
Адвокату було завдано важких ножових поранень. У зв’язку з цим проти Коломойського двічі порушували кримінальну справу — за часів президентства Кучми і пізніше — коли до влади прийшов Віктор Ющенко. За словами самого Ігоря Валерійовича, перший раз порушення кримінальної справи проти нього ініціював Віктор Пінчук. Повторне порушення кримінальної справи проти нього 2005 року було пов’язане з тим, що тодішній секретар РНБО Петро Порошенко хотів його посадити за ґрати.
Коломойський спростовує свою причетність до справи про замах на Сергія Карпенка: «Адвокат, про якого ви говорите, працював у Пінчука і Григоришина. Я думаю, що ці бізнесмени ретельно розробили всю цю процедуру і запустили її в справу. Але навіть за того політичного режиму вони не змогли завести кримінальну справу проти мене, вийшло тільки «за фактом». Щоправда, я не знаю, чи була вона взагалі, оскільки в мене є папір, де написано, що у відкритті кримінальної справи відмовлено за відсутністю складу злочину« (»Дзеркало тижня», 20 серпня 2005 р.).
У липні 2007 року Ігор Коломойський програв суд Костянтину Григоришину. Ініціатором позову був сам Ігор Валерійович, який восени 2004 року придбав у Костянтина Григоришина приблизно половину його акцій восьми обленерго. Коломойський звернувся до суду після подій навколо «Полтаваобленерго» і «Прикарпаттяобленерго», коли 2005 року Григоришин спробував встановити свій менеджмент на підприємстві.
Згідно з рішенням суду Коломойський мав компенсувати Григоришину $10 млн як компенсацію за недоотриманий прибуток з обленерго.
Корпоративні конфлікти
Ігор Коломойський уславився як людина, що бере участь у корпоративних спорах. Свого часу він конфліктував з Віктором Пінчуком з приводу Нікопольського феросплавного заводу, з Вадимом Новинським — з приводу Південного ГЗК, з Рінатом Ахметовим — з приводу «Дніпроенерго».
Коломойського називають одним з активних рейдерів України.
Сам Ігор Валерійович каже, що в кожному випадку він бореться за справедливість: «Мій інтерес полягає в такому: я не хочу, щоб мене, групу “Приват” або будь-яку іншу компанію в Україні, окрім СКМ, обділяли можливістю участі в тому, що ми вважаємо для себе потрібним» («Українська правда», 31 березня 2008 р.).
Один із соратників Коломойського — Геннадій Корбан пояснює поведінку Ігоря Валерійовича в корпоративних суперечках так: «Насправді будь-який корпоративний конфлікт не вирішується в судах, за допомогою каральних органів або політичної волі. Будь-який корпоративний конфлікт вирішується за домовленістю сторін. Хоча Коломойський веде багато конфліктів, у результаті він виходить на якусь домовленість. І люди, з якими він конфліктував, за підсумком стають партнерами Коломойського…. Їх маса. На Південному ГЗК був конфлікт із Вадимом Новинським, або на Нікопольському феросплавному — з Віктором Пінчуком. Тепер вони — партнери Коломойського», — каже Геннадій Корбан.
Конфлікт навколо «Озерки»
Представники групи «Приват» мали конфлікт із нині покійним представником так званої «лужниківської» групи — Максимом Курочкіним. Предмет суперечки — найбільший у Дніпропетровську ринок «Озерка».
Під час конфлікту було скоєно замах на представника групи «Приват» Геннадія Корбана. «Дніпропетровськ — наше рідне місто, і ми вирішили в цю справу втрутитися. Ми давали сигнали в адміністрацію президента і в обладміністрацію про те, що конкурс із продажу «Озерки» готується під одного покупця. Ну, Нікополь, зять президента, хочете так — крутіть. Ну, «Криворіжсталь» — стратегічне підприємство. Не хочете, щоб воно дісталося росіянам або американцям — робіть конкурс під українських бізнесменів. Але «Озерка»-то тут до чого? Яке таке геополітичне становище має цей ринок? Ось так ми й опинилися втягнуті в цей процес. При тому, що жодного економічного інтересу в нас там не було, немає і не буде». («Дзеркало тижня», 20 серпня 2005 р.).
