Гриценко Анатолій Степанович
Офіційна біографія
Анатолій Гриценко народився 25 жовтня 1957 року в селі Богачівка Звенигородського району Черкаської області Української РСР. До восьмого класу включно навчався в загальноосвітній школі № 6 у місті Ватутіне Звенигородського району, а потім вступив до Київського Суворовського військового училища, яке закінчив 1974 року із золотою медаллю та вступив до Київського вищого військового авіаційного інженерного училища. Закінчив його 1979 року з відзнакою, отримавши кваліфікацію військового інженера-електрика.
З червня 1979 року до листопада 1981 року Гриценко служив у військовій частині № 19109 в Охтирці Сумської області УРСР, на посаді начальника групи обслуговування авіаційного обладнання третьої авіаційної ескадрильї. У підпорядкуванні офіцера Гриценка були технік групи, два старші механіки і кілька солдатів строкової служби.
З грудня 1981 року Гриценко навчався в ад’юнктурі Київського вищого військового авіаційного інженерного училища ЗС СРСР. У жовтні 1984 року він захистився, отримавши науковий ступінь кандидата технічних наук, і став служити викладачем військового училища.
Прийняв військову присягу повторно. З листопада 1992 року до серпня 1994 року Гриценко обіймав посаду начальника проблемно-аналітичного управління Науково-дослідного центру Генерального штабу Збройних сил України. При цьому з березня 1993 року по травень 1994 року він перебував у США: у 1993 році прослухав курс у Військовому інституті іноземних мов американського міністерства оборони, а в 1994 році — курс на оперативно-стратегічному факультеті Академії військово-повітряних сил США. Повернувшись на батьківщину, 1995 року Гриценко пройшов стажування в Академії Збройних сил України.
У січні 1996 року Гриценко став начальником управління проблем воєнної безпеки та військового будівництва Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України.
У вересні 1997 року він обійняв посаду керівника аналітичної служби апарату Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України.
У жовтні 1999 року після важкої і тривалої хвороби помер начальник Гриценка — заступник секретаря РНБО Олександр Разумков, який обіймав свою посаду червня 1997 року.
Після смерті начальника майже вся команда Разумкова перейшла з РНБО в засновану ним неурядову організацію — Український центр економічних і політичних досліджень. У грудні 1999 року у званні полковника Гриценка звільнено в запас.
Компромат
Вийшовши в запас, Гриценко був затверджений президентом Українського центру економічних і політичних досліджень, який через рік став носити ім’я Разумкова. У лютому 2000 року Гриценко став ще й позаштатним консультантом комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної ради України, а в листопаді 2000 року — членом Громадської ради експертів з внутрішньополітичних питань при президентові України.
Інформаційним партнером центру став український тижневик «Дзеркало тижня», на чолі якого перебували колишній тесть і дружина Разумкова — головний редактор Володимир Мостовий та його перший заступник і дочка Юлія Мостова. У жовтні 2002 року Гриценко пішов від першої дружини Людмили, з якою прожив 24 роки, і освідчився Мостовій. У березні 2003 року вони одружилися.
У червні 2004 року Гриценко увійшов до центрального виборчого штабу кандидата в президенти України Ющенка і очолив інформаційно-аналітичний напрямок роботи його команди. Відомо, що Гриценко написав для свого кандидата передвиборчу програму — план дій майбутнього президента «10 кроків назустріч людям». Водночас Український центр економічних і політичних досліджень проводив екзитпол.
Міністр оборони
4 лютого 2005 року призначений міністром оборони України в уряді Юлії Тимошенко. За деякими відомостями, під час конфлікту президента і прем’єр-міністра, у ніч із 7 на 8 вересня 2005 року, Гриценко брав участь у нараді найближчого оточення Юлії Тимошенко, на якій вирішувалося питання про підготовку процедури імпічменту Ющенка. Саме Гриценко нібито дзвонив послу США Джону Гербсту і питав про можливу реакцію «світового співтовариства», на що той відповів, що подібні дії будуть розцінені як заколот і змова. 8 вересня 2005 року Ющенко відправив у відставку уряд Тимошенко в повному складі, але наприкінці місяця запропонував Гриценку залишитися на чолі міністерства оборони. 30 вересня 2005 року, останнім із міністрів, Гриценко був затверджений главою оборонного відомства в уряді Юрія Єханурова.
