Фукс Павло Якович — біографія, досьє, компромат

Павло Якович Фукс

Офіційна біографія

Павло Якович Фукс — український і російський бізнесмен, меценат, засновник девелоперської компанії Mos City Group. Народився 27 жовтня 1971 року в Харкові.

У 1994 закінчив Харківський національний університет будівництва та архітектури (спеціальність «Економічне та соціальне планування» факультету «Фінанси і кредит»). Одночасно в 1992-1994 роках працював радником генерального директора спільного радянсько-американського підприємства «Торговий дім Інтрада».

З 1997 по 2003 рік продовжив навчання на заочному відділенні Російської економічної академії ім. Г. В. Плеханова. Г. В. Плеханова, на факультеті «Світова економіка».

Кар’єра

Працював у сфері фінансів, оптової торгівлі. З 1995 по 1999 рік був радником голови правління АКБ «Промінвестбанк».

• У 1999-2000 роках — віце-президент ЗАТ «Зовнішньоекономічна корпорація».
• У 2002 році прийшов у девелоперський бізнес. Серед перших проєктів — торговий центр «Калузький». Того ж року разом із головою «Інгеокома» Михайлом Рудяком заснував компанію «Інгеоком-інвест» і став головою ради директорів (до 2004 року). У 2004-2006 роках — генеральний директор власної компанії ЗАТ «Техінвест».
• У 2006 році заснував ВАТ «Моссітігрупп» (Mos City Group), яка на початок 2008 року зібрала портфель проєктів близько 7 млн кв. м, зокрема кілька хмарочосів у «Москва-Сіті», а саме Imperial Tower (280 тис. м²) та Eurasia Tower (211 тис. м²) і стала однією з найбільших девелоперських компаній. Восени 2007 року MCG придбала готель «Аеростар» на Ленінградському проспекті в Москві. MosCityGroup була міноритарним власником ВАТ Спортивний комплекс «Олімпійський» і претендувала на купівлю частки міста Москва в спорткомплексі. З 2009 року Фукс входив до ради директорів СК «Олімпійський». Але в травні 2014-го Павло Фукс продав свої 27,5% акцій спорткомплексу «Олімпійський» Дмитру Шумкову.
• У 2008 році увійшов до складу Правління союзу промисловців і підприємців Росії. У червні 2008 року вів переговори з нинішнім президентом США Дональдом Трампом про будівництво Trump Tower у Москві, але взаємовигідної угоди бізнесмени так і не дійшли.
• З 2010 року Павло Фукс був мажоритарним акціонером Совкомбанку, йому належав пакет 21,83%. У березні 2015 року він продав свій пакет акцій, який оцінили в $80 млн. Під час купівлі Павлом Фуксом «Совкомбанк» перебував на 98-му місці в рейтингу російських банків, а на момент продажу банк перемістився на 19-те місце в національному ренкінгу російських банків RAEX і входив у топ-5 за прибутком на капітал.

Фукса називали одним із найімовірніших покупців «Промінвестбанку», підконтрольного російському Зовнішекономбанку. Однак, бізнесмену не вдалося отримати погодження від НБУ.

Статки

Павло Фукс неодноразово потрапляв до рейтингу мільярдерів журналу «Фінанс». У 2011 році він посів 150-те місце в рейтингу російських мільярдерів, з міткою 0*(створення бізнесу з нуля) і оцінкою капіталу в $0,74 млрд. У сферу інтересів бізнесмена входить девелоперський, банківський бізнес і нафтогазова галузь. У 2017 році згідно з рейтингом журналу «Фокус» Павло Фукс посів 24 позицію в рейтингу 100 найбагатших людей України зі статками $270 млн.

За інформацією ЗМІ є одним із претендентів на купівлю української дочки ВЕБ, «Промінвестбанку». Антимонопольний комітет отримав від засновника девелоперської компанії MosCityGroup Павла Фукса клопотання на купівлю більш ніж 25% банку.

Сім’я

Дружина — Тетяна Фукс — засновник і власниця ювелірного бренду TAJ. Виховує чотирьох дітей.

У липні 2016 року, дочка Павла Анастасія Фукс вийшла заміж за британського мільйонера з ліванським корінням Масуда Абделхафіда.

Компромат

Спекулянт і посередник

Свої перші гроші випускник Харківського національного університету будівництва та архітектури Павло Фукс заробив на початку 1990-х на спекуляціях. Понад десять років тому в бесіді з кореспондентом Forbes він згадував, що однією з перших його комерційних операцій був продаж сигарет Winston.

