Тетяна Іванівна Поп
Офіційна біографія
Народилася 25 липня 1983 року, Хуст, УРСР — громадська діячка, журналістка, блогерка. У 2015 році внесена на сайт «Миротворець» як «пособник російських окупантів і антиукраїнський пропагандист».
Освіта
Вища, спеціальність — режисер
Своїм другим рідним містом Тетяна вважає dom2online.by Київ, саме тут Поп закінчила інститут, отримала диплом за фахом режисер і зробила перші кроки у сфері шоу-бізнесу. Деякий час приваблива дівчина працювала моделлю і паралельно пробувала себе як актриса. Пізніше Тетяна освоїла навички ді-джея і кілька років «крутила платівки» в нічних закладах української столиці.
Великих висот на акторській ниві Тетяна Поп так і не досягла. Впізнаваною панянка стала після виходу в ефір колись популярного шоу «Мама в законі» (2011 рік). На цьому проєкті тоді ще білявка Таня успішно виконала роль підступної інтриганки і досить розкутої дівиці. На початку 2012 року Поп переїхала з Києва до Москви. За два роки проживання в російській столиці Тетяна кілька разів знялася в епізодичних ролях у серіалах. Так-сяк триматися на плаву Поп допомагали заможні кавалери.
Компромат
Кілька років тому в Росії зійшла «зірка» уродженки закарпатського Хуста Тетяни Поп. Особа, що стартувала як учасниця телешоу «Холостяк» і «Дом-2», згодом «зробила» стрімку політичну кар’єру і почала «віщати» в пропагандистських ЗМІ країни-агресора як «відстоювач інтересів» кремлівської версії політичного русинства. Заголовки тих публікацій більш ніж красномовні — «Ми хочемо покласти край етноциду русинів в Україні» тощо.
Не менш відома Т.Поп і активна підтримка проросійських сепаратистів Донбасу. За що, відповідно, внесена до бази даних сайту «Миротворець» як «провокатор. Сепаратист, пособник російських окупантів». А 9 травня 2015 року, тобто в розпал російсько-української війни на Донбасі, ця «повія із Закарпаття продалася Путіну за 30 срібняків» і вийшла на «Парад Перемоги» в Росії у футболці «за Путіна».
Тетяна на сайті «Миротворець»:
І вже зовсім нещодавно ця особа «засвітилася» в одіозному угрупованні «кремлівських русинів», які, за їхніми словами, обговорили з проросійським президентом Чехії «велику автономію» українського Закарпаття. За результатами тієї зустрічі, МЗС України навіть викликало посла Чехії.
Усе б нічого, якби тільки ця «русинка» Путіна сиділа собі в Росії, складаючи компанію засудженому в Україні до 12 років в’язниці за сепаратизм «прем’єр-міністру Прикарпатської Русі» Петру Гецку. Але останнім часом вона перенесла свою діяльність на територію України.
Тож до уваги читачів Закарпаття онлайн пропонується матеріал із сайту «Детектор медіа», який побачив світ буквально щойно, 26 лютого. І який частково проливає світло на останні «двіжі» цієї одіозної особи в Україні.
Хто така Тетяна Поп?
У 2011 році, коли на СТБ вийшов перший сезон «Холостяка» з Максимом Чмерковським, Тетяна Поп розповідала, що прийшла в проєкт у пошуках своєї половинки. У проекті вона протрималася недовго, і в постшоу «Холостяка» говорила Анфісі Чеховій, що у неї бізнес в Україні (не уточнюючи, чим саме вона займається), а до цього вона працювала на регіональному телебаченні в рідному місті Хуст. Пізніше Поп з’являлася в шоу Олексія Дурнєва, де хвалилася своїми формами, а потім стала учасницею російських телешоу — «Мама в законі» і «Дом-2». Із соцмереж випливає, що щонайменше з 5 липня 2013 року Тетяна постійно перебувала в Москві, де брала уроки вокалу і фортепіано, а потім з листопада по грудень 32 дні знімалася в проекті «Дом-2».
Тетяна перший час приховувала свій справжній вік на проекті «Дом-2» :
В інтерв’ю «Детектору медіа» вона уточнила, що остаточно переїхала до Москви в лютому 2015 року. Щонайменше одного разу вона в інтерв’ю стверджувала, що була змушена виїхати з України в Росію через погрози, які надходили їй через її ставлення до Майдану. «Я була медійною особою, не підтримувала Майдан, не підтримувала цю владу, не підтримувала держпереворот і почала писати свої пости проти влади, коли ще жила в Києві. Але коли ти починаєш висловлюватися проти влади, тебе починають одразу називати сепаратисткою — і я вважала за потрібне переїхати в Росію, щоб займатися інформаційним просвітленням свого народу», — розповідала Поп в інтерв’ю каналу «Анна-Ньюз». Тетяна Поп у футболці з Путіним:
Позиція у Тетяни справді була, і доволі однозначна: у постах у мережі «Вконтакте» Поп називала прихильників Майдану «свідомими», «украми», владу — «хунтою», а тих, хто підтримував цю владу, — «30 % дебілів», хвалила Сталіна, наполягала, що «українці, росіяни і білоруси — один народ», а «геї — хворі люди», яких «треба карати».
Висловлювання Тетяни про геїв:
Вона також писала, що Закарпаття «відокремиться, щоб не терпіти фашистів при владі». При цьому перші, досить нейтральні, висловлювання про Майдан і те, що відбувається в Україні, у Поп у мережі «ВКонтакте» з’являються тільки в січні 2014 року; до цього вона постила фото з поїздок у Монако, ніколи не писала про політику або історію.
І тільки в березні — травні 2014 року, коли Тетяна вже жила в Москві, вона почала багато і різко висловлюватися про події в Україні. Зараз доступні тільки її записи в мережі «ВКонтакте», хоча в них вона згадує і свої публікації на фейсбуці того періоду — наприклад, зберігся запис «Хлопці, додавайтеся до мене в фейсбук, я там частіше!!!» від 16 червня 2014 року. Однак у розмові з «ДМ» Поп сказала, що обліковий запис у фейсбуці у неї з’явився тільки у 2016 році.
«Я завела сторінку 2016 року і позначила, що це моя єдина сторінка, тому що хтось від мого імені завів сторінку і писав усілякі дурниці. Я написала: «Ось моя офіційна сторінка, хлопці, а хто там від мого імені якісь фейки писав, — точно не я»», — каже Тетяна.
Щойно Тетяна почала писати про політику, її стали запрошувати на різні заходи, що проводяться в Росії, і вже в зовсім інші телевізійні шоу. Наприклад, вона була учасником «прес-конференції в Союзі журналістів Росії про події в Україні».