У грудні 2005 року Гриценко заявив, що відмовляється від участі у виборах до Верховної ради України заради посади міністра оборони країни, і пообіцяв, що армія залишиться поза політикою. 4 серпня 2006 року Гриценко за поданням Ющенка був затверджений міністром оборони України в уряді Віктора Януковича.
На посаді міністра оборони Гриценко зайнявся питаннями фінансування та реформування Збройних сил України. У 2005 році, вперше за останні роки, армія була профінансована в повному обсязі, а в 2006 році її бюджет зріс на 51% і досяг 8,9 млрд гривень. Порівняно з 2004 роком, у 2005 році показники бойової підготовки зросли в середньому на 40-50 %. У травні 2007 року Гриценко висловився на підтримку ідеї закону про введення виплати компенсації замість проходження строкової військової служби.
Гриценко активно підтримував ідею вступу України до Північноатлантичного альянсу. У листопаді 2005 року Гриценко заявив про намір завершити розробку Плану дій щодо членства в НАТО до березня 2006 року, але на початку 2006 року через наближення парламентських виборів депутати відмовлялися розглядати закони, що стосувалися співпраці України з НАТО. У серпні 2006 року до тексту Універсалу національної єдності було включено пункт про виконання Плану дій щодо членства в НАТО, але у вересні 2006 року під час своєї поїздки до Брюсселя Янукович заявив про перенесення плану на невизначений час. Проте Гриценко не відмовився від ідеї вступу України до НАТО.
У жовтні 2006 року, після того як Генеральна прокуратура України розкритикувала міністерство оборони за неефективну боротьбу з корупцією і злочинністю в армії, Гриценко викликав генерального прокурора Олександра Медведька на теледебати в прямому ефірі. Два українські телеканали запропонували свій ефір для проведення дебатів. Начальник прес-служби Генпрокуратури заявив, що Генпрокуратура не є політичною структурою, щоб брати участь у теледебатах. Було ухвалено рішення провести спільну колегію Генпрокуратури і Міноборони, на якій зможуть бути присутні журналісти. Після цього Гриценко закликав відправити Генерального прокурора у відставку.
У листопаді 2006 року голова головного контрольно-ревізійного управління Петро Андрєєв заявив про порушення в системі міністерства оборони України, пов’язані з будівництвом житла для військових, господарською діяльністю у військових містечках і відчуженням земельних ділянок. Загалом, за зведеннями відомства Андрєєва, нецільовим чином було витрачено 6,6 мільярда гривень. Гриценко, зі свого боку, спростував звинувачення. У грудні 2006 року низка депутатів правлячої коаліції написали проект постанови про звільнення Гриценка, але вже за кілька днів Верховна рада втратила інтерес до міністра оборони і навіть не стала розглядати внесений законопроект.
1 вересня 2017 року Анатолій Гриценко визнав, що державна програма утилізації боєприпасів була зірвана. Через зупинку цього процесу стало неможливим розформувати деякі військові частини.
«Південь — Олівія»
«Згідно зі Статутом державного підприємства «ПІВДЕНЬ-ОЛЬВІЯ» метою його створення є виконання державної програми соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, і членів їхніх сімей; виконання завдань державної політики у сфері малого підприємництва; отримання прибутку для часткового фінансування витрат, пов’язаних з перенавчанням, працевлаштуванням і забезпеченням житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, за рахунок виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та здійснення інших видів діяльності згідно з чинним законодавством України. Відповідно до п.п.4.2, 4.10 ст.4 Статуту майно державного підприємства =«»> «ПІВДЕНЬ-ОЛЬВІЯ»«» є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, здійснюючи яке підприємство користується і розпоряджається зазначеним майном на власний розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та Статуту підприємства. Відповідно до п. 4.4 ст. 4 Статуту відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку, що визначається чинним законодавством України.»
Статут державного підприємства «Південь -ОЛІВІЯ» «» був затверджений наказом голови Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об’єктів від 1 грудня 1998 року №138 до 27 листопада 2006 року був органом управління майном підприємства.