27 березня 2007 року в Києві під час виходу з будівлі Святошинського райсуду столиці Максима Курочкіна було вбито снайпером. Хто і за що його вбили — досі невідомо. Перед цим у Дніпропетровську був застрелений соратник Курочкіна — директор найбільшого дніпропетровського ринку «Озерка» Володимир Воробйов, а 16 березня 2007 року під Києвом — троє «положенців» Курочкіна.
Група «Приват»
За зізнанням самого Ігоря Коломойського, у групі «Приват» він займається «корпоративними речами, нафтовим напрямком, частково — металургійним».
За даними інтернет-видання proUA, Ігор Валерійович здійснює контроль над такими комерційними підприємствами:
— ЗАТ «Московський комерційний Банк»;
— ТОВ «Сентоза»;
— ТОВ Солм ЛТД:
— ТОВ ІК «Бізнес-Інвест»;
— Highlanders Alloys LLC;
— ТОВ «Кадрове агентство “Альтернатива”;
— Claresholm Marketing Ltd;
— ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»;
— ТОВ СП CST-Invest;
— S.T.C. Limited;
— Seiba Limited;
— ТОВ «Технологія»;
— Atra Inc;
— ТОВ «Альфа-Нафта»;
— Garelio Trading Limited;
— ЗАТ «Харківський жировий комбінат»;
— ТОВ «Концерн “Основа”;
— ТОВ «Безпека. Охорона. Гарантія»;
— ВАТ «Дніпровагонмаш»;
— ТОВ «Ченел-люкс»;
— ЗАТ «СП “Комсомольська правда”;
— ТОВ «Торговий дім “Приват”;
— ТОВ «Перше українське бюро кредитних історій»;
— ТОВ «Українське бюро кредитних історій»;
— BigOptima Limited;
— ТОВ «Центральне бюро кредитних історій України»;
— ТОВ «Бюро кредитних історій України»;
— Paritate Banka, AS;
— ТОВ «Віалінт»;
— ЗАТ «Львівський жирокомбінат»;
— ВАТ «Київміськнафтопродукт»;
— ТОВ «Промінмет»;
— ВАТ «Проектно-вишукувальний інститут “Південмедбіосинтез”;
— ТОВ «Сонго»;
— ЗАТ «Синтез Ойл»;
— ВАТ «Ексімнафтопродукт»;
— Aulbrey Alliance S.A.;
— ВАТ «Кіровограднафтопродукт»;
— ТОВ «Ферона»;
— ТОВ «Корсан»;
— ТОВ «АЕФ»;
— ТОВ ІК «Славутич-Капітал»;
— Afina Investments Ltd;
— ВАТ «Авіакомпанія “Кіровоградські авіалінії”;
— ВАТ «Одесанафтопродукт»;
— Portial Trading Limited;
— Inofos Management Limited;
— Preskona Management Limited;
— Clenton Consulting Limited;
— ВАТ «Північнафтопродукт-Сервіс»;
— Newton Capital Enterprises Inc;
— ТОВ «ФК Гамбіт»;
— ТОВ «Біотрейд»;
— ЗАТ «Ерлан»;
— ТОВ «Інком-2001»;
— ТОВ «Спецтехмаш»;
— Sepyltura Holdings Limited;
— Sturlak Investments Limited;
— Grinton Management Limited;
— Starmill Limited;
— Exseed Investments Limited;
— Profetis Enterprises Limited;
— Alexton Holdings Limited;
