Бурмич Анатолій Петрович — біографія, досьє, компромат

Бурмич Анатолій Петрович

Член Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики.

Офіційна біографія

(Народився 13 серпня 1962 року) — український політик, народний депутат України IX скликання. Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційна платформа — За життя» на парламентських виборах 2019 року, № 20 у списку. На час виборів: начальник відділу асоціації ветеранів «Альфа» СБУ «Слов’яни», член партії «Опозиційна платформа — За життя». Проживає в місті Києві. Член Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики.

Особисте життя

Анатолій Бурмич перебуває у шлюбі. Його дружина Світлана є співвласницею пекарні «Добриня-Хліб».
Сім’я проживає в Києві.

Бізнес

Бурмич Анатолій співвласник кількох фірм:
— будівельна фірма «Престиж-кепітал», яка діє донині і займається діяльністю з управління активами;
— компанія «Нью Кепітал», яка торгує харчовими продуктами, зокрема — молюсками та ракоподібними;
— Анатолій керівник ТОВ «Гостинний берег», яка займається посередництвом у торгівлі товарами широкого вжитку та оптової торгівлі до готельного та ресторанного бізнесу, організації будівництва та оренди приміщень;
— Бурмич кінцевий бенефіціар ТОВ «Агнета», що торгує товарами, інші види допоміжного обслуговування господарської діяльності, неспеціалізована оптова торгівля, ресторани та послуги з доставки продуктів харчування

Дружина Бурмич Світлана співвласниця пекарні «Добриня хліб», яка знаходиться під Києвом.

Компромат

У лютому 2022 року брехав про зовнішній вплив уже після початку російського наступу. Політик вигадав теорію змови про якихось «їхніх», які призвели до війни, щоб українці ненавиділи росіян, а Європа посварилася з Росією. Судячи з натяків Бурмича, він підозрює США, тому що «Росії точно не вигідно». До цього депутат розводив паніку про українську владу, яка не погоджується на переговори «де-небудь» і, мабуть, планує загинути «всі разом». І, звичайно, ось ця пропозиція про оборону України: «Я в цій ситуації до кінця не можу зрозуміти. Чого і якою ціною, і навіщо? Це далеко не єдиний подібний виступ Бурмича.

Уже як член Антикорупційного комітету Верховної Ради Анатолій Бурмич зробив гучну заяву для телеканалу «112 Україна». З неї випливало, що на ухвалення рішень комітету, по суті, впливають телефонні дзвінки «згори». І це, на думку нардепа, — «підтвердження зовнішнього управління» і «приниження депутатів і всієї ВР».

Суть ситуації, що отримала таку невтішну оцінку Бурмича, в тому, що Антикорупційний комітет ВРУ, порушуючи регламент, змушений був переглянути раніше ухвалене ним рішення щодо однієї з поправок до законопроєкту № 1031 — про поріг настання кримінальної відповідальності в разі незаконного збагачення. Голова профільного комітету, нардепка від «Слуги народу» Анастасія Красносільська повернула колег до вже розглянутого питання після того, як їй зателефонували нібито від Генпрокурора, якого, зі свого боку, начебто попросили змінити «поріг покарання» МВФ і Світовий банк.
У підсумку Комітет з питань боротьби з корупцією майже вдвічі знизив «планку» незаконного збагачення, після якої настає кримінальне переслідування, — до 6 млн 243 тис. 250 грн. (6,5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Тоді як спочатку комітет пропонував 12 тис. мінімумів.

У Бурмича за даними сайту «Слово і Діло» маленький рейтинг. Він не виконав більшу частину своїх обіцянок:

У 2005 р. ім’я Анатолія Бурмича фігурувало в обговоренні кадрових призначень у вищому керівництві Служби національної безпеки України. Зокрема, призначення 39-річного «потомственого чекіста» Андрія Кожем’якіна начальником підрозділу «К» — Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, а водночас — заступником голови СБУ (обіймав цю посаду з квітня по вересень 2005). У ЗМІ висувалися припущення, що на тлі активної боротьби за важелі впливу в «силових структурах» і взагалі вищому керівництві країни ініціатором цього «просування» був Олександр Турчинов, Олександр Турчинов, який тоді недовго обіймав посаду глави СБУ, і якому потрібна була своя людина в управлінні «К» СБУ на противагу створюваному тодішнім секретарем РНБО Петром Порошенком елітному слідчому органу — Національному бюро розслідувань.

