Борислав Соломонович Розенблат
Офіційна біографія
Народився 25 травня 1969 року, в м.Київ.
- 1984-1988 рік — навчався в Житомирському автомобільно-дорожньому технікумі за спеціальністю «Будівництво та експлуатація автомобільних доріг»
- Березень-липень 1988 року — працює техніком Житомирського відділення «Укрбуддорпроект»
- 1988-1992 рік — навчання в Камишинському вищому військово-будівельному училищі за спеціальністю «Командне будівництво будівель і споруд»
- 1992-1994 рік — служив у Збройних силах України, командиром аеродромної роти в смт.Озерне Житомирського району (капітан запасу)
- 1994-2012 рік — працює менеджером, генеральним директором, головою ради директорів і помічником голови правління АТЗТ
«Фаворит»
- З 2012 року — заступник голови правління ПрАТ «Фаворит-Компані»
- 2013 рік — стає керівником Житомирської обласної організації роботодавців, на громадських засадах
2014 — навчання в Києво-Могилянській бізнес-школі (МВА) - Одружений з Жанною Леонідівною Розенблат (1969 року народження), з якою виховують трьох синів — Олег (1991 року народження), Артур (1997 року народження) і Олександр (2009 року народження)
- Під час виборів 2014 року, був довіреною особою Петра Порошенка, є членом партії «Блок Петра Порошенка»
- Є співавтором закону України «Про видобування та реалізацію янтаря» (№1351-1)
«Бурштинова справа»
У 2016 році Розенблат вів переговори з агентом НАБУ під прикриттям, яка представилася представником Компанії з ОАЕ «Фуджейра», щодо розроблення території, видобутку та експорту бурштину даною компанією з території Житомирської області в Україні. Під час переговорів депутат Розенблат обіцяв надати допомогу в отриманні відповідної ліцензії на користування надрами та організувати внесення відповідних поправок до Митного та Податкового кодексів України, з метою полегшити діяльність і вартість офіційних платежів за діяльність компанії «Фуджейра» на території України. Натомість свої послуги Розенблат оцінив у шестизначну суму — 285 тис. доларів.
Суми, що становлять дохід від продажу видобутого компанією «Фуджейра» бурштину, мали також виводитися через рахунки американської компанії, співвласницею якої, за наполяганням Розенблата, стала його рідна сестра, нині депутатка Житомирської облради — Розенблат Альона Соломонівна.
19 червня 2017 року під час реалізації оперативної інформації, під час одержання частини хабара в сумі 200 тис. доларів для депутатів Розенблата і Полякова, в одному зі столичних ресторанів затримали особистого охоронця Розенблата Богуслава Ярощука і двох представників громадської організації на чолі з Тетяною Любонько.
21 червня 21 червня Розенблат прийшов до Солом’янського райсуду Києва, щоб узяти на поруки свого охоронця і помічника, а Поляков з’явився в суд до своєї помічниці Тетяни Любонько.
При цьому самі депутати, незважаючи на наявність відеоматеріалів, домовленостей, заперечують свою причетність до справи і називають відео «фільмом з акторами».
Так, у діях Розенблата правоохоронці вбачають зловживання впливом і хабарництво, в той час як в іншого фігуранта цієї справи, яким є депутат Поляков, вбачається одержання неправомірної вигоди за внесення до парламенту законопроєктів та інших дій, пов’язаних із видобутком бурштину.
При цьому під час розгляду питання про достатність і правильність кваліфікації інкримінованих зазначеним депутатам дій, депутати відхилили всі звинувачення щодо Розенблата і Полякова. А в липні 2017 року регламентний комітет парламенту назвав недостатньо обґрунтованими клопотання щодо Поляків, і вирішив направити їх голові Верховної Ради України — Андрію Парубію.
Виліт
Фігурант «Бурштинової справи» в рамках якої у 2017 році був позбавлений недоторканності за клопотанням генерального прокурора України, після чого отримав звинувачення від співробітників прокуратури України в корупції.
Так в результаті проведення перевірки у справі про отримання хабара, слідчий Спеціалізованої антикорупційної прокуратури викликав Розенблата для офіційного вручення постанови. У свою чергу, Розенблат проігнорував виклик, повідомивши про відрядження за межі України. До цього моменту Розенблат не міг залишати межі країни, у зв’язку з обмеженнями, встановленими в рамках кримінальної справи. При цьому він неодноразово намагався отримати дозвіл на виїзд для участі на території Німеччини в ділових зустрічах, форумі деревообробної промисловості, проходження медичного обстеження тощо. А перед спробою покинути країну, навіть повідомив про це НАБУ, наполягаючи на законності своїх дій.