Тетяна Поп з Віталієм Захарченком:
У 2016 році вона була присутня на пресконференції колишнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка в МІА «Россия Сегодня». А вже у 2017 році в програмі «На самом деле» в серпні 2017 року вона говорила, що зміни в зовнішності Віктора Ющенка — наслідок невдалих уколів ботокса. А його дружина Катерина Ющенко — «носій нацистської ідеології, і її основна робота — професійно впроваджувати та легалізувати нові українські націоналістичні рухи», а також русофобію.). Її представили як громадського діяча і журналістку.
Тетяна Поп багато фотографується з російськими політиками та медійними обличчями — наприклад, з Володимиром Жириновським, Володимиром Соловйовим; згадує про Віктора Януковича-молодшого як про «гарну, світлу людину», яку знала особисто; Миколу Старикова — лідера правої партії «Великая отєчєствє», конспіролога, одного з творців руху «Антимайдан» у Росії (окрім нього, до того самого руху входить байкер Олександр Хирург Залодостанов із «Ночных волков»). Цю людину Поп називає своїм «дорогим другом». У вже згадуваному інтерв’ю «Анне-Ньюз» Поп каже, що у неї як активіста «є багато друзів, зокрема в адміністрації президента Росії».
При цьому в розмові з «Детектором медіа» стверджує, що не пам’ятає такої фрази:
— Хіба мало що було п’ять років тому? Протягом півроку людина росте, змінюється, змінює свою думку. Я не пам’ятаю всі ці безглузді інтерв’ю.
— Але у вас є друзі в АП президента Росії?
— Немає у мене ніяких друзів, і бути не може. Я не працюю там, і взагалі жодного стосунку до цього не маю. У 2015 році ми всі були активістами, ми переживали особисту трагедію, так було важко, тим більше для людини, яка до політики не мала на той час стосунку. Я дивилася це все по телевізору, дуже сильно переживала. Пости писала у Фейсбуці.
В українських ЗМІ до певного моменту Поп була відома лише як учасниця телешоу, проте раптово прославилася після своєї поїздки 2018 року до президента Чехії Земана, з яким, як вона стверджує, зустрічалася двічі — під час останньої передвиборчої кампанії Земана і після його обрання. Поп до чеського президента викликала масу критичних публікацій в українських ЗМІ — оскільки в інтерв’ю «Україні.ру» (є державним російським ресурсом, що входить до складу МІА «Россия сегодня», фінансується з держбюджету РФ) стверджувала, що вона та низка інших людей «ведуть перемовини» з представниками Чехії, Австрії та США щодо «підтримки підкарпатських русинів», та заявляла, що «саме у складі Чехословаччини русинам жилося найкраще». Інтерв’ю брав Олександр Чаленко — і він же брав у неї ще одне інтерв’ю 2019 року на ту саму тему. Після цієї поїздки Поп раптово стала головною речницею «з русинського питання» в російських ЗМІ і заявляла в них, що в Україні «етноцид русин», а також розповідала, що очолила Раду Координаційного центру русинських організацій, зареєстровану в Австрії. При цьому на сайті цього самого центру немає жодних згадок про Тетяну Поп. Сам сайт був створений у липні 2019 року, зареєстрований російським реєстратором доменних імен REG.RU LLC і на момент публікації статті ip-адреси сайту належить російському хостинг-провайдеру в Москві.
У розмові з «Детектором медіа» Поп стверджує, що давала лише одне інтерв’ю сайту «Украина.ру», друге інтерв’ю ресурс опублікував без її дозволу — і до того ж воно не відповідає дійсності: «Я не збираюся більше нікому з російських ЗМІ давати інтерв’ю, бо вони все перекручують, пишуть абсолютно не те, що їм говориться, — тому я спеціально дала інтерв’ю на “Эхо Киева” так, щоб ніхто не перекручував мої слова». І додає, що «абсолютно не спілкується з Оленою Березовською» — при цьому на одному з відео в інстаграмі Тетяна Поп разом з Оленою Березовською їдуть у машині та дякують одне одному за приємний вечір. В інтерв’ю «Еху Києва» Поп також названа керівником Координаційного центру РО.
Після переїзду в Росію Поп стала не тільки активно коментувати політичні події — її бізнес теж пішов у гору. Як вона стверджує в розмові з «Детектором медіа», у неї є будинок на Рубльовці — вона справді часто викладає фотографії з геотегом Миколи Гора, Горки-2, Барвиха, — це все селища вздовж Рубльово-успенського шосе в Росії. Крім того, за її словами, у неї є будинки в Чорногорії та Австрії. При цьому в жодному російському реєстрі Поп не значиться як підприємець — вона сама каже, що має право на проживання в Росії, але громадянства у неї немає, як і бізнесу в РФ.
Тетяна Поп — за Путіна:
Тетяна каже, що «у неї багато проєктів, зокрема медійних», але в розмові не назвала жодного з них, крім «Эха Киева». Вона також «не була готова обговорювати» джерела свого доходу, але сказала, що вона — «хороший продажник» і що до переїзду в РФ «офіційно не володіла жодним бізнесом». У тій самій розмові вона розповіла, що у неї є «ломбарди, бізнес є у сфері будівництва, зокрема в Європі, там же є громадська організація» і що вона «створювала свій бізнес у Росії сама, без копійки вкладень». Уже після інтерв’ю в листуванні з журналістом «Детектора медіа» Поп уточнила, що її «основний бізнес — це різноманітна інтернет-торгівля, починаючи з одягу, транспортних послуг і закінчуючи продуктами харчування та косметикою». Єдину згадку про підприємця Тетяну Поп «Детектор медіа» зміг знайти в українських реєстрах — це ГО «Центр контролю за виконанням передвиборчих обіцянок «Правда»».
Тетяна Поп і всі, хто стоїть за ресурсом «Эхо Киева»
Історія мешканки Рубльовки, яка брала участь у телешоу «Холостяк» і «Дом-2», а тепер будує «ліберальне ЗМІ» в Україні.
Анкета Тетяни Поп із шоу «Холостяк»:
Щонайменше з 2015 року в українських ЗМІ регулярно повідомляється про запуск проєктів під назвою «Эхо Киева». Спочатку ці повідомлення пов’язували проєкт із редакцією «Эха Москвы», її керівником Олексієм Венедиктовим і з колишньою співробітницею російської радіостанції Лесею Рябцевою. Обидва заперечували будь-який зв’язок із проєктами. Проте на сьогоднішній момент існує навіть не один, а відразу чотири ресурси з такою назвою. «Детектор медіа» вивчив діяльність ресурсів, а також поговорив із людиною, яка очолює один із них.
