Ще з дев’яностих років на всьому пострадянському просторі квітне й пахне рейдерство – напівзаконне, а то й незаконне захоплення чужої нерухомості під законною вивіскою. З цим явищем намагалися боротися, але іноді рейдери – фахівці з віджимання майна – потрібні й владі. Про одного такого цінного кадра нині й поговоримо.
Отже – Андрій Довбенко, юрист з Івано-Франківська, здобув освіту в Києво-Могилянській академії, але прославився на нині відмивання грошей і рейдерських захоплень. Уперше став знаменитий, вляпавшись у міжнародний скандал із компанією «Andreas Neocleous & Co». Екзотична назва? Так – адже це кіпрська фірма, голова якої, Андреас Неоклеус, разом зі своїм сином Панайотісом і колишнім генпрокурором республіки Кіпр Ріккасом Ерокріту, якого вони намагалися підкупити, у 2015 році потрапили у поле зору міжнародних правоохоронців за відмивання грошей і спробу рейдерського захоплення. Справа скінчилася тюремними термінами, штрафами і анулюванням ліцензії.
До чого тут український юрист Довбенко, спитаєте ви? Ну давайте подивимося: саме він фігурує як власник української компанії, яка до 2015 року називалася… барабанний дріб… «Андреас Неоклеус енд ко». Це така юридична фірма, з офісом у Києві, на вулиці Інститутській. Офіс – перманентно зачинено, юристи, згідно інформації журналістів, нових клієнтів не беруть. А згідно даних реєстрації, ця контора ще з 2013 року знаходиться в стані ліквідації.
Коли розгорівся кримінальний скандал з кіпрською компанією Неоклеуса, Довбенко не вигадав нічого ліпшого, ніж зробити «ребрендинг»: переназвати свою фірму на «Andreas Neocleous & Co Ukraine». Отак просто, додаєте слово «Ukraine», і ніхто нічого не запідозрить. Потім, трохи подумавши, назву змінили ще раз, і з 2016 року це компанія «Neocleous & Dovbenko». Дуже креативно, правда? Тобто Довбенко відкрив по факту дочірню філію кіпрської компанії, що займалася незаконними оборудками, класичне закрите акціонерне товариство, яке бозна чим займалося весь цей час (з середини 1990-х), вірогідно – просто відмивало гроші українських клієнтів, у тому числі й серед еліт політики і бізнесу. Так, відомо, що пов’язаний з Петром Порошенком холдинг Bogdan Holding GmbH («Богдан Моторс») належить кіпрській компанії Hesutu Limited, прямий стосунок до якої має згаданий вище Панайотіс Неоклеус, співвласник Andreas Neocleous & Co. Тож коли стало гаряче, Довбенко не вигадав нічого ліпшого, як просто змінити вивіску. Лишивши у назві ім’я підсудного Неоклеуса.
Але це не єдиний зашквар Довбенка у цій справі. Бачте, Неоклеус мав бізнес на росії. Ну як бізнес – участь у рейдерстві, фінансових махінаціях, відмиванню грошей «російської мафії». Конкретно – Неоклеус був власником банку-банкрута Cyprus Popular Bank, чиїми головними клієнтами були російські мільярдери, пов’язані з Кремлем (а інших мільярдерів, як відомо, в рф уже давно не існує). На пострадянському просторі, зокрема й в Україні, ця кіпрська компанія діяла через свою філію Marfin Bank, зареєстровану в Одесі. Треба розуміти, що такі речі вкрай нечасто відбуваються без відома спецслужб країни-агресора. Чи прямо причетний Довбенко до цих кейсів? Відповідь на це має дати наша Служба Безпеки. Ми ж тут поки що просто відзначимо, що Довбенко не дуже мудро обирає контрагентів.
Варто згадати й те, що до 2014 року Довбенко обслуговував одіозного Сергія Курченка – власника групи компаній СЄПЕК, любителя ресурсних пірамід, «гаманця» родини Януковичів. При ньому Довбенко займався питаннями «злиття й поглинення». Простіше кажучи – юридично оформлював придбання й керування активами за крадені у держави кошти.
І якщо до 2016 року ім’я Довбенка якщо десь і зринало, то переважно у зв’язку з розслідуванням схем наближених до Януковича персон, де наш герой проходив як персонаж другорядний. Аж потім він вийшов з тіні й медійно активізувався. Від участі у зашкварній Andreas Neocleous & Co він тепер максимально дистанціонується – я не я і фірма не моя – зате став партнером юридичної фірми Evris та й одним із засновників фонду «Інвестиції України». Він активно роздає інтерв’ю, бореться за європейські цінності та проти корупції. Що ж мотивувало рейдера почати світитися?
Журналісти відзначають, що медійна активність Довбенка збігається в часі з призначенням на посаду заступника міністра юстиції Павла Мороза. Ці двоє знайомі давно і мають спільне хоббі – рейдерство. Так, 2016 року Мороз як фактичний голова Комісії з питань розгляду скарг у сфері держреєстрації допоміг рейдернути Житомирське кондитерське підприємство. Також з його подачі легендарний Рибний ресторан в Одесі, пам’ятка архітектури початку ХХ століття, був забраний у громади й переданий до власності ВАТ «Аракс-Груп». Щоб ви розуміли: ця компанія походить з Єнакієва Донецької області, і хоча формальним власником зазначений донечанин В’ячеслав Орлов, реально вона, за даними правоохоронців, належить Івану Авраменку – людині Януковича.
Припускають, що за Мороза Довбенко був причетним до схеми скасування реєстраційних дій. Тобто за хабар домовлявся про ухвалення відповідного рішення по нерухомості. Якщо йшлося про квартиру – такса від 250 тис. грн., якщо про приватний дім – від 500 тис., а якщо мова про великі об’єкти нерухомості, підприємства тощо – фігурували цифри в районі 4 млн.
Фактично за перебування на посаді Павла Мороза в Україні склалася струнка система державного рейдерства. Коли за невелику долю власник позбавлявся права власності. У вас реєстрація незаконна, давай до побачення. Про це опосередковано заявляв голова НАБУ Артем Ситник, але Мороз тоді заявляв, що рейдерство майже переможене. Насправді ж воно було очолене топ-посадовцями. У чому Довбенко замішаний також.
Вишенька на торті – процес розлучення Андрія Довбенка з його дружиною, Дар’єю Зарівною, редакторкою видань l’officiel Online і Vector, а також прес-секретаркою самого Андрія Єрмака. Як відомо, розривання шлюбу – чудове прикриття для поділу і легендування награбованих активів.
У підсумку: молодий талановитий юрист Андрій Довбенко встиг повідмивати крадені родини Януковича, вляпатися у міжнародну злочинність (можливо, навіть попрацювати на московських олігархів), віджати кілька об’єктів нерухомості й за керівництва свого старого знайомого Павла Мороза стати «наглядачем» від Мінюсту за корупційними схемами. При цьому корчить із себе порядну людину і борцуна з хабарництвом. Хоча на його місці варто було б задуматися, чи не час уже сухарі сушити.