— Malton Industries Corp;
— Bishop Invest & Finance Inc;
— Jarwin trade & finance copr..;
— Koresta Investments Ltd;
— Clanton Consultings Limited;
— ТОВ «Одесанафтопродуктсервіс»;
— ТОВ «Ритм 120»;
— ТОВ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»;
— Palmary Enterprises Limited;
— Almanzar Holdings Limited;
— Trekin Investments Limited;
— Wadless Holdings Limited;
— ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»;
— АТ «ТаоБанк»;
— Torbock Holdings Limited;
— Albroath International Corp;
— ЗАТ «Авіас Плюс»;
— Posner Trading Limited;
— ВАТ «Київгума»;
— ТОВ «Мелонін»;
— Feral СА;
— ТОВ «Компанія “Енергоальянс”;
— ТОВ «Індеко»;
— ТОВ «Приватсервіс»;
— ТОВ «Мобільні платежі України»;
— ЗАТ Страхова компанія «Інгосстрах»;
— ТОВ «Приват Сервіс Центр»;
— ТОВ «Будівельно-промислова компанія “Приват-інвестор”;
— ТОВ «Міський інформаційний розрахунковий центр»;
— ТОВ «Поул-Позішн»;
— ТОВ «Алапаєвський металургійний завод»;
— Stalmag sp z.o.o. м.;
— Highlanders Alloys LLC;
— ТОВ «Прадо»;
— ТОВ «Витязь»;
— Margaroza Commercial Limited;
— Geveld Holdings INC;
— Ballioti Enterprises LTD;
— ТОВ «Агропромтехнологія»;
— ВАТ «УкрНДІінжпроект»;
— ТОВ «Велтекс»;
— ТОВ «Юнікс»;
— Victorex Limited;
— ТОВ «Юридична фірма “А-Лекс”;
— ВАТ «Суминафтопродукт»;
— ТОВ ІК «Бізнес-Інвест»;
— Flink Investments S.A.;
— Naxten, Inc;
— Matrimax Limited;
— Tapesta Limited;
— Walltron Limited;
— Blue Island Group Limited;
— Rafels Ltd.;
— Ulrich Limited;
— Mildenhall Limited;
— Transeurope Trade & Inv. Corp. Ltd;
— ЗАТ «Запорізький масложиркомбінат»;
— ТОВ ТРК «Приват-ТВ-Дніпро»;
— ВАТ ВКФ «Хмельницькнафтопродукт»;
— ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну»;
— ТОВ СП «Енеко»;
— ВАТ «Укрнафта»;
— ТОВ «Укрфондінвест»;
— ВАТ «Приват-Холдинг»;
— ЗАТ «Приват-інтертрейдинг»;
— Wisewood Holdings Ltd;
— ВАТ «Кременчукнафтопродуктсервіс»;
— ЗАТ «Орлан-Бевериджиз»;
— Hayden trading Inc;
— Kreontas Commercial Ltd;
— Almas Limited;
— Express Times Limited;
— ТОВ «Сентоза»;
— ТОВ НВП «Консист»;
— Hovand Corp;
— Duvall Limited;
— ТОВ «Вард»;
— Directfield Ltd.;
— ЗАТ «Приват-онлайн»;
— ТОВ «Авіас»;
— Athina Investments Ltd;
— ТОВ «Приват Комплект»;
— Occidetal Management Co Ltd.;
— Mortondale Assets Limited;
— Mint Data Holdings Limited
— Clemente Enterprises Limited;
— Soltex Limited;
— Varkedge Limited;
— ТОВ «ПБ-Консалтинг»;
— Copland Industries S.A.»