Раніше за всіх виник сайт echo.kiev.ua — перша новина на ньому датується 24 листопада 2015 року. Потім на початку 2018 року з’явилися сайти echokieva1.ru, echo-ru.media та echokieva.com. Усі посилання, які були розміщені на сайті echo-ru.media, зараз переадресовуються на сайт echokieva.com . При цьому контент на всіх цих сайтах у проміжку між 2018-м і серединою 2019 року частково або повністю дублювався, що легко перевірити: якщо задати в пошуку заголовок будь-якої новини одного з цих ресурсів, пошуковик показує розміщення тієї самої новини і на інших сайтах. У трьох останніх збігаються і логотипи, і дизайн сайту, і рубрики — принаймні до лютого 2020 року.
На сайті echo-ua.media, він же echokieva.com, перша новина датувалася 1 січня 2018 року — це був православний календар. Надалі ресурс заповнювався дивовижним контентом, здебільшого — специфічне відео з каналами СБУ («Спілка блогерів України»), Олександра Мединського, Open Ukraine, десятки відео Коцаби.
Усе це легко було знайти на сайті «Ехо Києва» (домен echokieva.com) до минулого тижня. Цікаво, що після розмови керівника цього проєкту з журналістом «Детектора медіа» весь архів матеріалів з 1 січня 2018 року до середини 2019 року було видалено з сайту. Але кеш гугла зберігає частину публікацій, а на самому сайті збереглися URL із відповідними заголовками. Ось, наприклад, матеріал від 1 лютого 2018 року на сайті echo.kiev.ua під назвою «Шокуюче опитування про ЛДНР у передмістях Києва! Це треба бачити! » — його автор уже згаданий Олександр Мединський.
З кінця літа 2019 року подібний контент на сайті echokieva.com став рідкістю, натомість на ньому з’явився оригінальний продукт — здебільшого це відео колишнього депутата Верховної Ради від Партії регіонів Олени Бондаренко, яка бере інтерв’ю у своїх колишніх же однопартійців та інших гостей. Ютьюб-канал «Эхо Киева» був зареєстрований у квітні 2019 року, перше відео з’явилося на ньому в серпні; основна маса відео, за рідкісним винятком, — відеоінтерв’ю під назвою «Эхо с Еленой Бондаренко».
Низка інших авторських матеріалів на сайті — це короткі коментарі з різних питань із депутатами нинішнього скликання. Усі матеріали, крім матеріалів Бондаренка, не підписані, на сайті немає згадки про співробітників редакції, немає адреси редакції і, крім загального імейла, немає жодного способу зв’язатися зі співробітниками — навіть для розміщення реклами (після розмови з журналістом «Детектора медіа» на сайті з’явився номер телефону, за яким із редакцією зв’язатися не можна). І на каналі, і в розділі «Про нас» на сайті продубльовано один і той самий текст, у якому повідомляється, що:
— «Эхо Киева» — незалежне інформаційно-аналітичне видання про Україну, яке розпочало свою роботу 2019 року;
— журналісти «Ехо Києва» — люди зі стійкою громадянською та професійною позицією, справжні майстри своєї справи;
— у своїй роботі «Ехо Києва» чітко дотримується Конституції та чинних законів України.
Сторінку ресурсу на фейсбуці також було створено 2019 року, і на ній зазначено, що нею керують із двох країн — Росії та України. На сайті «Укрпатенту» можна виявити, що заявку на реєстрацію торговельної марки та логотипу «Эха Киева» (у чорно-білих кольорах, як на сайті з доменом echo.kiev.ua) у грудні 2018 року подала Тетяна Поп. Інформацію про те, що Тетяна Поп має стосунок до ресурсу «Ехо Києва» (echokieva.com), підтвердила в розмові з «Детектором медіа» Олена Бондаренко. Вона назвала Тетяну Поп своєю подругою і уточнила, що працює з «Ехо Києва» на волонтерських засадах.
Для цікавих: Петросян, «Нічні вовки» і «Росспівробітництво»
Ця ГО була зареєстрована в грудні 2014 року, і про її діяльність в інтернеті немає жодної згадки — крім того, що сама Тетяна на своїй сторінці в мережі «ВКонтакте» написала навесні 2015 року, що заснувала організацію. Про свою ГО Тетяна каже, що «поки що нею абсолютно не займалася», але планує розвивати діяльність організації після повернення в Україну — зараз вона підшукує себе тут.
У ГО є співзасновник — його звуть Амрам Давидович Петросян і в нього досить багата політична біографія. Він — член, а потім голова Партії пенсіонерів України, двічі балотувався, один раз на місцевих виборах, вдруге — у 2012 році в Раду, і обидва рази не пройшов. Завершивши свою політичну кар’єру в Україні, з 2014 року Петросян проживає в Росії, де отримав громадянство і з 2015 року очолює Фонд розвитку сучасної дипломатії. Фонд зі статутним капіталом у 10 000 рублів регулярно проводить круглі столи та конференції в МІА «Россия Сегодня», щонайменше, на одному з них була присутня і Тетяна Поп. Метою свого фонду Петросян називає «протидію кольоровим революціям». Останні активності фонду — підготовка позовів до країн ЄС, які запровадили міжнародні санкції щодо Росії за будівництво «Північного потоку — 2».
На які кошти існує фонд, незрозуміло, але в його партнерах значиться державний фонд «Росспівробітництво», Петросяна навіть нагородили дипломом «Росспівробітництва», про фонд Петросяна регулярно пише державний орган РФ «Российская газета». Цікаво, що на карті фонду зазначено, що його представництво є і в Україні.
У Петросяна в Україні дійсно багато активностей у сфері громадської діяльності. Крім ГО з Тетяною Поп, він заснував за десять останніх років сім різних організацій. Деякі з них продовжують існувати, а деякі вже ліквідовані. Про діяльність більшості в інтернеті згадується один раз або взагалі не зустрічається згадок.