У жовтні 2017 року, перебуваючи під слідством, Розенблат здійснив спробу покинути межі України рейсом W67307 Київ-Кельн, унаслідок чого був затриманий співробітниками правоохоронних органів. Під час обшуку, проведеного правоохоронцями прямо на борту літака, у Розенблата було виявлено та вилучено мобільні телефони, планшет, ювелірні вироби з дорогоцінним камінням, картки іноземних банків, паспорти України та дипломатичний. За заявою слідчих, ці предмети містили інформацію про раніше скоєні злочини. До речі, вилітав Розенблат саме за дипломатичним паспортом, у своїх приватних інтересах, що є порушенням.
Розенблат подав заяву в прокуратуру на дії правоохоронців, але водночас потерпілим визнаний не був, у цю ситуацію не втрутився Печерський суд м. Києва, який зобов’язав своєю постановою визнати Розенблата потерпілим щодо інциденту в літаку.
Всупереч логічному розвитку ситуації з «Бурштиновою справою», у квітні 2018 року Печерський районний суд м. Києва визнав Розенблата потерпілим в інциденті з хабарем: «Керуючись статтею 376 частини 2 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя ухвалив: скаргу адвоката Глоби К.В., який діє в інтересах Розенблата Борислава Соломоновича, на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №420170000000002187 задовольнити. Скасувати постанову слідчого ГПУ Григоришина Р. М. від 19 жовтня 2017 року в кримінальному провадженні №420170000000002187 про відмову у визнанні потерпілим Розенблата Б. С. Зобов’язати слідчого в кримінальному провадженні №420170000000002187 виконати вимоги частини 2 статті 55 Кримінального процесуального кодексу щодо Розенблата Б. С. Постанова оскарженню не підлягає».
Таке рішення ухвалено в контексті справи, порушеної Генпрокуратурою про провокацію хабара, на підставі інформації, поданої адвокатом Розенблата.
У 2018 році Розенблат подав позов до Європейського суду проти України щодо порушення його прав під час збору доказової інформації (прослуховування) у «бурштиновій справі» та незаконного затримання й обшуку під час вильоту до Німеччини.
У межах цієї справи Розенблату було також призначено заставу в розмірі 7 млн грн, яку легко сплатили його родичі.
У 2019 році 6-й Адміністративний суд Києва виніс рішення про визнання дій Генеральної прокуратури України
Вищий антикорупційний суд розпочав розгляд справи Розенблата-Полякова тільки в середині червня 2020 року.
Бізнес
З 1994 року Розенблат обіймав різноманітні керівні посади в АТ «Фаворит», яке було сімейною фінансово-промисловою групою (гендиректор, головою ради директорів, заст. голови правління), і займалося торгівлею продуктами харчування, будматеріалами, будівництвом, транспортними перевезеннями, а також діяльністю в аграрному секторі. Так, під час діяльності компанії низку напрямів її діяльності було припинено через банкрутство, однак низка організацій продовжують приносити прибуток і перебувають у різних частках у власності сім’ї Розенблат. Серед таких підприємств: «Галіївський маслозавод», “Фаворит-Компані”, “Оберіг”, “Миропільський бекон”, “Корецький аграрій”, “I.S.R.-International” (зареєстрована в Дортмунді, Німеччина), “Комфорт Плюс”, молокозавод “Фаворит”, “Фаворит-Девелопмент Компані”, “Амос”, “Фаворит-Опт”, “Фаворит Транс”.
Черговий скандал виник із компанією «Фаворит-Опт», якою володіє «Фаворит-Компані», в особі батька, сестри і дружини Розенблата. Ця компанія стала підрядником у будівництві житла для військовослужбовців на гроші, конфісковані у Януковича. Так компанія з трьох споруджуваних об’єктів у Житомирській області, повністю провалила терміни і норми за двома з них. Є інформація про розкрадання коштів, виділених на будівництво зазначених об’єктів, шляхом махінацій з будматеріалами.