Як пише Вікіпедія Бурмич активно виступає на телеканалі «НАШ» з антиукраїнською позицією:

ЗМІ тоді писали, що Кожем’якін, який тільки-но отримав полковника, в управлінні «К» складав конкуренцію якраз генерал-майору Анатолію Бурмичу — ще одному «потомственному чекістові», племінникові колишнього заступника глави СБУ Анатолія Бєляєва, начальника Главку «К» СБУ в листопаді 1994 — лютому 1998 років. До речі, Бєляєва в пресі називали людиною, яка «запустила “нацбанківську справу” Ющенка 1999 року». Прямих посилань на справу немає — можливо, мається на увазі справа про нецільове використання коштів МВФ, що надходили в країну з 1998 р., і звинувачень глави Нацбанку в неправильному використанні Україною в 1997-1998 рр. золотих запасів та іноземної валюти. Тоді перший заступник голови НБУ Володимир Бондар нібито вивів через Кіпр 700 млн. доларів із коштів Міжнародного Валютного Фонду на рахунки швейцарсько-американського банку Credit Suisse First Boston. Невідомо, куди пішла більша частина коштів із кредиту МВФ. Бондар і його адвокати назвали його арешт у 2001 р. «суто політичним» і спрямованим на дискредитацію успішного екс-глави НБУ (1993-1999) і перспективного, і популярного прем’єра Віктора Ющенка.

В українських ЗМІ (зокрема, газеті «Персонал Плюс») з 2007 р. раз у раз з’являлися публікації про так званий «наркобізнес секти Хабад і непривабливу роль у ньому окремих представників Служби безпеки України (СБУ)». При цьому «Персонал Плюс» спирався на матеріали, передані редакції якимось офіцером агентурної розвідки А. Ларіним, який за сфабрикованою кримінальною справою перебував у виправній колонії. За твердженням видання, «очолював виконавчу ланку генерал Андрій Кожем’якін, начальник головного управління “КР” СБУ» (згодом він очолив службу охорони БЮТ). І прізвище такого собі Бурмича вказується серед п’яти «офіцерів апарату голови СБУ», які «здійснювали контрабанду наркотиків в Україну». Йшлося, зокрема, про поставку 6 т кокаїну панамським судном «Пророга» до Іллічівська в січні-лютому 2002 р., про організацію під прикриттям СБУ у вересні 2004 р. прибуття судна «Кастор» під прапором РФ на рейд Херсонського порту і вивантаження з нього 6 т кокаїну. Виручені кошти від його реалізації, як повідомляло джерело, планувалися для організації виборів «потрібних людей» у депутати різних рівнів і мери міст України.

Ім’я Анатолія Бурмича фігурувало в публікації «Сергій Нечипоренко як Обличчя українських спецслужб часів Смешка і Дрижчанного» на сайті «Громадянська прокуратура України» у грудні 2006 р. При цьому йшлося не більше, не менше — про вчинення ним злочину. Як ідеться у статті, Бурміч (цитуємо), «злякавшись можливої гучної кримінальної справи щодо співробітників СБУ, наказав не реєструвати заяву громадянки Передерій про зникнення її сина, Олександра з Луганська. Як виявилося пізніше, сина вбили. І Нечипоренко (начальник управління внутрішньої безпеки СБУ в 2004 р.) з чистою совістю, за вказівкою Сацюка (Володимира Сацюка — першого заступника голови СБУ в 2004 р.) і на прохання Бурмича, почав підлі дії проти співробітника СБУ, який знав про всі ці злочини…».