Одна з організацій Петросяна — МГО «Інститут міжнародного впливу» — зустрічається в новинах один раз. Це анонс заходу, де, окрім представника цієї МГО, брали участь сам Петросян, згаданий як голова партії «Інтернаціональна», той самий Олександр Чаленко і низка інших людей, серед яких народний депутат Олег Царьов і блогер, активний учасник «Антимайдану» Армен Мартиросян. Про що говорили на цьому круглому столі, зараз відновити складно, хоча в партії «Інтернаціональна» та в другій організації Петросяна — «Всеукраїнській правозахисній групі» — були свої сайти; ще один сайт був у заснованої ним же ГО «Агенція журналістських розслідувань “Демократичні ініціативи”». Але всі ці сайти зараз неактивні. Деякі подробиці можна дізнатися з новин — наприклад, Царьов на цьому круглому столі в грудні 2013 року пропонував захистити і нагородити «Беркут» і міліцію за виконання обов’язку під час масових протестів. Сам Петросян закликав учасників Майдану розійтися — і його підтримало «українське козацтво», яке заявляло, що євроінтеграція України — це зло, що тягне за собою «ювенальну юстицію та одностатеві шлюби».
У Петросяна, до речі, давні зв’язки з козацтвом: він і сам «курінний отаман і Генерал-Осавул МГО “Козацтво Запорозьке”», і засновник ГО «Ярмолинецький районний курінь» МГО «Козацтво Запорозьке». Найяскравіший епізод в історії цього куреня — публічний скандал із тим, що від імені всього запорізького козацтва невідомий член цього куреня різко висловився щодо вірмено-азербайджанського конфлікту і ситуації з Нагірним Карабахом. При цьому написав свого відкритого листа до редакції російського ресурсу.
Найперша створена Петросяном в Україні ГО називалася «Хмельницьке обласне міжнаціональне об’єднання “Ліга культур”». Його співзасновницею була Ганна Давидівна Штівельбанд, у дівоцтві Петросян. Нині Анна Штівельбанд (Петросян) постійно проживає в Чорногорії — і, звісно, у неї як у товариства є кілька ГО. Одна з них теж називається «Ліга культур», і займається вона, звісно, культурними питаннями. Друга її посада — голова спілки вірмен «Ани». У цій своїй якості Анна Штівельбанд висловлюється не як культурний, а як політичний діяч. Наприклад, ось тут «Чорногорія ніколи не догоджала політиці США і Туреччини». Вона часто буває в Москві, бере участь у заходах Фонду розвитку сучасної дипломатії Амрама Давидовича Петросяна. Крім того, її організація влаштовувала паломницький тур «Нічних вовків» християнськими святинями Вірменії, Чорногорії та Криму. Нагадаємо, що покровителем «Нічних вовків» і частим гостем їхніх заходів є президент РФ Володимир Путін.
Про Петросяна та його діяльність як в Україні, так і в Москві Тетяна Поп каже, що «це не має жодного стосунку до розмови» про її медійну активність в Україні. Вона також каже, що з Петросяном її не пов’язують ні родинні, ні ділові стосунки: «Ми були знайомі ще в Україні і все, більше не спілкуємося». Свою присутність на заходах Фонду розвитку сучасної дипломатії вона пояснює тим, що це було давно, і «всі люди, які переїхали з України в Росію, часто перетинаються на якихось заходах».
Для істориків: Зубрицькі та поважні люди
Розмовляючи з «Детектором медіа», Тетяна Поп жодного разу не назвала жодного свого медійного проєкту, окрім «Ехо Києва», та наголосила, що є власницею, єдиною інвесторкою і керівницею сайту «Ехо Києва» з доменом echokieva.com і «не має стосунку до інших сайтів зі схожими назвами».
Цікаво, що на сайті «Укрпатенту» їй належить заявка на отримання торговельної марки якраз із логотипом сайту, до якого, за її словами, вона не має стосунку, — у чорно-сіро-червоних тонах. Одночасно, у грудні 2018 року, Тетяна подавала заявку на реєстрацію ще однієї торговельної марки — вже згаданого ресурсу «СБУ (Спілка блогерів українських)» — у сіро-блакитних тонах. Про цей ресурс у розмові з «Детектором медіа» Тетяна також не згадувала, проте пізніше, відповідаючи на додаткові запитання, написала таке: «У мене не один медійний проєкт. Є проєкти, які я вела навіть у Європі, але з деякими з них існує договір про конфіденційність. Що стосується вищезгаданої торговельної марки, то цим проєктом не займаюся, ним займаються інші шановані мною люди. Деякі проєкти іноді розпочинаю, а потім делегую іншим людям, а буває, і з самого початку віддаю ідею». Які поважні люди займаються зараз проєктом, Тетяна Поп відповідати відмовилася.
При цьому колишній креативний продюсер «112 каналу» Віктор Зубрицький влітку 2019 року писав «Детектору медіа», що «СБУ» — його торговельна марка, яку він передав Руслану Коцабі, оскільки «він чесний і мужній журналіст, і з його історією — це найкраще “доменне ім’я” для сайту. Після додаткових запитань, поставлених уже в процесі написання цієї статті, Зубрицький уточнив, що спочатку торговельну марку він зареєстрував у 2012-13 роках, а Коцабі він передав її два роки тому, «тому що сам не міг брати участь у реальній роботі переслідування». Чому Тетяна Поп виявилася іншим власником торгової марки з логотипом, дуже схожим на той, що розміщений на сайті «СБУ», Тетяна не відповіла.
Руслану Коцабі, судячи з сайту «Укрпатенту», справді належить торгова марка, зображення на якій можна прочитати як S&B.U. Він же організував ТОВ «Спілка блогерів України» в березні 2019 року. Торговельна марка, яка зараз належить Коцабі і яку, за словами Зубрицького, він сам зареєстрував сім років тому, має доволі цікаву історію. Її першим співвласником в офіційному бюлетені «Промислова власність» (2013 рік, том 15, книга 2) значиться Богдан Валентинович Утюг. Утюг, як і Зубрицький, із Полтави — це єдина інформація, яку «Детектору медіа» вдалося знайти про Прасоку.
Однак у низці публікацій на сумнівних ресурсах улітку 2013 року Утюг фігурував як організатор масових поїздок людей «для участі в мітингах і демонстраціях» (від тисячі осіб). Йому також приписували зв’язки з МВС і діяльністю телекомпанії V-TV, називаючи його «організатором провокацій», зокрема, проти двох «врадіївських активістів».
За останні кілька років про телекомпанію V-TV у ЗМІ згадують рідко, однак у 2012 році вона фігурувала в низці доволі цікавих публікацій. Наприклад, саме ця телекомпанія, єдина з-поміж усіх українських ЗМІ, змогла потрапити до Качанівської колонії в той час, коли там перебувала Юлія Тимошенко і звинувачувала низку співробітників колонії у фізичному насильстві проти неї. Тоді ж про V-TV писала «Українська правда», розповідаючи про програму «Останнє попередження», яку робила ця сама телекомпанія.