Разом із партнерами Фукс купив партію сигарет за $200 000, і поки поставка дійшла до Харкова, через інфляцію її вартість зросла майже втричі. У 1992 році 20-річний Фукс влаштувався радником гендиректора компанії «Торговий дім “Інтрада”. Ця компанія постачала в Україну оргтехніку та комп’ютери. Посада була формальна, пояснював Фукс в інтерв’ю українському виданню «Економічна правда» 2019 року. Подробиці тих років та імена партнерів він не зміг згадати, пославшись на те, що в той час активно займався боксом.

У 1994 році Фукс перебрався до Москви і заснував власну компанію «Союз інвест», яка, як він згадував в інтерв’ю «Економічній правді», крім техніки, торгувала спиртом і горілкою. Згодом масштаб бізнесу зріс — Фукс почав брати участь у ланцюжках взаємозаліків між колишніми радянськими промисловими підприємствами. Наприклад, він брав участь у бартерних угодах між структурами «Газпрому» і білоруського «Белтрансгазу».

Кореспонденту Forbes Фукс розповідав, що білоруська компанія нерідко платила «Газпрому» продукцією, наприклад, тканинами або меблями. Якщо «Газпром» відмовлявся приймати таку оплату, «неліквід» потрібно було перепродати, і на виручені гроші купити те, що цікавило газову монополію.

Ще одним контрагентом Фукса був російський виробник ядерного палива концерн «ТВЕЛ», підприємства якого не завжди могли розплатитися з постачальниками. Фукс постачав їм нафтопродукти або вугілля в кредит. Одного разу підприємства «ТВЕЛ» не змогли вчасно заплатити Фуксу, і він приїхав домовлятися в головний офіс холдингу. Там послалися на великий борг, який «ТВЕЛ» не повертає оператор українських АЕС «Енергоатом». «Я прийшов у головний офіс, а вони кажуть: «Нам не платять хохли», — згадував Фукс. — Я кажу: «Це мої земляки». У підсумку я у них купив $60 або $62 млн боргів «Енергоатому» перед «ТВЕЛ». Після цього Фукс на кілька місяців переїхав до Києва і зміг домогтися того, щоб із ним розплатилися найбільші боржники «Енергоатому». Для цього довелося зустрітися з Юлією Тимошенко, яка в грудні 1999 року обійняла посаду віце-прем’єра України і стала курирувати паливно-енергетичний комплекс.

Фукс згадував, що вимагав у Тимошенко передати йому борги найбільших промислових підприємств України і навіть вдався до шантажу. Якраз у цей час Запорізька АЕС мала міняти відпрацьоване ядерне паливо на свіже — для цих цілей «ТВЕЛ» направила в Україну спецвагон із тепловидільними елементами. Фукс нібито домігся, щоб вагон зупинили на кордоні. «У підсумку я отримав можливість зібрати гроші з промислових споживачів електроенергії», — стверджував Фукс. Тоді ж він познайомився з бізнесменом Ігорем Коломойським, чиї підприємства зажадали у Фукса знижку в 10%. Фукс поступився, а між бізнесменами зав’язалася дружба.

Девелопер

За словами Фукса, дорогу в девелопмент йому відкрив засновник «Інгеокома» Михайло Рудяк. Бізнесмени познайомилися 1998 року і тривалий час «просто спілкувалися». У 2003 році Фукс запропонував Рудяку об’єднати зусилля. На той момент у Фукса вже був скромний досвід у девелопменті — він побудував два котеджних селища на Рубльовці. Партнери створили на паритетних засадах компанію «Інгеоком-Інвест», куди Рудяк передав два майданчики — проєкти будівництва бізнес-центру на Павелецькій і Болотній площах. Ще одним партнером Фукса був бізнесмен Олександр Тер-Аванесов, який 2006 року став сенатором від Костромської області. Разом із Тер-Аваннесовим Фукс інвестував у будівництво торгового центру «Калузький», вони також були співвласниками компанії «Техінвест», яка 2002 року стала забудовником однієї з ділянок на території майбутнього «Москва-Сіті».