Щоправда, у відкритому листі батьків убитого Олександра Передерія — мешканців м. Луганська Світлани та Олександра Передерій — прізвище Бурмича згадується побіжно. Останній фігурує в тексті листа як «колишній начальник» співробітника управління «К», помічника начальника управління, полковника СБУ Валентина К., якого батьки вбитого небезпідставно підозрювали в організації вбивства свого сина і в привласненні його автомобіля в травні 2004 р. І Бурміч — як свідок у справі — нібито повідомив, що К. «працює на спеціально створеній для нього посаді, не маючи навіть функціональних обов’язків». Крім того, з листа випливає, що Бурміч разом із начальником управління внутрішньої безпеки СБУ Сергієм Нечипоренком заявляв суду про некомпетентність полковника К. і про «порушення, яких припускався у своїй роботі останній, ігноруючи всі нормативно-правові документи та відомчі накази, що регламентують діяльність СБ України».

11 вересня 2019 р. Анатолія Бурмича вже як народного депутата України на пленарному засіданні парламенту «засікли» за листуванням у телефоні. Відповідне фото опубліковано фотографом Яном Доброносовим на його сторінці у Facebook. На дисплеї телефону зафіксовано такий діалог. Бурмич: «Ти мене в четвер, п’ятницю і понеділок відпустиш? Планую до Тоні в Одесу». Відповідь: «Привіт! По Веселому треба Петровича зорієнтувати».

Листування Бурмича під час сесії Верховної Ради потрапило в соціальні мережі:

Через крайню обмеженість у відкритому доступі даних про Анатолія Бурмича не видається можливим висвітлити його роботу в асоціації ветеранів «Альфа» СБУ «Слов’яни», де він був (або є) начальником відділу. Зокрема, незрозуміло, чи служив Бурмич у самому Центрі спеціальних операцій «А» Служби безпеки України (який для стислості називають спецпідрозділом «Альфа»).

У 2019 році був обраний народним депутатом 9-го скликання від партії «Опозиційна платформа — За життя» номером 20 у списку як член партії. Член однойменної фракції. Член Комітету з антикорупційної політики.

Бурмич — політик. Краще б продовжував торгувати

Депутати від фракції ОПЗЖ у парламенті вимагають заарештувати Турчинова.

Це випливає із заяви, розміщеної на сайті «Опозиційної платформи — За життя».

Нардепи від ОПЗЖ Анатолій Бурміч, Василь Німченко, Юрій Загородний, Ренат Кузьмін, Віктор Чорний та Ілля Кива звернулися до новопризначеного генерального прокурора, а також до керівництва ДБР і СБУ з вимогою розслідувати кримінальну справу, порушену ДБР за заявою президента-втікача Януковича, проти Олександра Турчинова, який виконував обов’язки президента України у 2014 році.

У своєму зверненні заявники просять правоохоронців «не звертати уваги на героїчний ореол, створений вищезазначеній особі окремими засобами масової інформації», а в терміновому порядку притягнути Турчинова до кримінальної відповідальності за держзраду.»

Решта підписантів теж особистості відомі. Віктор Чорний, у минулому Вадим Кислиця. Досвідчений шахрай, якого підібрав Медведчук. У минулому «антикорупціонер» — вимагач.

«Національний комітет по боротьбі з корупцією», який очолює такий собі Вадим Чорний.

Як випливає з довідки СБУ, що додається, цей видатний антикорупціонер не тільки має в минулому судимість, а й ховається під чужим прізвищем.

Цю милу людину на прізвище Кислиця було заарештовано 1993 року в Дніпропетровській області та судимо за статтями 118, 222 і 229 КК України. І був засуджений на 1 рік і 8 місяців позбавлення волі. І незважаючи на те, що пан Кислиця змінив прізвище на Чорний і поміняв навіть по батькові, він і досі числиться у спецкартотеці МВС.

Кислиця змінив прізвище на Чорний:

Розгляд конституційного подання цих нардепів суд розпочав 8 жовтня (за інформацією Ольги Совгирі, представниці Верховної Ради в КС), а рішення ухвалив уже 27 жовтня.

Воно викликало величезний резонанс в Україні, оскільки загрожує євроінтеграції нашої країни, а також може звести «нанівець» зусилля антикорупційних органів останніх років і зірвати призначення кандидатів, які перемогли на місцевих виборах, на держпосади.