— ТОВ «Металотехніка»;
— ТОВ «Приват-Сток-Сервіс»;
— ТОВ «Ріваліон»;
— Alan Investments S.A.;
— Edgar Alstorm Holdings S.A.;
— Barat Enterprises S.A.;
— St. John Trading;
— Newell Industries Ltd;
— ТОВ СП «Хімпром»;
— Gehold S.A.;
— Barrington Industries Ltd.;
— ЗАТ «Іллічівський паливний термінал»;
— Verblud Traders and Consultants Ltd.;
— ЗАТ «Телесистеми України»;
— Glos Trading Ltd;
— Brotstone Ltd;
— ТОВ «Архон»;
— ТОВ «Українські лотереї»;
— ТОВ «Авангардстрой»;
— ВАТ «Запоріжнафтопродукт»;
— Allstream Ventures Ltd;
— Kronstaf Management S.A.;
— Ravenscroft Holdings Limited;
— Melchet Invest limited;
— Olbi Production Ltd;
— Pontadel Limited;
— Rosstock U.K. Limited;
— Burrard Financial Corp;
— ЗАТ ФК «Дніпро-96»;
— ВАТ «Дніпроспецбуд»;
— АБ «Приватінвест»;
— ЗАТ КБ «Приватбанк»;
— ВАТ «Нафта-Південь»
— ВАТ НПК «Галичина»;
— ВАТ НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття»;
— ВАТ «Миколаївнафтопродукт»;
— ВАТ «Чернівцінафтопродукт»;
— ВАТ «Чернігівнафтопродукт»
— ВАТ «Житомирнафтопродукт»;
— ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»;
— ВАТ «Орджонікідзенський гірничо-збагачувальний комбінат»;
— ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»;
— ВАТ «ДніпроАзот»;
— ВАТ «Укрхіменерго»;
— ВАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування»;
— ВАТ Завод «Червона гвардія»;
— ВАТ Коксохімічний завод «Дніпрококс»;
— ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод»;
— ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод “Баглейкокс”;
— ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»;
— ВАТ «Стахановський завод феросплавів»;
— ВАТ «Запорізький феросплавний завод»;
— ВАТ «Дніпронафтопродукт».
Ігорю Коломойському належить понад 40% найбільшого видобувача нафти в Україні ВАТ «Укрнафта». Він контролює Кременчуцький нафтопереробний завод.
Володіє гірськолижним курортом «Буковель», футбольними клубами «Дніпро» (Дніпропетровськ) і «Кривбас» (Кривий Ріг).
У 2009 році з’явилася інформація про те, що Ігор Коломойський разом із Леонідом Черновецьким придбав у Вадима Рабіновича футбольний клуб «Арсенал» (Київ).
За словами Геннадія Корбана, Коломойський володіє феросплавним холдингом, який контролює 20-30 % світового ринку феросплавів.
Наприкінці грудня 2007 року придбав 12,62% британської нафтогазовидобувної компанії JKX Oil & Gas, близько 80% нафтогазових активів якої розташовані в Україні.
Разом із Геннадієм Боголюбовим контролює понад 10% акцій Ferrexpo — компанії Костянтина Жеваго.
У серпні 2007 року придбав 3% акцій компанії CME, що контролює телеканал «1+1». Пізніше він викупив телеканал.
Наприкінці 2007 року Ігор Коломойський і партнери увійшли до складу акціонерів російської Evraz Group (близько 10%).
У березні 2008 року Ігор Коломойський заявив, що веде переговори з Дмитром Фірташем та Іваном Фурсіним про купівлю їхньої частки в компанії RosUkrEnergo.
Коломойський був партнером Олександра Третьякова по медіахолдингу, до якого входять: інформаційне агентство УНІАН, «Газета по-киевски», журнал «Профиль», журнал «Главред», «Новая газета», телекомпанія «ТЕТ», інтернет-видання «Телекритика», «Главред», телеканал «Сіті». У 2010 році Ігор Валерійович викупив частину свого партнера і встановив повний контроль над холдингом «Главред-медіа».
«Коломойський взагалі не любить щось продавати. Він, як Плюшкін, тільки купує», — так характеризує Ігоря Валерійовича один із його соратників по групі “Приват” Геннадій Корбан.