Як розповідав Фукс, зайнятися цим проектом його вмовив віце-мер Москви Йосип Орджонікідзе. Той нібито шукав інвестора на останню незайняту ділянку в майбутньому діловому центрі (N12) і спочатку пропонував її Рудяку, а після того, як засновник «Інгеокома» відмовився, кілька разів зустрівся з Фуксом. В інтерв’ю Forbes Фукс розповідав, що довго сумнівався, чи варто братися за проєкт — в ідею «Москва-Сіті» тоді майже ніхто не вірив. Але вирішив ризикнути. За опціон на право забудовувати ділянку N12 «Техінвест» заплатив московському уряду близько $7 млн. «Ми були серед першовідкривачів “Москва-Сіті” поряд із такими компаніями, як Mirax Group, Enka, Capital Group. Переймали зарубіжний досвід у Нью-Йорку і Канаді», — хвалився пізніше Фукс.

Незабаром у проєкті з’явився ще один партнер. У 2003 році до Москви перебрався колишній міністр енергетики, індустрії і торгівлі Казахстану Мухтар Аблязов. На батьківщині Аблязову належав найбільший казахський банк «ТуранАлем» (у 2008 році перейменований на БТА Банк), у Росії він почав будувати девелоперську групу «Євразія». На одному з проектів, як писав «Коммерсант», Аблязов познайомився з Фуксом — між бізнесменами зав’язалося партнерство. «Коли він вийшов на московський ринок, у нього не було знакових проектів, але були гроші. Я вирішив розділити ризики», — пояснював Фукс. Аблязов увійшов у проєкт торгового центру на Павелецькій площі (перед цим Фукс і Тер-Аванесов викупили його в Рудяка), а також став співвласником «Техінвесту», вклавши в будівництво 70-поверхового хмарочоса в «Москва-Сіті» $150 млн. Саме Аблязову належала ідея назвати хмарочос «Євразією».

Вежа Євразія

Добудовувати «Євразію» Фуксу довелося самотужки. Він викупив частку БТА Банку в проекті за $50 млн. Але через фінансові проблеми будівництво хмарочоса, зведеного до 44-го поверху, було зупинено. У 2011 році Сбербанк зажадав від Фукса повернути кредит на 5 млрд рублів, виданий у 2008 році на будівництво «Євразії». Виплати близько $200 млн вимагав Альфа-банк — цей кредит Фукс узяв 2008 року, щоб викупити більше ніж 500 га землі на Істрі у Capital Group. Проблеми не обійшли стороною і вежу «Імперія». У 2012 році компанія-забудовник «Флейнер-Сіті» Фукса вийшла з договору пайового будівництва, за яким мала передати приміщення в будівлі офшору Filtrand Properties Гранкіна, який затримав фінансування проєкту. У відповідь Filtrand Properties звернулася до суду.

Борг Фукса перед Сбербанком зрештою викупили структури мільярдера Сулеймана Керімова, він же незабаром став основним власником вежі «Євразія». З Альфа-банком вдалося підписати мирову угоду, за якою Фукс зобов’язався виплатити борг до кінця 2012 року. Для цього довелося продати землі на Істрі. Розгляд із Filtrand Properties Гранкіна також закінчився мировою угодою і до 2015 року Фукс продав свою частку в «Імперії» групі Solvers Олега Маліса. Тоді ж він вийшов із капіталу «Совкомбанку» і, позбувшись майже всіх активів, повернувся в Україну. Суму боргу, який йому довелося погашати через кризу, розпродаючи активи, Фукс оцінював у $650 млн.

Дружба з Геннадієм Кернесом і Михайлом Добкіним.

За твердженнями самого Фукса, свій перший бізнес він почав ще в радянській школі: перепродував однокласникам по 50 копійок за штуку імпортні сигарети, які він нібито купував по 3 рублі за пачку у швейцара в «Інтуристі». А ще, запевняє Фукс, тоді ж він почав свою багаторічну дружбу з Геннадієм Кернесом і Михайлом Добкіним.