У 2018 році Розенблат опинився серед 56 депутатів, які подали до Конституційного Суду звернення щодо оскарження роботи Національного агентства з виявлення, розшуку та управління активами, одержаними внаслідок корупційних злочинів — АРМА. Це агентство конфіскувало низку майна, до якого мають свої бізнес-інтереси підписанти звернення.
Влітку того ж 2018 року навколо сімейного бізнесу родини Розенблата виник черговий скандал. Так, Міністерство оборони України прийняло рішення закупити два безпілотних комплекси «HAWK».
Компанія-виробник даного безпілотного комплексу — житомирське ТОВ «Українські авіаційні системи», співвласницею якого є дружина Розенблата, а її бізнес-партнери — це Костянтин Пожидаєв і Роман Діденко (Молдова).
У квітні 2016 року проводилися випробування зазначених безпілотних комплексів, які не підтвердили їхню льотну придатність. При цьому ЗСУ повідомили, що безпілотники успішно пройшли випробування, але протокол із результатами є державною таємницею. Різниця нібито в тому, що українська конструкція комплексу відрізняється від непридатної Молдовської, але фото непридатного безпілотника абсолютно збігається із зображенням, що розміщене на сайті компанія сім’ї Розенблата, а комплектуючі для українського «HAWK» виробник купував після випробувань оригіналу. І звісно ж, важливим фактом є те, що молдовська фірма-конструктор «HAWK», належить батькові одного зі співзасновників «Українських авіасистем».
Своєю чергою, Міністерство оборони заперечує факт закупівлі, водночас підтвердили факт успішного проходження задовольняючих міноборони випробувань українським «HAWK».
Політична кар’єра
У своїй політичній кар’єрі Розенблат неухильно прагнув до досягнення статусу народного депутата, будучи людиною, орієнтованою винятково на розв’язання грошових питань і отримання прибутку, ролі простого бізнесмена йому було мало. Плюс найважливішим доважком було отримання депутатської недоторканності.
У 2000 роках Розенблат вступає до лав «Соціал-Демократичної партії України», під керівництво Віктора Медведчука. У списках цієї політичної організації Розенблат вперше штурмує парламентські вибори, але безрезультатно. Трохи занизивши планку, 2010 року, він, попередньо змінивши політичну силу на «Партію регіонів», балотується на виборах у депутати Житомирської обласної ради, і знову без результату.
У 2014 році Розенблат стає членом партії «Блок Петра Порошенка», а також довіреною особою самого Порошенка, внаслідок чого, нарешті, обирається народним депутатом України в одномандатному виборчому окрузі №62 у Житомирській області.
У світлі подій, пов’язаних із численними скандалами Розенблата, закономірно, що 2019 року чергова його спроба балотуватися в депутати ВРУ на тому ж таки одномандатному виборчому окрузі №62 на Житомирщині, виявилася невдалою.
Німецька частина
Крім української біографії, у Розенблата також є інше амплуа — скромного німецького жителя. Йому належить середньостатистичний, акуратний будиночок на околиці німецького Дортмунда в Бенніггофі.
До того ж ця нерухомість перебуває в кредиті, який з потугами виплачує «скромний» Розенблат. На момент подачі декларації в цьому будинку проживає заробітчанин із Румунії, який користується кількома кімнатами будинку за орендну плату 350 євро/місяць. Іншою частиною будинку користується сам Розенблат, який роз’їжджає територією Німеччини на білому джипі «Mercedes», який, природно, оформлений на компанію його дружини.
У 2017 році, згідно з поданою декларацією, Розенблат одержав як гонорар від компанії «Büroservice-71UG», зареєстрованої в Дортмунді, 400 тис. грн., нібито за «наукову діяльність», а також орендувала в Розенблата певне майно на аналогічну суму в 400 тис. грн. Мета отримання цих коштів у розмірі кількох десятків тисяч євро на території Німеччини тільки в тому, що вони не є об’єктами перевірки на походження, на відміну від українських мільйонів Розенблата, які б йому довелося переказувати через офшори. Щодо компанії, яка оплатила Розенблату наукову діяльність та оренду, вона складається з двох осіб — директора Ірини Кондрашевої. Проживає в Дортмунді та її номінального засновника, який проживає в м. Харків — Дмитра Ляховецького. До того ж у цієї компанії немає реквізитів, за якими з нею можна було б зв’язатися, тому будь-які контакти і спілкування з її працівниками можливі лише під час безпосереднього відвідування її офісу, який, водночас, розташований на прилеглій території з будинком Розенблата в Німеччині та має з ним спільну поштову скриньку.