Програма виходила на тодішньому Першому національному (тепер Суспільне) в рамках передвиборчої агітації, але подавалася як програма незалежних журналістських розслідувань. При цьому в основному програма була присвячена дискредитації політичних опонентів влади. «УП» писала, що оплачувала цю “агітацію” якась Молодіжна партія України і що вартість такого розміщення не могла бути меншою за мільйон гривень. Цікаво: у мережі можна знайти рішення суду від 23 жовтня 2014 року, яким телекомпанію V-TV зобов’язують виплатити НТКУ (нині — НСТУ) трохи більш як мільйон двісті тисяч гривень за те, що «Перший» показував в ефірі за період з квітня по грудень 2013 року. Тобто в рік, коли виборів не було, вже сама компанія мала платити за розміщення своєї продукції на комерційних правах. Ця ж компанія знімала фільм «Пекло пекло» про вибухи в тоді ще Дніпропетровську та роботу силових структур із розслідування цих терактів, у якому доволі прозоро натякали, що зацікавленою стороною могла бути партія все тієї ж Тимошенко. Його теж показували в ефірі «Першого» у 2012 році.
Пізніше продакшн V-TV з’явився у ЗМІ вже у зв’язку з Євромайданом: міністр внутрішніх справ Арсен Аваков на пресконференції у справі про розстріл Небесної сотні заявляв, що загальну координацію з дискредитації в медіа подій на Майдані здійснював такий собі Віктор Зубрицький. І начебто він робив це в інтересах влади, зокрема, тодішнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Тоді Зубрицького представляли як керівника медіахолдингу «Контакт», про який не було жодних публічних даних.
В інтерв’ю медіатаблоїду «Дуся» журналіст Жан Новосельцев говорив, що Зубрицький мав стосунок до каналу «112» і одночасно керував V-TV. «Зубрицький паралельно займався проектом VTV, і одного разу провів низку експериментів, де було записано і Власенка, і Тягнибока, і низку інших товаришів. У цьому проекті журналісти V-TV представлялися співробітниками спецслужб Америки і пропонували гроші на допомогу революції — і всі наші горді революціонери погодилися на різних умовах», — розповідав Новосельцев. Він також сказав, що Зубрицький «мав спілкування з тодішнім керівництвом країни», згадав і Захарченка, і Арбузова. Пізніше сам Зубрицький не підтвердив, але й не спростував своєї причетності до V-TV — але при цьому спростував будь-яку участь у координації медійних (і не тільки) атак на Євромайдан. Через деякий час він виграв у МВС справу в суді, який зобов’язав міністерство спростувати слова міністра Авакова. Сам Зубрицький довгий час перебував у міжнародному розшуку за запитом України.
Уже в процесі написання цієї статті два незалежних джерела, які мали стосунок до роботи телекомпанії V-TV, підтвердили «Детектору медіа», що саме Зубрицький керував V-TV, — і обидва побажали залишитися анонімними. Водночас одне з джерел стверджувало, що редакції V-TV було практично одночасно організовано в Полтаві та Києві і що керівник телекомпанії був якимось чином пов’язаний із МВС. Він додав, що у Захарченка і Зубрицького є традиційний для України родинний зв’язок — вони куми. Цю інформацію «Детектору медіа» не вдалося підтвердити. Зубрицький перестав виходити на зв’язок у процесі написання цієї статті.
Між V-TV і «112» є й інший зв’язок — окрім Зубрицького, який зараз практично скрізь представляється колишнім креативним продюсером каналу «112» та основним його інвестором (хоча на момент запуску каналу восени 2013 року офіційно його так ніхто не представляв, а він сам уперше назвав себе таким чином лише у квітні 2014 року, вже після висловлених на його адресу підозр з боку МВС). Як випливає з опублікованого «Детектором медіа» (тоді — ГО «Телекритика») у червні 2013 року журналістського запиту від V-TV до Інституту масової інформації, директором компанії на той момент був Ігор Кислиця. Як випливає з реєстру юридичних осіб, з 2013 року Кислиця був керівником, засновником або підписантом одразу трьох юридичних осіб, пов’язаних із каналом «112»: «ТВ Вибір», «Медіа Група 112 Захід» і «112-ТВ Студія».
«Легітимний» та інші проєкти
Крім уже перерахованих торгових марок, у Тетяни є ціла низка інших, теж так чи інакше пов’язаних із медіаресурсами. Крім того, у розмові з «Детектором медіа» Тетяна згадала низку телеграм-каналів, які, за її словами, спочатку мала розвивати вона сама. А тепер, вважає Поп, вони ведуть цілеспрямовану кампанію з її дискредитації:
— Нещодавно в мене був конфлікт з одним російським виданням, яке теж усе перекрутило, написали всіляку маячню з телеграм-каналів «Легитимный», «Преемник», «Резидент» — ви, напевно, бачили, багато інформації про мене там. Щоб ви розуміли, «Легітимний», «Преемник» і «Резидент» — це ті канали, які спочатку планувала запускати я з деякими своїми співробітниками. А тепер ці співробітники і деякі люди, які організували ці смітники, пишуть про мене гидоти.
Саме на цих телеграм-каналах восени минулого року дійсно з’явилася низка публікацій про Тетяну Поп. У них про неї писали як про людину, яка нібито причетна до спроби відродити Партію регіонів в Україні, і нібито з цим проєктом Тетяна зверталася до колишніх представників партії. У тих самих повідомленнях Поп пов’язували з «її кумом» Амрамом Петросяном, екс-міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченком і колишнім креативним продюсером каналу «112» Віктором Зубрицьким. Зубрицький у коментарі «Детектору медіа» сказав, що знайомий із Поп, але «в жодних проєктах і роботах ніде ніколи не брав участі». На початку цього року до редакції «Детектора медіа» надійшов лист, підписаний ім’ям співробітника одного з українських ЗМІ, у якому повідомлялася частина тих самих відомостей.
— Тетяно, у вас є який-небудь досвід медійного менеджменту або ведення політичних каналів?
— Як вам сказати. Ось зараз я розвиваю свій ютуб-канал, але поки що несерйозно до нього ставлюся. Просто люблю розвиватися, пробувати щось нове, йти вперед.
— Що означає, що ви хотіли розвивати канали «Легітимний» та інші?
— Насправді мої колишні співробітники почали розвивати ці канали.
— Колишні співробітники яких ваших проєктів?
— У мене багато проєктів, і медійні є, і не медійні, але поки я не готова про них говорити.
— Як фінансується проєкт «Ехо Києва»?
