Вілкул Олександр Юрійович
Офіційна біографія
Народився 24 травня 1974 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
- У 1996 році закінчив Криворізький технічний університет за спеціальністю
«відкриті гірничі роботи», там же навчався в аспірантурі. - З 1991 по 1996 рік — як студент проходив виробничу практику
помічником машиніста екскаватора ВАТ «Південний ГЗК». - З 1997 по 1998 рік — начальник комерційно-фінансового управління.
- З 1998 по 2001 рік — заступник ген. Директора з комерційно-фінансових питань ВАТ
«Південний ГЗК» - З 2001 по 2002 рік — заступник президента ГО «Академія гірничих наук України» з
економічних і зовнішніх зв’язків - З 2002 по 2003 — заступник голови правління з комерційних питань ВАТ «Південний ГЗК»
Восени 2003 року — призначений в.о. голови правління, генеральний директор ВАТ
«Центральний ГЗК» - З 2004 до 2006 року — генеральний директор ВАТ «Північний ГЗК», за сумісництвом
генеральний директор ВАТ «Центральний ГЗК» - 2005 рік — голова Криворізької міської організації «Партії регіонів»
- З 2006 року — почесний директор гірничо-рудного дивізіону ВАТ «Метінвест Холдинг»
- З 2006 до 2007 року — народний депутат від «Партії Регіонів», заступник голови комітету з питань промислової та регуляторної політики, а також підприємництва.
- З 2007 по 2010 — переобраний народним депутатом від «Партії Регіонів», заступник
голови Комітету з питань промислової та регуляторної політики, а також
підприємництва - З 2010 року — навчався в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії держуправління при Президенті
управління Національної академії держуправління при Президентові України за
спеціальності «державне управління» - З 2010 весни по зиму 2012 року — голова Дніпропетровської облдержадміністрації
- З грудня 2012 по січень 2014 року — віце-прем’єр-міністр України
- Із січня 2014 року — в.о. віце-прем’єр-міністра України
- З листопада 2014 року — депутат Верховної Ради України, член комітету з питань
європейської інтеграції - Нагороджений почесною грамотою Кабінету міністрів України, є заслуженим
працівником промисловості України, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ та ІІ ступеня. - Одружений з Оленою Вілкул (1978 р.н.), має доньку — Марію (2008 р.н.).
Належить сином Юрію Вілкулу (1949 р.н.), який обіймав посаду мера Кривого Рогу, екс-голова Дніпропетровської облради.
Олександр Вілкул, за офіційними даними, рано почав трудову кар’єру. Так, під час навчання він протягом п’яти років працював у кар’єрі та зумів освоїти низку спеціальностей-помічник машиніста екскаватора, потім — машиніст, в.о. гірничого майстра на ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». Олександр Вілкул користувався лояльним ставленням з боку правління ВАТ «Метінвест Холдинг», що дало йому змогу у віці 29 років вже очолити ВАТ «Центральний ГЗК» і обійняти посаду його генерального директора. А ще через два роки (з 2004 по 2006) бути призначеним на посаду генерального директора ВАТ «Північний ГЗК».
До того, як для Олександра Вілкула дали зелене світло у світ політики, він виконував завдання з нарощування матеріальної та економічної потужності власників групи «Метінвест» і очолював її гірничо-рудний дивізіон. Олександра і Юрія Вілкулів можна назвати топ-менеджерами Ріната Ахметова, які керують його Криворізькими і Дніпропетровськими активами — «свої люди». Так, у 2014 році сукупно було вироблено близько 35 мільйонів тонн залізорудного концентрату.
Дохід від продажу продукції склав понад 2,1 мільярда доларів. Олександр Вілкул під заступництвом батька — Юрія та за його допомогою, практично миттєво відкриває мережу супермаркетів «Сімейка» і практично монополізує напрямки виробництва і продаж хліба.