За даними судового реєстру, Гриценко без будь-якого нормативного документа забрав підприємство «Південь — Олівія». Наразі компанія згасає, але для яких цілей міністр оборони забрав її, — невідомо.
Зв’язок із В’ячеславом Кредісом
Щоразу, коли Гриценка хочуть вдарити в найболючіше місце, йому неодмінно згадують такого персонажа, як В’ячеслав Кредісов.
Саме його призначив своїм заступником Гриценко, щойно став міністром оборони у 2005 році. І вже буквально одразу імідж міністра почав зазнавати потужних ударів, оскільки почали спливати подробиці з минулого. Та й на новій посаді куратора фінансів міноборони, будівництва, надлишкового майна, землі та квартирного питання Кредісов примудрився одразу ж почати встрявати в скандали.
Так, у ЗМІ потрапила інформація, що наприкінці 90-х Кредісов, який на той момент був успішним підприємцем, потрапив у СІЗО через звинувачення в рекеті, торгівлі наркотиками, зброєю і нелегальним алкоголем. Тоді Кредісову вдалося уникнути тривалої відсидки, але після виходу із СІЗО він виявився значно «худішим» у матеріально-фінансовому плані.
Незабаром фігурант подався в громадську діяльність, намагаючись своєю публічністю застрахуватися від майбутніх наїздів. Але 2004 року він знову опинився в СІЗО — цього разу за обвинуваченням у вимаганні хабарів — нібито за вирішення питань з оренди приміщень в одному зі столичних вишів, яким на той момент керував батько Кредісова.
З-під кримінального переслідування він вийшов незабаром після обрання президентом Віктора Ющенка і формування кабміну під керівництвом Юлії Тимошенко. А справу проти нього було закрито вже після того, як Ющенко підписав указ про призначення Кредісова заступником Гриценка.
Реноме підприємливого ділка супроводжувало заступника міністра і під час перебування на посаді. У ті роки МО стрясали потужні скандали. Йшлося про незаконне відчуження земель, махінації з майном і грошима. На поверхню спливали скандали з виведенням із власності міноборони на мільйони.
Згодом Кредісова зі скандалом звільнили з посади, але волі не позбавили — засудили інших, дрібніших чиновників. І це давало привід для складних запитань до міністра.
А у 2012-му році Анатолій Гриценко, який йшов у Раду за списком Тимошенко, і В’ячеслав Кредісов обмінялися взаємними звинуваченнями: ексміністр назвав свого ексзаступника злочинцем. А Кредісов у помсту звинуватив екс-шефа в тому, що той щомісяця вимагав у нього 25 тисяч доларів.
Ті скандали в міноборони також і надалі залишаються болючою згадкою для Гриценка, від імені якого й діяли махінатори. Хоча згодом і було з’ясовано, що начебто Гриценко не знав, що від його імені підписуються якісь сумнівні договори, та осад залишився…
Рада НАБУ
Наступний скандал навколо прізвища Гриценка розгорівся вже після Революції гідності, коли нова влада почала створювати Національне антикорупційне бюро України. Потрапив у скандал син Анатолія Гриценка Олексій, який був одним із лідерів Автомайдану і претендував на те, щоб очолити Громадську раду НАБУ.
Так власне і сталося. Але згодом виявилося, що Гриценко приховав факт того, що він депутат Київради. А закон прямо забороняв участь у Раді НАБУ людей, які мають представницькі мандати. Окрім Гриценка в раді опинилися й такі одіозні персонажі, як Віталій Шабунін, який у 2014 році балотувався за списком «Громадянської позиції», та Дмитро Шерембей, який до того мав кілька «ходок» за майнові злочини.
Коли спливло, що голова Ради незаконно став головою цього органу, керівника Ради по-тихому поміняли. Але скандал все одно став суспільним надбанням.
ТСК з оборонки
На засіданнях ТСК щодо розкрадань в оборонці не раз йшлося про Анатолія Гриценка і часи, коли він був міністром оборони (2005-2007 роки). Нардеп БПП Іван Винник, який також є секретарем Комітету ВР з питань нацбезпеки і оборони та головою ТСК, прямо Гриценка звинувачував у розкраданнях ЗСУ. От тільки залізних доказів цьому так і не знайшли. Щоправда, той самий Винник зазначав, що документи часів Єханурова, прем’єра і міністра оборони Гриценка, здебільшого знищені. Щоправда, негативний імідж у ЗМІ Гриценку створили.