У 2009 році Коломойський виграв конкурс на приватизацію Одеського припортового заводу. Однак уряд Тимошенко анулював результати цього конкурсу.
Політика
У політику олігарх довгий час не потикався. Його цікавило лише примноження статків будь-якими доступними методами. За наявності під рукою фахівців із «недружнього поглинання» Бориса Філатова і Геннадія Корбана займатися акуратним рейдерським захопленням можна було легко і безбоязно. Причому без кровопролиття і замовних убивств, як це стало заведено по сусідству на Донбасі. Іноді, звичайно, траплялися проколи, але загалом бізнес-імперія Коломойського трималася на плаву.
Усе різко змінилося з початком активної фази агресії РФ проти України. Якщо до Євромайдану Коломойський (як і Дніпропетровська область загалом) поставився вкрай холодно, то окупація Криму і втрата контролю над тамтешнім майном групи «Приват» змусила бізнесмена покинути всі справи у Швейцарії і повернутися на батьківщину. Він без найменших роздумів прийняв пропозицію Олександра Турчинова очолити ДніпрОДА і почав перетворення ввірених територій із проросійськими настроями на форпост, здатний відбити лобову атаку загарбників, водночас ефектно тролячи окупантів та їхніх заблукалих прихильників із числа громадян України.
Так само відомо, що Коломойський витратив близько п’яти мільйонів на підтримку першого Майдану в 2004 році. У дві парламентські кампанії (2006, 2007) олігарх вклав ще сорок мільйонів. У 2006 році, за словами бізнесмена, Віктор Янукович йому особисто пропонував увійти до списку Партії регіонів. Але він відмовився.
Також ходили чутки, що підприємець фінансує націоналістичні організації: партію ВО «Свобода» і «Правий сектор» Дмитра Яроша. Подейкували і про його спонсорство «Самопомочі» та «Народного фронту», а також низки мажоритарних народних депутатів.
Офіційно політикою Ігор Коломойський займався всього рік. Після Революції гідності в.о. президента Олександр Турчинов вирішив призначати на посади губернаторів східних областей олігархів для боротьби з проявами сепаратизму. У березні 2014 року Ігор Коломойський приміряв нову для нього роль: він став головою Дніпропетровської області.
Вартість активів Коломойського
Український бізнесмен Ігор Коломойський заявив, що під час розкриття інформації щодо ПриватБанку його статки оцінювали в $7,5-8 млрд. Про це він розповів в інтерв’ю журналу НВ.
«Я оцінюю Запорізький завод (феросплавів — Ред.) не менше, ніж у $500 млн. А Нікополь (Нікопольський завод феросплавів — Ред.) взагалі оцінюю в $1 млрд», — заявив бізнесмен.
«(Харківський бізнесмен Олександр — Ред.) Ярославський купив за $100 млн у «Євразу» завод Петровського і Суху Балку. Я свого часу продав їм Суху Балку мільйонів за $400, а Петрівку (ДМЗ ім. Петровського. — Ред.) мільйонів за $600. Або навпаки», — додав він.
Коломойський нагадав, що коли він судився з Віктором Пінчуком, експерти оцінювали тоді доходи одного їхнього спільного бізнесу за 6-7 років під $3,5 млрд.
Водночас він звернув увагу на непублічність свого бізнесу на відміну від своїх «колег».
«У чому різниця між Коломойським і багатіями, які в Forbes? Якщо вони кажуть, що в них є акції компанії або підприємства, то в них акції публічних компаній, за якими щодня є ціна. Нас же можна оцінювати від нуля до нескінченності: можна $7 млрд, можна $70, а можна і нуль. Що знайшов у кишені, те й твоє», — сказав олігарх.
Раніше повідомлялося, що через позов ПриватБанку до Лондонського суду, Ігорю Коломойському довелося розкрити всі активи вартістю дорожче 1 млн фунтів стерлінгів.