— Я фінансую проєкт. Це мої власні вкладення. Мені просто набридло, що в Україні ділять українців на нормальних і ненормальних, на правильних і неправильних, на умовно ватних і не ватних. Набридло спостерігати за цим усім, і я вирішила створити своє ЗМІ ліберального спрямування, де не будуть ділити українців. Тому що для мене немає різниці — людина фанат Сталіна чи фанат Бандери, я зважаю на будь-яку думку, для мене наш народ найважливіший. До того ж ЗМІ, які існують в Україні, належать тому чи іншому олігарху, і тому в мене виникла ідея створити ЗМІ, яке буде абсолютно незалежне.
— І коли ви його створили?
— Десь сім місяців тому.
— Але публікації на ньому були з 1 січня 2018 року, тобто він працює майже два роки.
— Він не працює два роки. Він працює повноцінно півроку — до цього були просто начерки грубими мазками.
Українська блогерка Тетяна Поп розкритикувала Зеленського
Українська політична блогерка Тетяна Поп заявила, що нинішня ситуація в Україні стала для неї очікуваною, і виступила з критикою українського президента Володимира Зеленського.
За її словами, її позиція не змінилася з 2014 року: для неї Росія, Білорусь і Україна є одним народом. За розповіддю Поп, її 2014 року назвали сепаратисткою і вигнали з України, а також занесли в базу «Миротворець».
«Для мене це [спецоперація на Україні] — очікувана ситуація», — заявила Поп у коментарі РЕН ТВ.
Вона попросила всіх прочитати прямі цитати президента України Володимира Зеленського, сприймаючи його не як актора, а як президента, який має відповідати за своє слово.
«Є заяви Зеленського, є накачування не тільки інформаційне, а й реальне накачування зброєю на Україні. В Україні протягом 8 років триває повна русофобія і створення антиросійського плацдарму», — навела свою думку блогерка.
Поп також розкритикувала Зеленського. На її думку, йому потрібно думати про евакуацію населення і не розташовувати техніку в центрі міста.
Крім того, блогерка заявила про інформаційну війну з боку Заходу.
Тетяна Поп: «Віспа мавп поширена в недружніх Росії країнах»
Віспа мавп поширюється в країнах, які ввели проти Росії санкції. На цю закономірність звернула увагу український журналіст і громадський діяч Тетяна Поп.
Такого висновку вона дійшла, вивчивши карту поширення захворювання.
«Натрапила на карту поширення новомодної хвороби — віспи мавп. Вам не здається, що вона надто схожа на карту країн, які ввели санкції проти Росії?» — задалася питанням Поп.
Наразі випадки інфікування віспою мавп зареєстровано у США, Канаді, Австралії, Ізраїлі, ОАЕ, а також у країнах Євросоюзу.
Тетяна Поп про біологічні лабораторії в Україні:
[videopress 5lu7Am0X].Повія із Закарпаття продалася Путіну за «30 срібняків»
Колишня повія, а зараз блогерка — українофобка Тетяна Поп, 9 травня вийшла на «парад ганьби» у футболці з портретом Володимира Путіна.
На Закарпатті вона відома своїми антиукраїнськими висловлюваннями та підтримкою сепаратистів і терористів на Сході України.
Варто нагадати, що Путін в українському Закарпатті зазнав повного фіаско.
Область, яку українофоби різних мастей ретельно готували як плацдарм свого можливого наступу, не піддалася на провокації.
А заяви Гецка, що 80% закарпатців підтримують агресію Росії, тільки підтверджують відому в закарпатських інтернет-мережах істину про давню психічну хворобу «новоспеченого лідера», який за довге життя в Ужгороді так ніким і не став (як іронізують: «ні кола, ні двору»).
Тепер у Москві цьому «абсолютному нулю» організовують прес-конференції (навіть привезли до Ростова-на-Дону, ближче до передової), де той розповідав про 15 тисяч бойовиків, готових виступити на Закарпатті за першою командою з Москви.
Ця «маячня сивої кобили» напівбожевільного тільки розв’язала руки СБУ, щоб нарешті місцевих кремлівських агентів привести до ладу.
Бо загроза тероризму, про яку заявлено перед камерами, повинна і закінчуватися камерами, тільки зовсім іншими.
Правнучка Остапа Бендера — Як «активістка русинського руху» Тетяна Поп з Ігорем Коломойським домовлялася
Судячи з усього, в Москві Таня Поп надокучила настільки, що їй час було змінити, як кажуть столичні модниці, «локацію». І вона вирушила до Києва. Там вона, як повідомляють джерела в оточенні олігарха Ігоря Коломойського, стала шукати з ним зустрічі. І навіть Коломойський, який завжди уникає зустрічей, у яких він особисто не зацікавлений, не зумів ухилитися від напористої Тетяни Поп. Загалом, вони таки зустрілися — «два комбінатори». Поп повідомила своєму співрозмовнику, що в Москві вона нібито «контактувала з колишніми українськими топ-чиновниками». А тепер приїхала «домовлятися про співпрацю з Коломойським за протекцією спільного бізнес-партнера».
Співрозмовниця запропонувала Коломойському «стати контактною особою з новим куратором СНД у Москві Бабичем», а також «розглянути можливість повернення в Україну деяких політиків», які, очевидно, застрягли в Росії. Про кого йшлося, про Миколу Азарова чи Віктора Януковича, залишається гадати. До речі, Поп кілька разів бачили в товаристві Азарова — чи то в готелі «Україна», чи то на набережній біля готелю. А ще співрозмовниця Коломойського запропонувала «відродити “Партію регіонів” із нею на чолі . Бесіда «двох комбінаторів» закінчилася тим, що «Коломойський обіцяв подумати — але після сказав охороні, щоб цю особу більше не пускали до нього в офіс».
Закарпатська сепаратистка Тетяна Поп, щаслива від того, що стала зрадницею України
Про це уродженка закарпатського міста Хуст Поп написала на Фейсбуці.
«Сьогодні мій друг передав мені архівні документи мого прадіда. Бабуся багато про нього розповідала ,але мені хотілося мати достовірну інформацію.
Я пишаюся своїм дідом Василем Опанасовичем Смотровим ,який готовий був віддати життя за свою Батьківщину -Радянський союз і був нагороджений орденом за відвагу.
Я щиро як дитина рада і горда сама собою ,що я не зрадила своїх предків і свою Батьківщину . Я рада, що Бог дав мені мудрість відрізняти пропаганду від правди, і я не стала свідомим стадом, яке проміняло Батьківщину на казки і небилиці про неіснуюче європейське життя.
Дідусь мій для мене герой і я відчуваю велику гордість, маючи таких предків», — пише Поп.