У 80-x у батьків Фукса були приватний будинок на околиці Харкова (вулиця Депутатська, аж біля Логачівки) і квартира на Салтівці, у багатоповерховому будинку №11 на вулиці Корчагінців. Останній розташований усього за кількасот метрів від будинку №2-a на вулиці Ейдемана, де на той час мешкав із батьками Михайло Добкін. І хоча між хлопчаками було два роки різниці, вони цілком могли ходити в одну школу і навіть бути приятелями. Могли б, якби не одне «але»: у цьому трикутнику проблемним кутом був Геннадій Кернес, який жив тоді на Нових Домах (Ньютона, 129). Фуксу було б проблематично дружити одночасно і з Добкіним, і з Кернесом, тому що тоді ці двоє існували в паралельних всесвітах. І справа була зовсім не у віці (Кернес на 10 років старший за Добкіна і на 12 старший за Фукса). Просто Міша Добкін був поступливим підлітком, який допомагав батькові спочатку в магазині, a потім у кооперативі, a Геннадій Кернес був тоді його протилежністю — вуличним «кидалою» Гепою, який зі своєю зграєю то крутив наперстки, то чекав біля автомагазину невдалих лохів. Як то кажуть, принц і жебрак! Тож виникає логічний умовивід, що Павлік Фукс тоді «тусив» із кимось одним. За однією з версій (a o юних роках Фукса розповідають різне), Павлик спочатку здружився з Добкіним, a вже потім через нього «вийшов» на Гепу. За яким і ув’язався, захоплений лихою романтикою «крутих пацанів».

І ось тепер усе сходиться. Адже Фукс сильно прибріхує про свою надприбуткову спекуляцію сигаретами (стверджував, що продавав по дві пачки на день). Безумовно, у харківських хлопчаків середини 80-х був величезний інтерес до імпортних цигарок, але продавати по полтиннику за штуку можна було лише «особливі» — a їх купували лише спробувати або «помалюватися», тож жвавої торгівлі серед небагатих однокласників у Фукса не було б. І ще одна деталь: швейцари «Інтуриста» тоді з ходу відшивали підлітків, які просили продати цигарки і жуйку, купити їх там могли тільки свої люди — дуже хороші знайомі і регулярні дрібнооптові покупці, тобто фарцовщики. Частину товару фарцовщики «дарували» вуличним гопникам на кшталт Гепи і його команди, у складі якої були і підлітки-старшокласники. І важливий заключний штрих — Павлик Фукс в юності серйозно займався боксом. Таким чином, виникає така картина: старшокласник Павло Фукс тусувався з гоп-компанією Гепи, звідси у нього на руках з’являлися якісь імпортні товари (сигарети, жуйка). Крім того, пацани Гепи взагалі не бідували, оскільки регулярно «зашибали копійку» найрізноманітнішими способами. Але Павло Фукс розсудливо замовчує подробиці їхньої діяльності, щоб не компрометувати ні себе, ні свого друга Кернеса.

Шахрайство

49-річний засновник великої будівельної компанії Mos City Group українець Павло Фукс є фігурантом одразу двох кримінальних справ, порушених 2018 року з інтервалом у кілька місяців слідчим департаментом МВС і УМВС по Центральному округу Москви. У першій йдеться про особливо велике шахрайство у сфері кредитування (ч. 4 ст. 159.1 КК РФ). За версією слідства, спільно з колишнім власником Російського міжнародного банку (РМБ), у минулому музикантом Олексієм Курочкіним, пан Фукс викрав із цієї кредитної установи $10 млн. Гроші, як з’ясували поліцейські, виводили з банку за стандартною схемою — шляхом видачі кредитів юридичним особам, які не здійснювали жодної фінансово-господарської діяльності. Відкликаючи у вересні 2017 року у РМБ ліцензію, регулятор зазначав, що сама бізнес-модель цього банку «значною мірою була орієнтована на високоризиковане кредитування позичальників, зокрема нерезидентів, пов’язаних із кінцевими бенефіціарами кредитної організації». Пан Курочкін, який вже давно проживає у США, так само як і Павло Фукс, який виїхав на Україну, був заарештований заочно. Другу справу розслідують за фактом обману пайовиків, які вклалися в будівництво столичного житлового комплексу Sky House на Митній вулиці. Як вважають слідчі, структурам Павла Фукса вдалося вивести 7,2 млрд руб., залучених на будівництво цього об’єкта.

«Резиденція Кристал Істра»

Нова справа 48-річного девелопера Павла Фукса пов’язана з розкраданням грошей під час будівництва елітного підмосковного селища на березі річки Істри — «Резиденція Кристал Істра» на Новоризькому шосе. У 2007 році проєкт був запущений компанією MosCityGroup пана Фукса і його партнера Бекболата Бекенова. На 90 гектарах планувалося побудувати 157 житлових будинків, а також об’єкти соціальної інфраструктури, зокрема школу-гімназію на 275 місць, фітнес-центр і навіть гірськолижний спуск.