Уряд США порушив справу проти Коломойського. Його звинувачують у відмиванні грошей, вкрадених із ПриватБанку
Це пов’язано з нещодавніми обшуками ФБР.
Міністерство юстиції Сполучених Штатів Америки звинуватило Ігоря Коломойського в крадіжці грошей ПриватБанку і подальшому їхньому відмиванні в США та інших країнах світу. Про це повідомляє Washington Post.
Щодо Коломойського, а також іншого колишнього співвласника «ПриватБанку» Геннадія Боголюбова було подано цивільний позов. У ньому повідомляється, що вони використовували особисті рахунки банку для побудови бізнес-імперії в США. Використавши мережу компаній, до яких вони мали той чи інший зв’язок, Коломойський з Боголюбовим придбали багато нерухомості у Сполучених Штатах.
На відмиті гроші у США вони придбали понад 5 млн га нерухомості в Огайо, а також сталеливарні заводи в Кентуккі, Західній Вірджинії та Мічигані, завод із виробництва мобільних телефонів в Іллінойсі та комерційну нерухомість у Техасі. У цивільному позові зазначено вимогу Міністерства юстиції про конфіскацію активів Коломойського.
Крім цього, Коломойському загрожує кримінальна відповідальність у справі про можливе відмивання грошей. Саме через це ФБР у вівторок провела обшуки в офісах компанії Optima, власником якої є Коломойський.
Нещодавно розслідування у США підтвердило зв’язок братів Суркісів і Коломойського за джерелами коштів на депозитах англійських компаній. У ньому зазначено, що з 2008 по 2010 рік колишні власники «ПриватБанку» отримали кредити від банку на суму в $361 млн.
Наприкінці липня в «ПриватБанку» заявили, що Коломойський і Боголюбов відмили понад $800 млн через групу американських компаній Optima.
«УкрНафта»
Ще одна тема, якої торкнувся Коломойський — ситуація в найбільшій нафтовидобувній компанії — «Укрнафті». Гострих питань традиційно не прозвучало. Та й навіщо? Як виявилося, тема номер один — поділ компанії між державою, як акціонером, і офшорами-міноритаріями, які контролює Коломойський і його партнери.
Група «Приват» здійснює операційний контроль над підприємством ні багато, ні мало протягом останніх п’ятнадцяти років. Результат пригнічує. За цей час видобуток нафти знизився більш ніж удвічі — з 2,9 до 1,4 млн тонн, газу — втричі — з 3,3 до 1,1 млрд куб. м, а сама «Укрнафта» перетворилася на найбільшого боржника держбюджету. Борг компанії за податками перевищив 14 млрд грн, що становить близько 20% податкової заборгованості в країні. Ще в серпні поточного року «Укрнафта» отримала законні підстави для стягнення 3 млрд грн з афілійованих із Приватом комерційних структур. НАБУ вдалося в суді довести факти зловживань в «Укрнафті» в рамках розслідування справи щодо заволодіння сирою нафтою на загальну суму понад 7,7 млрд грн. Однак жодної копійки з відповідачів отримано не було.
Водночас іноземний керівник «Укрнафти» Марк Роллінс роздає переможні інтерв’ю на тему, як нам домогтися міфічної енергонезалежності. Але погашати рекордні податкові борги ніхто не поспішає.
Міноритарії претендують на роздрібну мережу «Укрнафти», яка налічує понад 530 АЗС. Левову частку з них свого часу було придбано «Укрнафтою» в афілійованих із Приватом структур. Як зазначає аналітик нафтового ринку Сергій Куюн: «приватівські» нафтобази та бензовози беруть участь у постачанні палива на АЗС «Укрнафти». Скільки компанія втрачає на цих маніпуляціях, скільки коштує переробка нафти на Кременчуцькому НПЗ, який рівень втрат — усе це таємниця», — додає він. План приватівців, вочевидь, досить невигадливий: залишити державі/«Нафтогазу» видобувний бізнес «Укрнафти», обтяжений боргами, а собі роздобути збутову мережу, що заробляє. Спритність рук і жодного шахрайства.