Сам Розенблат не коментує своїх німецьких доходів, але їхня сума разом з оплатою оренди наймачів житла, приблизно відповідає виплаченим Розенблатом і його дружиною за кредитами на два об’єкти нерухомості в Дортмунді. Останній кредит — 650 тисяч євро — подружжя взяло в банку «Sparkasse Dortmund» наприкінці 2016 року.
Декларація
За даними електронної декларації Розенблата за 2016 рік, тільки готівкою він зберігав 2 млн доларів і 1,4 млн євро та 1 млн грн, з 51 тис. доларів і 14,5 тис. євро на банківських рахунках.
Як нерухомість у Розенблата у власності перебував будинок у Житомирі, загальною площею 700,6 кв.м., ще 2 будинки в Житомирській області, площею 225,4 і 74,6 кв.м., а також будинок у Німеччині, площею 270 кв.м., розташований на 12 сотках землі. Розенблату належало понад 39 тис. кв.м. землі в Житомирській області та Німеччині. Його сім’я користувалася автомобілями «Mercedes-Benz S» (2010 р.ода випуску) і «Jaguar XK 8 Coupe» (2007 року). Як доходи він вказав заробітну плату в розмірі 171 тис. грн., 98 тис. грн. від дивідендів за вкладами в банках і 683 тис. грн. прибутку від компанії «I.S.R. International», зареєстрованої в Дортмунді, Німеччина. Натомість його дружина Жанна, внаслідок підприємницької діяльності отримала 1,3 млн грн., до 1,2 млн грн. від відчуження рухомого майна, роботи за сумісництвом та дивідендів за вкладами.
У 2019 році Розенбтал вказав ті самі будинки, загальною площею понад 1 250 кв. м., 6 земельних ділянок в Україні та Німеччині, вартість тільки 3 з яких становить понад 1 млн доларів, а також орендовану квартиру в Києві, площею 51,9 кв. м. Автомобілі Розенблата — це «LAND ROVER DEFENDER», 2008 року випуску і все той же «JAGUAR XK 8 COUPE», 2007 року випуску. Також Розенблат вказав свої корпоративні права в компаніях дружини на суму близько 6 млн грн., що, своєю чергою, є дуже заниженою цифрою. Як доходи Розенблат заробив у ВРУ 397 тис. грн., 208 тис. грн. у компаніях дружини і отримав 580 тис. грн. відсотків, а також всіляких відшкодувань, пов’язаних із депутатською діяльністю на суму 519 тис. грн.
Численні доходи і прибутки своєї дружини, Розенблат вважав за краще приховати.
З готівкових накопичень вказана сума 1,571 млн доларів, а також 243 тис. грн. і 3 тис. доларів на банківських рахунках. У дружини Розенблата є деяка сума готівки в євро, сума в євро, розміщена в «Sparkasse Dortmund», сума в доларах і євро в «Ощадбанку», певна сума в борг у компаній «Фаворит-Девелопмент Компані», «Галіївський маслозавод», «Фаворит Компані» третім особам, деяка сума готівкою в гривнях, рахунки в гривнях на деякі суми в ПАТ “Державний ощадний банк України”, КБ “Приватбанк”, сума в доларах в “Укргазбанку”, і деяка сума готівкою в доларах.
Мова в даному випадку йде не про пару тисяч, оскільки внесок Жанни Розенблат у ПАТ «Банк-Січ» у розмірі 79 грн. і 42 євро цинічно задекларували відкритим.
Син Розенблата Олег проживає у Великій Британії і є директором «І.С.Р. Інтернешенл».
У 2017 році Розенблата звинуватили в тому, що він задекларував майже 109 млн грн готівкою і на рахунках у банках, водночас, згідно з даними Генпрокуратури, у період із 1998 до 2015 року, екс-депутат сплатив податки тільки з 3,3 млн грн. На дане звинуваченням Розенблат відреагував дуже спокійно і повідомив, що сприятиме слідству.
Своєю діяльністю Розенблат періодично вплутується в конфронтації з конкурентами з «бурштинового бізнесу».
Так у лютому 2021 року на подвір’я його будинку в Житомирі, вночі, невідомий кинув гранату. На щастя, ніхто внаслідок інциденту не постраждав