Викликає посмішку факт, що вона, отримавши документи, ще не зрозуміла, що іграшка, про яку вона говорить, медаль, а не орден.
Зірці російських ТВ шоу із Закарпаття оголосили про підозру
СБУ оголосила про підозру «прокремлівській русинці» із Закарпаття Тетяні Поп, яка виправдовує збройну агресію РФ.
Як повідомили в управлінні СБУ Закарпатської області, йдеться про підозру за ч. 2 ст. 436-2 КК України (виправдання збройної агресії Російської Федерації проти України).
Повідомляється, що уродженка Закарпаття переїхала до Москви і почала активно просувати в публічному просторі антидержавні проросійські наративи. Тетяна Поп брала участь у прямих ефірах політичних ток-шоу на російських телеканалах.
Від початку повномасштабної агресії Росії проти України пропагандистка в соціальних мережах сприяла РФ у проведенні спеціальних інформаційних операцій. Тривають слідчо-оперативні заходи, щоб Тетяна Поп відповіла за свої дії перед законом.
У повідомленні СБУ не називають прізвище Поп, проте в пості є фото мешканки Закарпаття. Тетяна Поп позує разом із відомим російським пропагандистом, і хоча обличчя українки «заблюрили», його легко впізнати на знімку.
ДО 8-РІЧЧЯ КРИМСЬКОЇ ВЕСНИ
16 березня на честь Кримської весни в УрДЕУ відбулася зустріч студентів із громадською діячкою, журналісткою, блогеркою Тетяною Поп. Тема виступу гості — події 2014 року, що призвели до возз’єднання Криму з Росією.
Проректор із соціальної роботи УрДГЕУ Роман Краснов привітав студентів УрДГЕУ, УрФУ, РДППУ, УрДАГХУ, УДЛТУ, а також УрДЮУ, ЄАБІ, ЄІФК, УрДУПС, УрЮІ МВС Росії та УДМУ, які прибули до Будинку культури УрДГЕУ на зустріч із Тетяною Іванівною Поп.
Тетяна Поп брала участь у Кримській весні:
«Нам випала унікальна можливість зустрітися з очевидицею подій на Україні в 2014 році. Ви всі, напевно, стикаєтеся в інтернеті з різними трактуваннями, тому безпосередньо ставте Тетяні Іванівні запитання про все, що незрозуміло в тому, що відбувається протягом останніх восьми років в Україні», — закликав Роман Валерійович.
Тетяна Поп також привітала сотні молодих людей, які зібралися в залі для діалогу зі свідком державного перевороту.
«Участь у цій зустрічі — особисто моє бажання, я не належу до жодної партії, не працюю в ангажованих медійних ресурсах, і моя ідейна боротьба за батьківщину — моє особисте рішення. Я пізнала горе, коли не дають можливості жити з близькими людьми на рідній землі, не дозволяють шанувати своїх предків та їхню культуру, і поставила собі за мету не здаватися, намагатися донести до людей, наскільки важливо такого не допускати», — позначила свою позицію Тетяна Поп.
Кульмінацією і наслідком тотальної українізації, що назрівала, стали події на Майдані 2014 року, які Тетяна не підтримала. Вона заснувала громадську організацію «Центр контролю за виконанням передвиборчих обіцянок “Правда”. Постійно вела записи в блозі, відкрито розповідаючи про те, що переживає і спостерігає навколо себе.
«Через мої виступи співробітники СБУ провели «профілактичну бесіду», я насторожилася, але не сприйняла всерйоз. Однак, коли 2015 року потрапила до списків сайту «Миротворець» як «пособник російських окупантів і антиукраїнський пропагандист», коли на мою адресу посипалися погрози життю, коли було вбито мого друга і соратника — я зрозуміла, що справді перебуваю в серйозній небезпеці. У лютому 2015 року ухвалила важке рішення покинути Україну і переїхати до Москви, де я продовжила займатися журналістикою і громадською діяльністю. Стосунки з близькими родичами вже тоді дали серйозну тріщину, тому що пропаганда — навіть інформаційна війна — в Україні велася і донині ведеться на дуже серйозному рівні. Багато хто заразився ідеями злочинного уряду, а ті, хто має сумніви, які ще залишаються, настільки залякані, що відкрито не виступають, тому що за це на них, як на мене колись, чекає переслідування і величезне море хейту», — розповіла Тетяна Іванівна.
Що казати про відкрите протистояння правлячій партії, якщо навіть за обговорення 3 вересня 2019 року з президентом Чехії Мілошем Земаном проблеми національних меншин в Україні низка політиків і ЗМІ на батьківщині звинуватили Тетяну Іванівну в сепаратизмі та розпалюванні міжнаціональної ворожнечі.
Студенти впродовж усієї зустрічі активно ставили запитання про те, чи підтримує гостя УрДГЕУ рішення Росії розпочати спеціальну військову операцію; як її прийняли в нашій країні; чим закінчиться нинішнє зіткнення і чи зможе тверезо поглянути на свої переконання покоління українців, яке виросло в антиросійській риториці.
«Знаєте, коли я приїхала в Росію, рятуючи своє життя, я відчула себе в безпеці, виникло відчуття, що я вдома, хоча у мене тут не було нікого з рідні та друзів. У безпеці давно хочуть опинитися і жителі Донбасу та Луганська, яких усі ці роки бомблять за незгоду з новою політикою. Я люблю Росію, як і інші країни колишнього Радянського Союзу, в якому народилася і прожила раннє дитинство. І вірю, що ми повинні знову стати близькими союзниками. Україна незабаром повернеться на Російську орбіту — у цьому я не сумніваюся, і тоді я б хотіла вирушити на батьківщину, адже зараз там дуже багато роботи, після всього, що сталося, її потрібно відроджувати. А наслідків антиросійської пропаганди допоможе позбутися позитивна, проросійська пропаганда», — поділилася думкою Тетяна Поп.
Злом Мірзаханяна: Частина 1. Листування сурковського міньйона допомагає розібратися в русинському сепаратизмі
У перипетіях карантину українські журналісти незаслужено обійшли увагою архів зламаної електронної пошти російського пропагандиста Саргіса Мірзаханяна, опублікований місяць тому «Миротворцем».
Старі архіви допомагають пролити світло і на події останніх тижнів. У цьому випадку зламане листування Мірзаханяна надає факти про те, як і в чиїх інтересах формувалися провенгерські сепаратистські рухи в українському Закарпатті.
Хто такий Саргіс Мірзаханян?
