Правоохоронні та контролюючі органи детально вивчають діяльність Державної служби зайнятості України, яку очолює Юлія Жовтяк. Наразі у фокусі уваги слідчих перебуває низка епізодів: від сумнівних багатомільйонних тендерів на закупівлю IT-обладнання до можливих махінацій із соціальними виплатами у регіональних філіях. Паралельно з цим суспільство та журналісти ставлять запитання щодо походження статків родини посадовиці, зокрема придбання елітного житла на Чорноморському узбережжі.

Найбільшим епізодом, який розслідують правоохоронці, є контракт, укладений Державним центром зайнятості (ДЦЗ) у 2023 році з ТОВ «ІТ Ескорт». Предметом угоди стала закупівля серверного обладнання на загальну суму 79,14 млн грн. За версією слідства, через відсутність належного аналізу ринкових цін та ігнорування конкурентних пропозицій вартість контракту була суттєво завищена. У результаті державний бюджет міг зазнати збитків на понад 16,5 млн грн. Наразі одному з високопосадовців ДЦЗ вже оголошено підозру у службовій недбалості.
Справа набула нового оберту у березні 2026 року, коли Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) затвердило офіційний обґрунтований висновок щодо дій службових осіб ДЦЗ та представників ТОВ «ІТ Ескорт». У документі вказано на наявність ознак можливої розтрати державних коштів та зловживання службовим становищем. Зібрані матеріали було офіційно передано до органів Національної поліції для подальшого притягнення винних до відповідальності.
Проблеми відомства не обмежуються лише центральним апаратом у Києві. Правоохоронці розслідують цілу серію можливих зловживань у регіональних центрах зайнятості.
Основні напрямки розслідувань у областях охоплюють:
Фіктивне професійне навчання: організацію курсів перекваліфікації лише «на папері», коли бюджетні кошти списувалися на підготовку фахівців, які фактично не проходили навчання.
Махінації з компенсаціями: незаконне виплачування державних субсидій підприємцям за нібито працевлаштування осіб з інвалідністю та інших пільгових категорій громадян.
За попередніми оцінками слідства, через подібні схеми з державного бюджету щороку могли вимиватися мільйони гривень, призначені для соціальної підтримки населення.
На тлі гучних розслідувань щодо розтрати бюджетних коштів окрему увагу привертають статки родини Юлії Жовтяк. Журналісти-розслідувачі з’ясували, що у 2021 році мати посадовиці, Лариса Жовтяк, стала власницею квартири в елітному житловому комплексі Costa Fontana в Одесі — лише за 70 метрів від узбережжя Чорного моря.
Прибічне вивчення ситуації викликає чимало запитань:
Джерела доходів: Лариса Жовтяк тривалий час займалася роздрібною торгівлею одягом у Запоріжжі. Оціночна вартість придбаного житла становить щонайменше 2 млн грн, що, за даними аналітиків, суттєво перевищує її офіційні декларовані доходи за відповідні періоди.
Податкові порушення: У 2023 році під час офіційної перевірки бізнесу матері посадовиці податкові органи зафіксували факт продажу товарів без використання касового апарата (РРО) та без видачі чека, після чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності та штрафу.
Хоча сам по собі факт податкового порушення є дрібним, у контексті купівлі коштовної нерухомості він посилює сумніви щодо прозорості фінансових джерел родини.
«Особистої підозри Юлії Жовтяк у цій справі наразі немає. Але як очільниця установи вона має дати чітку відповідь: хто саме погоджував закупівлю майже на 80 мільйонів гривень і чому внутрішній контроль відомства виявився повністю недієздатним, залишивши викриття порушень правоохоронцям».
Експерти ринку праці та аналітики також піддають сумніву публічні заяви керівництва Служби зайнятості щодо успішності її роботи. Раніше Юлія Жовтяк публічно звiтувала, що понад 75% українців, які звернулися до установи, отримали «реальну підтримку».
Однак детальний аналіз внутрішньої методології показує іншу картину:
До категорії осіб, що «отримали підтримку», зараховують усіх, хто пройшов хоча б одноразову консультацію, отримав інформаційно-довідкові послуги або короткий інструктаж.
У цю ж статистику включено людей, які взяли участь у короткострокових семінарах, отримали разові гранти або пройшли курси, що далеко не завжди завершується реальним працевлаштуванням.
Таким образом, гучні відсотки у звітних документах створюють ілюзію високої ефективності, тоді як реальна кількість громадян, які дійсно знайшли постійну роботу за сприяння ДЦЗ, є значно нижчою.
Поєднання кримінальних проваджень, висновків НАЗК, питань до майнового стану родини та маніпуляцій зі статистикою ставить під сумнів спроможність нинішнього керівництва Державного центру зайнятості забезпечити прозоре та ефективне управління державними ресурсами.