У результаті ми маємо ситуацію, за якої поточний статус кво влаштовує всіх, включно з головою «Нафтогазу» Андрієм Коболєвим, який за службовим обов’язком покликаний втілювати в життя політику акціонера-держави в «Укрнафті»?
Ігор Коломойський купив собі австрійського депутата-антисеміта
Австрійський депутат Петер Пільц (Peter Pilz) опублікував судові документи, де йдеться про двох наближених до Австрійської партії свободи осіб, які під присягою розповідають про купівлю місця в партійному списку для ставленика українських бізнесменів — Шелленбахера. «Німецька хвиля» вказує на неочікуваний кар’єрний успіх Шелленбахера: власник інженерного бюро з провінції напередодні виборів 2013 року зареєструвався у Відні та отримав 9 місце у списку партії.
У результаті виборів позиція у списку виявилася непрохідною, але троє кандидатів, які були попереду власника бюро, відмовилися від мандата, чим дозволили Шалленбахеру стати депутатом.
Згідно з судовими документами, позивач Ернст Н. стверджує, що функціонери Австрійської партії свободи не віддали йому €2 млн за послуги посередництва. За його словами, саме він звів Шелленбахера з керівництвом партії, а прохід його до парламенту оплатили українські бізнесмени, витративши €8 млн: 4 — для партійної каси, по 2 — одному з керівників партії і самому позивачеві.
У судових документах вказано імена українських бізнесменів — Ігоря Коломойського, його бізнес-партнера і чинного депутата Верховної Ради Ігоря Палиці та сина тодішнього міністра юстиції Максима Лавриновича. За даними агентства «Руспрес», екс-міністр Олександр Лавринович старший перебуває зараз під слідством за підозрою в розтраті 8 млн гривень за часів президентства Віктора Януковича.
За словами Ернста, після угоди своїх грошей він не отримав. Представники партії та Шелленбахер слова позивача заперечують. За інформацією «DW», Коломойський міг бути знайомим із Шалленбахером ще з 2012 року, коли фірма IBS, власність останнього, будувала водоочисну станцію в Буковелі, одним із власників якого є український олігарх. Окрім цього, з 2015 року Палиця був виконавчим директором і співвласником цієї фірми та заснував благодійний фонд разом з австрійським депутатом.
Антикорупційна прокуратура каже, що навіть якщо інформація правдива, вони нічого не можуть зробити, тому що за купівлю місця в списку партії не передбачена кримінальна відповідальність.
Конфлікт із баскетбольним клубом
Тиждень тому баскетбольний клуб «Дніпро» поступився своєму головному конкуренту в боротьбі за лідерство в українській суперлізі — команді «Прометей» із міста Кам’янське Дніпропетровської області (колишній Дніпродзержинськ) — із рахунком 60:67. Думки з приводу цього результату склалися суперечливі. Президент «Прометея» Володимир Дубінський заявив, що поразка «Дніпра» була закономірною. А ось «Дніпро» подав протест, нарахувавши 16 епізодів, у яких судді помилилися на користь суперників. Але найбільше результат зустрічі обурив українського олігарха і політика Ігоря Коломойського. За даними сайтів «Страна.ua» і «Цензор.НЕТ», після матчу на адресу керівництва Федерації баскетболу України та президента БК «Прометей» по WhatsApp почали надходити погрози від Коломойського з вимогою покарати суддів і переглянути результат поєдинку. Найбільш кричущою стала атака олігарха на Дубінського. За даними джерела Страны.ua, Коломойський телефоном заявив господареві «Прометея» таке:
— Чуєш ти, … штопаний, я тобі ноги поламаю! Ти вирішив тут суддів купувати?! Так я тебе в ліс вивезу.