Хліб до Кривого Рогу починають постачати з Дніпра та Запоріжжя, де розташовані хлібозаводи, що належать екс-губернатору. До того ж за сприяння Олександра Вілкула його батько стає власником частини КП ТОВ «Паски», розташованого в Харківській області.
Це тільки невеликий приклад стратегічних наступів і впливу на економіки регіонів з боку клану Вілкулів, що повністю відповідає характеру і манері ведення справ людьми «старого гарту».
Свою симпатію, лояльність і відданість до політиків, бізнесменів і олігархів «старої школи» Олександр Вілкул демонстрував упродовж усієї своєї трудової та політичної кар’єри, якою, власне, він їм і зобов’язаний. Вілкул — політик-опозиціонер, у минулому підтримував «Партію регіонів», був її активним членом з 2003 по 2014 роки. Надалі Вілкул — нардеп від «Опозиційного блоку», член Комітету з питань євроінтеграції.
Так само як і його покровителі та патронаж, Олександр Вілкул підтримує стратегію примирення шляхом переговорів з Росією щодо припинення конфлікту на сході України. Він ревний прихильник російської церкви і неодноразово наголошував на тому, наскільки режим Януковича був успішнішим за нинішнє становище в країні, а також є затятим критиком Революції гідності.
Розпил бюджету — це тема синонім для політиків і громадських діячів,
які вважають себе власниками території, на якій поширюється сфера їхніх
інтересів і повноважень.
Одним із пріоритетним і улюбленим напрямком ведення
бізнесу Олександра Вілкула є будівництво, скупка землі та зведення торгових центрів.
торгових центрів.
Підприємства ПАТ «Електромашпромсервіс», ПП «Спецконтакт», ПП «Електромашпромсервіс», ПП «Спецконтакт», ПП «Спецконтакт».
«Спецконтакт», ПП “Проместетика”, ПП “Промресурс КР” тощо, є великими
гравцями на ринку нерухомості в Кривому Розі. Вілкул є власником
різних об’єктів нерухомості та торговельних комплексів міста й області, незважаючи на
те, що офіційно майно оформляють на підставних людей і організації.
На посаді віцепрем’єр-міністра, Вілкул став активно курирувати роботу поїздів
«Hyundai», які систематично виходили з ладу, застрявали на залізниці
України. Не дивлячись на високий рівень і кваліфікацію Вілкула, як управлінця
стратегічними підприємствами, йому, мабуть, не вистачило сил і наполегливості для
позитивного вирішення цього питання.
До отримання результатів через, зокрема
малу ефективність, у загальних напрямках роботи Вілкула зняли з посади, а
вирішення цього питання за участю Вілкула принесло лише суттєві
фінансові витрати.
Можливість підтвердити свою кваліфікацію топ-менеджера і геніального
управлінця, в чиї компетентні руки, у віці до 30-ти років було передано цілий комбінат,
Олександр Вілкул отримав у ролі особи, відповідальної за проведення «Євробаскету-
2015» і підготовки до зимової Олімпіади-2022. Розуміння, що це рішення було
помилковим прийшло в момент, коли під час проведення «Євро-2012» обсяг державних витрат на захід
на захід на 80% перевищив необхідні обсяги, внаслідок чого бюджет постраждав
на загальну суму в 65 млрд грн.
Ще одним яскравим прикладом морального вектора і принципів ведення справ Олександром
Вілкулом стало отримання під його патронатом права на будівництво 6 за державний
рахунок тренувальних баз у різних містах України, нікому не відомим ТОВ «Торнадо
СКВ», яке раніше не виграло жодного тендера. А також отримання права на
проєктування тренувальної бази в Дніпродзержинську, тендер на яку виграла
група компаній «КРОСТ», що фактично належить Вілкулу.
Таким чином, за один рік на посаді в Кабінеті міністрів України, Олександр Вілкул
не завершив жодного проєкту на вигідних для бюджету, а значить і для країни умовах,
а здебільшого провалив поставлені перед ним завдання. Але що йому точно вдалося —
це заробити на махінаціях із держкоштами.