На березі Істри мала з’явитися зона відпочинку, а на території самого комплексу — природно-рекреаційна зона. Зазначимо, що того ж 2007 року концепція проєкту отримала престижну національну архітектурну премію ARX Awards як найкраще преміальне заміське селище на території Росії. Одна сотка землі в ньому продавалася за ціною від $45 тис. до $70 тис. Загалом нерухомість у «Кристал Істра» встигли придбати три десятки людей.

Однак, як з’ясувалося, за 13 років компанія пана Фукса свої зобов’язання перед інвесторами не виконала. Із зібраних із клієнтів за землю $100 млн у справу вклали лише приблизно $15 млн. Під час розпочатого підмосковною поліцією розслідування за фактом шахрайства в особливо великому розмірі (ч. 4 ст. 159 КК РФ) з’ясувалося, що більшу частину грошей одразу ж виводили в контрольовані панами Фуксом і Бекеновим офшори на Кіпрі та Британських Віргінських островах. Водночас вкладатися в інфраструктуру селища, яка досі відсутня, як встановило слідство, ймовірні шахраї не планували від самого початку. Призначені під це землі, вони нібито також збиралися банально розпродати.

Пригожин, Кадашев, Фукс: хто робить мільярди на тендерах Першої градської лікарні в Москві

Закупівлі Першої градської лікарні дісталися фірмам, пов’язаним з офшорами. Наприклад, ТОВ «Фірма Фінко» виграла аукціон МКЛ №1 на поставку витратних, шовних матеріалів та одноразових інструментів для оперблоку на 65 млн рублів. Єдиний власник і він же генеральний директор компанії — Дмитро Ветчинкін. Аналогічну суму лікарня у 2018 році витратила на контракти з оренди постільної білизни та халатів.

Підряд отримала хімчистка ТОВ «Віга-65», яке через компанію «Бізнес Сервіс» на 3% належить колишньому топ-менеджеру ЛУКОЙЛу Едуарду Буці, а на 97% — кіпрській Marina Enterprises Company Ltd. У неї власники зареєстровані на Британських Віргінських Островах: 30% — у Infinity Investments Ventures Ltd, 70% — у MCG International Holding Limited. Останню ЗМІ пов’язують з українським мільярдером Павлом Фуксом.

Причетність до «мільярдів Януковича»

Генпрокуратура опублікувала на своєму сайті повістку, згідно з якою громадянину Фуксу Павлу Яковичу необхідно з’явитися до слідчого відділу управління особливо важливих справ департаменту міжнародно-правового співробітництва ГПУ о 15 год. 22 серпня 2018 р. «для участі в допиті у кримінальному провадженні № 42017000000001533 в якості свідка».

Покопавшись у реєстрі судових рішень, можна знайти, що провадження під цим номером відкрито 18 травня 2017 р. і розслідується вищеназваним підрозділом ГПУ «за фактами сприяння невстановленими особами діяльності злочинної організації». За версією слідства, це сприяння надавалося «шляхом перешкоджання у виконанні рішення суду в частині спеціальної конфіскації майна (грошових коштів), що належать злочинній організації». Йдеться про ту саму спецконфіскацію «мільярдів Януковича», яка, за словами генпрокурора Юрія Луценка, поповнила держбюджет на $1,5 млрд.

Фукса вже викликали на допит у цьому кримінальному провадженні на 16 липня, але він не з’явився. Повторна неявка 22 серпня означала б, що у нього серйозні проблеми у відносинах із ГПУ. Однак Фукс поспішив запевнити, що він прийде. «Про те, що мені необхідно 16 липня прийти на допит до Генеральної прокуратури як свідку, я дізнався із заголовків засобів масової інформації, коли допит не відбувся. Мені не приходила повістка, я не був проінформований жодним із можливих способів. Нова дата — 22 серпня, я обов’язково буду в ГПУ, де відповім на всі запитання слідства», — написав він у своєму Telegram-каналі.
Підкреслимо, що Фукс проходить у цьому провадженні як свідок, а не як підозрюваний. Але не виключено, що допити спонукають його стати більш обережним у політичному плані.

Спецдозволи на видобуток газу

У лютому 2017 р. «Економічна правда» повідомила, що за останні два роки Павло Фукс скупив пачку українських газовидобувних компаній в енергетичних фаворитів Януковича — Едуарда Ставицького та Юрія Бойка. Зокрема, у Бойка і його бізнес-партнерів Юлія Іоффе та Івана Фурсіна структури Фукса повністю викупили ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» і 51% ПрАТ «Девон». У Ставицького — 67% ТОВ «Голден Деррік» (решта 33% належать державі в особі НАК «Надра України») і 22,5% ПрАТ «Видобувна компанія “Укрнафтобуріння”.