Кримінальні справи
У травні 2014 року Генеральна прокуратура України заявила, що дії колишніх міністрів оборони (зокрема й Гриценка) привели Збройні сили України в стан неналежної боєготовності, було відкрито кримінальне провадження.
7 грудня 2017 року Головним слідчим управлінням Слідчого комітету Росії стосовно Анатолія Гриценка було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205.2 КК РФ (публічні заклики до здійснення терористичної діяльності). Сам Гриценко назвав відкриту в Росії справу цинічною і бридкою. 12 квітня 2019 року Слідчий комітет Росії оголосив Анатолія Гриценка в міжнародний розшук, а Басманний суд Москви заочно заарештував його.
Нерухомість та автопарк
Анатолій Гриценко має в селищі елітного типу «Конча-Заспа» маєток, вартістю якого становить щонайменше 10 млн гривень. А також Гриценко є власником 4 квартир у центрі столиці. Ця нерухомість записана на Юлію Мостовую (дружину Гриценка). Про це йдеться в розслідуванні журналістів.
На їхню думку, ця знахідка робить чесність політика сумнівною і підкріплює звинувачення, які останнім часом нерідко лунають на адресу екс-міністра оборони і стосуються корупції.
Під час проведення розслідування було виявлено маєток, що є місцем проживання глави «Громадянської позиції», на березі Дніпра у «Великій дамбі» (це дорога частина «Конча-Заспи»). «Дамба» також є місцем дислокації маєтків таких важливих осіб, як Рінат Ахметов, Вадим Новинський, Сергій Льовочкін тощо.
Фрагмент землі Анатолія Гриценка має вихід до затоки Дніпра і межує з сосновим лісом. Паркан від його маєтку тягнеться до самої води Дніпра і, отже, політик, що характеризується як чесний, не зважає на Закон України, який забороняє будівництво огороджень на дистанції, меншій, ніж 50 м. до води.
Гриценко має маєток площею близько 347,8 кв. м. і територію, що займає не менше 50 соток. Політик має у своєму розпорядженні особистий баскетбольний майданчик, альтанку відкритого типу та озеро, що має декоративний міст, і навіть ігровий будиночок для доньки Анни.
Сам політик не заперечує того, що у нього є ділянка на «дамбі», але він просто називає свій особняк звичайною «дачею». Це твердження є не першим випадком винаходу політиками безглуздих і примітивних виправдань своєму багатству, зазначають журналісти. Усі ці маєтки коштують мільйони доларів, але в декларації про доходи за 2017 рік сума отриманих коштів не перевищує 160 тис. грн.
А в минулих роках доходи не перевищували 300 тис. грн. на рік. Цікаво звідки тоді дача в Конча-Заспі?
Якщо ж зазирнути в декларацію Анатолія Гриценка, то можна побачити, що вибір кандидата доволі нетиповий. На відміну від багатьох політиків, він обрав не Mercedes, BMW або Range Rover, а кросовер Volvo XC90 2013 року, куплений за 486 тис. гривень. А також у Гриценка є водний мотоцикл Yamaha VX700 2006 року. До речі, раніше Ямаха і Вольво засвітилися в сюжеті Нового каналу. У дружини політика, журналістки Юлії Мостової числиться кросовер Toyota RAV4 2016 року за 674 тис. гривень.
На думку політичного експерта Тараса Чорновола, всі ці солодкі «пісні» про чесність, які Анатолій Гриценко доводить людям, всього лише спроба відвести від себе підозри. Як повідомив він в інтерв’ю: «Ну звідки гроші випадають, він був міністром оборони, за цей час, за найнижчими цінами. часто за ціною металобрухту розпродували найбільшу частину української армії».
Резюме
Гриценко Анатолій Семенович розумна людина і володіє знаннями у військовій справі, але питання стоїть руба, в яке русло він направляє ці знання? Не варто пропускати повз вуха слова Тараса Чорновола, людини, яка розуміється на психології, саме в його словах криється правда про «чесного» міністра оборони з елітною дачею в Конча-Заспі та кількома квартирами.