Слід зауважити, що Олександр Вілкул із симпатією ставиться до вихідців із
кримінального середовища, які забезпечували йому недоторканність і безпеку.
Наприклад, найбільший торговий комплекс «Плаза», був побудований у партнерстві з
місцевим кримінальним авторитетом — «Тайсоном».
Весь будівельний бізнес у Кривому Розі давно вже і практично повністю
монополізований кишеньковим підрядником Вілкула — будівельною компанією ТОВ
«КРОСТ». Також за офіційними даними, Вілкул прямо чи опосередковано монополізував
80% земель Кривого Рогу.
Повернемося до супермаркетів «Сімейка». Батько і син Вілкули, обіймаючи стратегічні посади, змогли успішно завершити величезний
посади змогли успішно завершити величезну кількість «проєктів», які далеко не завжди були легальними.
не завжди були легальними. Одним із них є мережа бюджетних супермаркетів,
названих у народі «жовтими біотуалетами», оскільки міська влада дозволила
встановити магазини з порушеннями пожежних, санітарних, містоутворювальних норм.
Журналісти Дніпропетровська стверджують, що Олександр Вілкул є
власником навіть гелікоптера, який не фігурує в жодній із декларацій.
Свою антиліберальну та антидемократичну позицію Вілкул проявив, коли за його
розпорядженням силовики розганяли учасників Євромайдану в Дніпрі.
Вілкул як і було сказано займає активну проросійську позицію, систематично
бере участь у проросійській акції «Безсмертний полк» і навіть після початку
російської агресії на Донбасі не приховував своєї дружби з такими українофобами і
друзями Путіна як Йосип Кобзон і Олександр Залдостанов на прізвисько «Хірург».
Квартири, будинки, автомобілі та гроші — всього цього в Олександра Вілкула в достатку.
У 2015 році він задекларував 612 тис. доларів, 310 тис. євро і 300 тис. грн. готівкових
коштів, колекцію картин та ікон, а його дружина Олена — 1,8 млн. євро і 1,2 млн.
доларів. Вілкул задекларував колекції з 31 картини, 27 ікон, 271 книги, а також
151 антикварного документа, зокрема акції XIX-XX століть. А також він вказав 9
наручних годинників, 2 пари запонок, каблучку з дорогоцінного металу, ланцюг і браслет. Крім того, Вілкул задекларував 9 наручних годинників
того, Вілкул задекларував право користування 11 приміщеннями в Дніпропетровській
області, які використовує як депутатські приймальні. Дружина депутата вказала
у декларації 2 наручних годинники, 2 пари сережок, 2 каблучки, ланцюг, 2 підвіски і браслет.
У 2016 році Олександр Вілкул задекларував мільйони гривень, доларів і євро в
готівки, але при цьому в нього вистачило морального права отримати від держави 157 тис. 780 грн. як компенсацію.
780 грн. як компенсацію за оренду житла.
Він вказав у декларації дві квартири: одну в Кривому Розі, площею 62,1м2 (у
власності дружини) і другу в Дніпрі, площею 123,1м2, що належить
батькові.
Також у його декларації зафіксовано 11 нежитлових приміщень у Дніпрі,
Кривому Розі та Кам’янському Дніпропетровської області, які
належать ГО «Фонд Олександра Вілкула “Українська перспектива”.
Показово, що право власності майже на всі ці приміщення придбано
протягом кількох тижнів травня 2015 року.
Крім того, Олександр Вілкул задекларував все ту ж колекцію картин (31 шт.),
колекцію ікон (27 шт.), а також колекцію антикварних документів (151 одиниця),
колекцію книг — 217 одиниць.
У народного обранця серед іншого так само вказано 11 годинників відомих фірм при
цьому автомобілі в декларації вказані відносно скромні. Серед них Сhevrolet
«Еxpress» 2008 року випуску і Volkswagen “Multivan”, 2011 року випуску.