Нардеп Бурміч назвав «секретну зброю» України, яка захистила її від «вторгнення» РФ

Київ, 20 лютого. Україна змогла уникнути «вторгнення» Росії, яке було призначено Вашингтоном на середину лютого, завдяки «секретній зброї», якою вона відлякала військових із РФ. Про це розповів депутат Верховної ради від партії «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ) Анатолій Бурмич.

Нардеп нагадав, що в ніч із 15 на 16 лютого російські військові так і не прибули на територію України, незважаючи на всі обіцянки Заходу. Тому, впевнений політик, РФ треба зарахувати «технічну поразку» просто за те, що вона не з’явилася на призначену війну.

«Було призначено «вторгнення» 16 лютого на третю годину ночі, а за московським часом — на четверту годину ранку. Але, як ми знаємо, за всіма міжнародними правилами, якщо противник на поле бою вчасно не з’являється, йому зараховують технічну поразку. Тому, якщо вони наступного разу будуть іти, ми не вийдемо на поле і просто скажемо, що треба було вчасно з’являтися», — із сарказмом заявив Бурміч в ефірі каналу “Наш”.

Представник партії ОПЗЖ припускає, що насправді прорватися на територію Незалежної російським військовим не дала змоги легендарна стіна, збудована на кордоні двох країн із сітки-рабиці з ініціативи колишнього прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка.

«А чому так сталося? Чому ми «виграли»? Та просто, коли Путін разом із Шойгу під’їхали на танку до наших кордонів, вони побачили стіну Яценюка. Побачили рабицю і зрозуміли: напевно, заманюють, не можна ж просто рабицею стримати танки. Напевно, в українців є якісь підземні комунікації, все інше. Сіли, подивилися скільки було витрачено на цю рабицю, злякалися, розвернулися і поїхали назад. Тому, молодець, Арсеній Петрович, так тримати! Ми противника деморалізували і дискваліфікували», — іронізує нардеп.

Анатолій Бурміч неодноразово виступав із дивними заявами на телеканалі НАШ. Бурміч розхвалює Російські ракети, заявляючи про те, що вони навіть не під силу США. Також Бурміч на повному серйозі розповідає про американські біолабораторії в Україні.

Депутат Верховної ради зазначає, що розмови про можливу війну між Росією і Україною звучать просто безглуздо і безглуздо з багатьох причин. При цьому він переконаний, що всю істерію про можливе «вторгнення» РФ роздмухують насамперед Сполучені Штати, причому виключно з внутрішньополітичних причин.

«За моєю інформацією, і на моє глибоке переконання, все, що нагнітається, — це не заради України чи проти неї, це суто картинка для внутрішнього споживання у Сполучених Штатах. Це мені говорили джерела не з України, а зі США. Тому що ми знаємо, яка в них інфляція, які проблеми, і сьогодні навіть стоїть питання про зняття президента Байдена з посади через здоров’я. А Байден продовжує чіплятися за цю посаду. І ми для них просто інструмент для досягнення своїх цілей», — пояснив представник партії “Опозиційна платформа — За життя” Анатолій Бурмич.

Головні факти біографії Анатолія Бурмича — № 20 у виборчому списку Опозиційної платформи — За життя

Інформації про Анатолія Бурмича у відкритих джерелах мало.

Відомо, що він народився 13 серпня 1962 року і має вищу освіту, але яку саме, жодне джерело не уточнює.

Деякий час працював у СБУ — відомо, що 2002 року він був заступником начальника управління СБУ в Кіровоградській області, а 2004 року ЗМІ згадують його як першого заступника начальника головного управління К СБУ (це управління займається боротьбою з корупцією та організованою злочинністю).

У березні 2004 року був обраний першим заступником голови Комісії Організації Об’єднаних Націй з наркотичних засобів на засіданні 47-ї сесії Комісії ООН з наркотичних засобів у Відні. На цьому засіданні Бурмич очолював українську делегацію, до якої входили представники СБУ, МВС і МЗС.

У «Чесно» з посиланням на YouControl повідомляли, що пізніше Бурміч, імовірно, став бізнесменом — його повний тезка був директором і співзасновником низки фірм, які спеціалізувалися на торгівлі та будівництві.