Наступного дня у Дубінського почалися великі проблеми з бізнесом.
Чому Коломойського так схвилювала баскетбольна тема? Усе просто, у баскетболі в олігарха особистий інтерес — з цього сезону за «Дніпро» грає 20-річний Григорій Коломойський, син бізнесмена.
Григорій не хапає зірок з неба, але має непогану базу — у минулому він виступав у студентських командах у США, а потім грав в Ізраїлі. Народжений у Швейцарії, Коломойський-молодший є одним із найбагатших спадкоємців України, але поки що воліє за допомогою батька будувати спортивну кар’єру.
Олігарх буває майже на кожному матчі баскетбольного «Дніпра» і активно переживає за свого сина.
Крім того, за твердженням Страны.ua, в олігарха і Дубінського є перетини у бізнесі та в політичній сфері, що додало перцю в їхній конфлікт.
Декларація
У 2011 році журнал «Фокус» оцінив статки Ігоря Коломойського в $5,323 млрд (№ 2 у рейтингу 200 найбагатших українців, який склав журнал «Фокус»).
У 2009 році журнал Forbes оцінив капітал Ігоря Коломойського в $1,2 млрд. Видання зазначило, що через кризу на 75% впала вартість Приватбанку, який контролюється Коломойським і його партнером Геннадієм Боголюбовим.
У 2009 році журнал «Фокус» оцінив капітал Коломойського в $ 2, 294 млрд.
У 2007 році журнал «Корреспондент» оцінив статки Ігоря Коломойського в $ 3, 82 млрд.
У 2008 році польський тижневик Wprost оцінив статки Коломойського в $ 11,3 млрд.
Згідно з деклараціями, які Коломойський заповнював у ті роки, коли був головою Дніпропетровської ОДА (2014-2015) він володіє земельною ділянкою площею 15 гектарів, 6-ма квартирами.
Його родина в користуванні має ще дві квартири. Однак де саме знаходиться нерухомість у декларації не вказується.
Номінальна вартість цінних паперів, які на 2015 рік були у власності у Коломойського сягала 10 мільярдів гривень.
А капітал — 16 мільярдів гривень.
У деклараціях Коломойський також зазначив надходження коштів із країни офшорів — Кіпру в розмірі 142 тисячі доларів.
Володіє великим автопарком: Bentley, Porsche Boxster, Toyota Land Cruiser 4700, Daimler Chrysler 6100 і три автомобілі Mercedes-Benz різних моделей? BMW.
Ігор Коломойський володіє елітними гірськолижними курортами. У власності є частина в українському Буковелі. Живе в Женеві. Має маєток у селі Микільське-на-Дніпрі, розташоване в Солонянському районі Дніпропетровської області.
Остання декларація про доходи Коломойського датована березнем 2015 року.
Тоді він вказав, що сума його сукупного доходу за один рік перебування в кріслі губернатора склала понад 514 мільйонів гривень. Більша частина з них (508 млн) — це дохід від відчуження цінних паперів і корпоративних прав.
Згідно з рейтингом, який склав журнал «Новое Время» спільно з інвестиційною компанією «Dragon Capital» Коломойський опинився на четвертому місці серед найбагатших українців. Його статки сягають 1,48 мільярда доларів. П’ятим у списку опинився його багаторічний партнер — Геннадій Боголюбов. У нього 1,3 мільярда.
Резюме
У кого грошей багато — тому закон не писаний. Український суд і політична сила марні проти Ігоря Коломойського, адже кожен другий депутат Верховної Ради це «своя» людина. Депутатами можна керувати, суд можна підкупити і «справа в капелюсі». Адже ситуація з корупцією в країні, для олігарха як ніколи сприятлива. А завдяки контролю телеканалу «1+1» можна маніпулювати людьми, впроваджуючи їм неправдиву, але вигідну Ігорю Валерійовичу інформацію, і псувати репутацію ворогів.