За інформацією «ІнформНапалма», Мірзаханян Саргіс Геворкович (народився 30.09.1989, поштова адреса — [email protected]), помічник члена комітету Держдуми з оборони Зотова Ігоря Львовича (партія «Справедлива Росія»), курував і фінансував політичні акції у східноєвропейських країнах, виконуючи вказівки куратора українського напряму Інала Ардзінби.
У листуванні з підлеглими і контактами Суркова, Мірзаханян обговорював запуск і фінансування медійних і громадських проектів в Україні, які формували в інформаційному просторі вигідний для Кремля наратив.
Так, наприклад, 28 лютого 2014 року Мірзаханян пересилає Іналу Ардзінбі інформацію про «Інтернаціональну партію України» та її лідера Арама Давидовича Петросяна.
Арам Петросян є добре відомим в Україні лідером «Антимайдану». Журналістка «Детектора медіа» Гала Скляревська вже робила велике розслідування, в якому писала про діяльність Петросяна. Зокрема й про те, що Петросян очолює Партію пенсіонерів України.
Показовим є факт того, що безпосередній керівник Мірзаханяна — депутат Держдуми Ігор Зотов — з 2012 по 2015 роки очолював Російську партію пенсіонерів. Іншими словами, люди, з якими ми маємо справу, є настільки позбавленими фантазії, що просто копіюють в Україні російські організації за російські гроші.
Уже 2 березня 2014 року, наступного дня після фактичного оголошення Кремлем війни Україні, Мірзаханян звітує перед депутатом Ігорем Зотовим про успішну організацію «мітингу на підтримку України» та пропонує для наступного разу найняти провокаторів, які могли б посилити картинку.
А в травні 2014 року вже Петросян пише Мірзаханяну про успішну організацію мітингів в Одесі та Миколаєві за участю організатора і лідера «Антимайдану» Олександра Зінченка.
Петросян не забуває просувати і себе-коханого, вихваляючись нагородами від департаменту «К» СБУ (Департамент по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, який у СБУ обіцяють ліквідувати вже понад 10 років).
А потім пропонує Мірзаханяну фінансувати на території України телеканал і політичний проект. Очевидно, співпраця з кремлівськими кураторами склалася, бо комбінатори дуже швидко переходять до деталей, називаючи речі своїми іменами: їм потрібні «блогери та інтернет-провокатори», а також вихід у телеефір, який готові надати на 33-му каналі.
В одному з листів Саргіс Мірзаханян відправляє Петросяну файл із текстом статті про заклики визнати русинів національною меншиною і захищати їхні права.
Усього лише через два тижні цей текст з’являється на сторінках українських онлайн-медіа — наприклад, на «РБК-Україна». Чи потрібно ще пояснювати, як працює російська пропаганда? Щоб було зрозуміліше, в офісі Мірзаханяна підкреслюють, що русини — це хороші українці, тому що вони — «не бандерівці».
20 травня 2016 року Інал Ардзінба, який користувався поштовою скринькою [email protected], пересилає Мірзаханяну вказівки, як українські народні депутати мають коментувати заяву Петра Порошенка щодо питань автономії для кримських татар.
Очевидно, що вплив на медіа поле з питань, пов’язаних із русинами України, відносинами з Угорщиною та етнічними угорцями Закарпаття, досі продовжує залишатися під контролем тих самих людей.
Так, однією з численних громадських організацій, які контролює Арам Петросян з 2014 року, є «Центр контролю за виконанням передвиборчих обіцянок “Правда”» (ЄДРПОУ 39521247). Директором цієї громадської організації є Тетяна Іванівна Поп, власник і редактор онлайн-медіа «Ехо Києва», а також однойменного ютуб-каналу, в ефірі якого виступають переважно ексрегіонали.
Деякий час тому проросійські телеграм-канали розкручували байку про те, що Тетяна Поп, начебто, зустрічалася з Коломойським, щоб запропонувати йому посередництво з Михайлом Бабичем, з метою відродження Партії регіонів під її та Олени Бондаренко лідерством.
Очевидна інформаційна спецоперація (простіше кажучи — маячня) співпала в часі із запеклою боротьбою за український кейс між «баштами Кремля» — Сурковим, Козаком-Бабичем і Медведчуком, кожен з яких прагнув отримати особисте благословення Путіна на «генерал-губернаторство над Україною».
9 грудня Тетяна Поп заявила, що «кінчені рагулі знову поклали сайт “Ехо Києва”», і звинуватила в цьому сайт «Детектор медіа», спростувавши інформацію про те, що вона працює з Медведчуком на тему роздмухування українсько-угорського конфлікту. Раніше Тетяна Поп звинуватила «Детектор медіа» в політичному переслідуванні за вказівкою Сороса.
Очевидно, бажання роздмухати скандал з’явилося через негативну реакцію українських користувачів Фейсбуку на пост Тетяни Іванівни Поп про ставлення до ситуації в Закарпатті. У своєму пості вона стверджує, що сама, почасти, угорського походження. Тетяна Поп підкреслює, що угорці опинилися на території України випадково, завдяки Сталіну, а також рекомендує «не зовсім грамотному уряду не чіпати угорців», бо «угорські танки Віктора Обрана місцеві жителі зустрічатимуть із квітами».
У 2019 році на сайті Regnum.ru, де часто виходять матеріали, пов’язані з інформаційними спецопераціями ФСБ, з’явилося її інтерв’ю, в якому вона закликала «покласти край етноциду русинів в Україні».
Цікавим фактом є те, що людина на ім’я Іван Поп є визнаним експертом з питань русинського етносу. Ми не можемо підтвердити, чи є Іван Поп і Тетяна Іванівна Поп родичами, проте цікаво було дізнатися, що Іван Поп ще 2007 року став лауреатом «Російської премії» за написання «Енциклопедії Підкарпатської Русі», через яку він нібито «став для українського режиму небезпечним “терористом” і виїхав у політичне вигнання».
Тетяну Поп активно згадував у своїх публікаціях і Петро Гецко, який називав себе прем’єр-міністром «Республіки Підкарпатська Русь» і закликав Путіна ввести російські війська в Закарпаття для створення русинсько-угорської автономії.
Мукачівський міський районний суд Закарпатської області заочно визнав його винним у скоєнні кримінальних злочинів за ч.1 ст. 109 КК, ч.2 ст. 110 КК, ч.1 ст. 111 КК і призначив покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.
Резюме
Тетяна Поп — закарпатська сепаратистка, яка продала батьківщину. Стала популярною завдяки реаліті-шоу і абсолютно не розбирається в політиці, але це не заважає їй з розумним поширювати російську пропаганду.