Крім того, на сайті ЦВК зазначено, що він — начальник відділу асоціації ветеранів Альфа СБУ Слов’яни.

На момент виборів проживав у Києві і був членом Опозиційної платформи — За життя, у виборчому списку якої посів 20 місце. Є членом Комітету з питань антикорупційної політики.

Бурміч і Кива взяли на поруки політолога-сепаратиста

13 квітня 2021 року

2 мільйони за свободу — таку «космічну» заставу призначив сьогодні Київський апеляційний суд залишеному за ґратами політологу Юрію Дудкіну.

Клопотання адвокатів про скасування ВИКЛЮЧНОГО запобіжного заходу та письмові клопотання трьох народних депутатів про взяття законослухняного громадянина України на поруки задоволені не були.

Апеляційний суд з четвертої спроби нарешті розглянув апеляційну скаргу адвокатів на рішення Печерського районного суду м. Києва про обрання Юрію Дудкіну ВИКЛЮЧНОГО запобіжного заходу — тримання під вартою. Політолог із 25 лютого перебував за ґратами в Лук’янівському СІЗО без права внесення застави. 24 лютого СБУ провела обшук у будинку Юрія Анатолійовича Дудкіна і вручила підозру в державній зраді (ст. 111 КК) і порушенні рівноправності громадян (ст. 161 КК), за що Дудкіну може загрожувати від 20 років позбавлення волі. Підозру пред’явлено за експертні оцінки та думки політолога, які він озвучував в ефірі опозиційних телеканалів і ЗМІ. На думку слідства, політолог нібито систематично отримував гроші від замовників із РФ за «розпалювання міжнаціональної ворожнечі» в ефірах телеканалів, які потрапили під санкції РНБО.

Адвокати попросили колегію суддів змінити запобіжний захід на більш м’який, не пов’язаний з утриманням під вартою і випустити Юрія Дудкіна на поруки народних депутатів, які його добре знають.

Ручатися за політолога до суду з’явилися 3 народних депутати — Ілля Кива, Віктор Чорний і цілий генерал-майор СБУ Бурмич Анатолій Петрович.

Також готовий був поручитися за соратника і депутат Харківської міськради Андрій Лесик — керівник депутатської фракції ОПЗЖ у Харківській міськраді 8 скликання, депутат ХМР 7 і 6 скликань, який позивається до СБУ з 2017 року за ч. 2 ст. 110 КК та ч. 2 ст. 342 і ч. 2 ст. 345 (чинення опору співробітникам СБУ і нанесення легких тілесних ушкоджень).

Усі нардепи підтвердили суду, що вони особисто знають Юрія Дудкіна, неодноразово виступали з ним в ефірах і ніколи не чули від нього жодного антиукраїнського слова та речення, нічого протизаконного, за що можна було б притягати до кримінальної відповідальності.

Народний депутат Ілля Кива заявив, що для розправи над інакомислячими влада, порушуючи закон, використовує правоохоронну систему і тестує суспільство на терпимість до репресій.

Народний депутат Анатолій Бурмич, який має величезний досвід служби і генеральське звання в СБУ, зазначив, що раніше, навіть у Радянському Союзі, який вважався тоталітарною державою, подібні діяння громадянина, виражені у висловлюванні своєї думки і коментарях ЗМІ, якби їх було задокументовано й точно встановлено, «потягнули» б максимум на профілактичну бесіду.

«Клопотання» депутатів, вірніше письмові зобов’язання про поручительство, підтримали адвокати і підозрюваний Юрій Дудкін, який гарантував виконання своїх процесуальних обов’язків. Обидва прокурори очікувано по службі висловилися проти задоволення клопотань адвокатів і депутатів, мотивуючи це тяжкістю пред’явленої в підозрі статті 111 КК і контактами із «забороненими РНБО ЗМІ».

Резюме

Анатолій Бурмич, як і більшість представників ОПЗЖ виявилися сепаратистами-українофобами. Своєю антиукраїнською позицією вони підривали нацбезпеку, і паралельно встигали з цієї ненависної для них України красти гроші і займатися контрабандою.