На банківських рахунках нардеп у 2016 році тримав 5 млн. 675 тис. грн., а його дружина — 190 тис. грн., 3 млн. 100 тис. грн.
грн., 3 млн. 100 тис. доларів і 748 тис. євро. Також екс-регіонал задекларував свої
готівкові кошти: 612 тис. доларів, 310 тис. євро і 300 тис. грн. У дружини — 1 млн. 820
тис. євро і 1 млн. 200 тис. доларів.
Під час виборчої кампанії, для комісії Олександр Вілкул надав
декларацію за 2017 рік, яка відрізнялася від поданої ним раніше.
Як житлову нерухомість він задекларував тільки квартиру свого батька в Дніпрі
і орендовану житлоплощу в Києві, квартира дружини і всі нежитлові об’єкти в
Дніпропетровській області з декларації прибрали, картини, ікони, годинники і
коштовності з попередньої декларації залишилися і в наступній. Автомобіль був
вказано тільки один — Сhevrolet.
Також не були зазначені доходи дружини кандидата, а він сам за 2017 рік заробив у
Верховній Раді всього 222 тис. грн. і отримав відсотки від вкладу в банку в розмірі 593
тис. грн., плюс йому виплатили компенсацію за оренду житла в столиці на
виконання депутатських повноважень на суму 252 тис. грн.
Олександр Вілкул вказав, що зберігає в банках 432 тис. грн. і 7 млн. 944 тис. доларів, а
також вказав готівкові кошти в сумі 511 тис. доларів, 310 тис. євро і 300 тис. грн.
Олександр Юрійович був помічений громадськістю і неодноразово отримував звинувачення в
підготовці та постачанні «тітушками» підвладних організацій з метою розгону і зриву
демонстрацій у Дніпрі, під час Євромайдану.
Під час місцевих виборів 2015 року Вілкула звинувачували в підкупі виборців.
У 2016 році Олександр Вілкул вступив у конфлікт із народним депутатом Володимиром
Парасюком, який закінчився бійкою, а останній пошкодив машину опонента.
Повернемося також до Євро-2012, під час якого Вілкул невпинно проявляв весь свій
потенціал фінансиста, з метою ефективної підготовки спортивних змагань.
Докласти руку до перевищення обсягу витрат за цим проєктом на 80% Вілкулу
вдалося навіть без повного контролю організації процесу підготовки, в іншому випадку цей
відсоток міг би зрости в рази. Так, під час правління Вілкула на посаді губернатора
Дніпропетровської області крім основних функціональних обов’язків Олександр
Вілкул, за повідомленнями ЗМІ, здійснював функції «смотрящого» за корупційними
схемами глави держави. Гроші викачували як із держбюджету, так і з інших
джерел і щомісяця на адресу президента перераховувалося щонайменше 2 млрд грн.,
які згодом за межі країни в офшорні зони.
Створення фінансових майданчиків, через які відбувалося викачування держкоштів, і було
завданням Олександра Вілкула, завдяки якому та існуючим кримінальним
схемам експрезидент вивів із бюджету країни від 20 до 30 млрд доларів, і свій
відсоток від загального куша, звичайно ж, отримав організатор і куратор процесу —
Олександр Вілкул.
Після таких масштабів зловживання і паразитування виглядає як ляпас
спроба піару і благодійності Вілкула, який від імені свого
благодійного фонду надав лікарням Кривого Рогу медичні маски та рукавички.
рукавички. Так, одна з криворізьких медсестер записала відео, в якому показала, що
якість благодійної допомоги сама вимагає допомоги і коректно використовувати її
за призначенням неможливо. Мабуть і тут Вілкул вирішив заощадити, закупивши і
подарувавши найдешевший і неякісний товар, який тільки зміг знайти.
Резюме
Мораль, відповідальність і творення в діях Олександра Вілкула відсутні, зате
присутні егоїзм, корисливість, зловживання і непереборне бажання
збільшувати добробут свого клану, так само як і його сфери впливу, будь-що-будь!
стало!