Фірма «ДВ нафтогазовидобувна компанія» у квітні 2012 р. отримала в концесію теплоелектроцентраль «Есхар» у Харкові. Решта три з чотирьох придбаних Фуксом компаній — «Укрнафтобуріння», «Голден Деррік» і «Девон» — були відомі як учасниці одного високорентабельного проєкту — розробки Сахалінського родовища на Харківщині. Це найбільше родовище вуглеводнів в Україні, його доведені запаси — 15 млрд куб. м газу, 1,7 млн т конденсату і приблизно стільки ж нафти. Крім того, «Голден Деррік» на той момент мала ліцензії на видобуток сланцевого газу на Ново-Диканській площі в Полтавській області, природного газу і нафти — на Попаснянсько-Самарській і Північно-Перещепинській площах у Дніпропетровській області.

У жовтні 2017 р. з’ясувалося, що до цих трьох ліцензій додалися ще п’ять — на розробку в Полтавській області Південно-Свистунівського газового родовища, Вільшанської площі із запасами сланцевого газу, Руновщинського родовища природного газу, Флерівсько-Ювілейної газової площі та Гулаківського родовища сланцевого газу. Тим часом «Голден Деррік» змінила назву на ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» (East Europe Petroleum LLC), за незмінного складу власників (33% — у НАК «Надра України», 67% — у кіпрської компанії Hartlog Limited, яка належить Фуксу, і кіпрської компанії Hartlog Limited, що належить Фуксу). І вже в листопаді 2017 р. стало відомо, що East Europe Petroleum отримала ще 11 спецдозволів на розробку нових ліцензійних ділянок у Полтавській області.
На цьому апетити і фінансові можливості Фукса не вичерпалися. 12 липня 2018 р. Полтавська облрада у відповідь на звернення Держслужби геології та надр України погодила надання кільком видобувним компаніям 14 спецдозволів на користування надрами на території області. Із цих 14 спецдозволів 10 — на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням (промисловою розробкою) природного газу, нафти, газу сланцевих товщ — отримала компанія East Europe Petroleum. Це дасть їй змогу вже поточного року розпочати процес буріння нових свердловин.

Павло Фукс привласнив мільярди київського метро і залучив адвоката Трампа

Підконтрольна Фуксу компанія продовжує «знекровлювати» київський метрополітен, що може призвести до його банкрутства. Крім гігантських виплат за неіснуючим боргом, у кишеню олігарха може піти ще понад 500 мільйонів гривень.

У 2009-2010 компанія Фукса продала метрополітену 100 вагонів у лізинг за захмарною ціною, а у 2016 році зажадала штраф, пеню і «коригування» на загальну суму близько 1,96 млрд грн.

Із цієї суми 774 млн грн. — основний борг за договором з урахуванням пені, відсотків за користування предметом лізингу, а також інфляційні нарахування. Ще майже 1,2 млрд — результат того самого коефіцієнта коригування, включеного в договір уже після його підписання.

Схема б’є не тільки по комунальному підприємству, а й по гаманцях кожного, хто спускається в столичне метро. Фактично людям доводиться щоразу платити «податок» на аферу Павла Фукса.

Таку схему вирішили легалізувати, прикрити її рішенням Київради. І в липні 2018 року Київська міська рада ухвалила рішення про реструктуризацію неіснуючого боргу КП «Київський метрополітен» перед «Укррослізингом». Потім було укладено мирову угоду і визначено графік виплат.

Станом на сьогодні «Австро-угорській лізинговій компанії» (раніше — «Укррослізингу») вже виплачено 1 млрд 630 млн грн. Це випливає з отриманих редакцією відповідей на інформаційні запити в КП «Київський метрополітен», департамент транспортної інфраструктури та департамент фінансів КМДА.

-виконання зобов’язань за договором від 16.07.2009 № 16-Упр-09 — перераховано 817 млн 147 тис. грн.
— списано з рахунку КП «Київський метрополітен» (у рамках виконання рішення суду) — 304 млн 519 тис. грн., зокрема виконавчий збір 30 млн 451 тис. грн.
— виділено з бюджету Києва на погашення боргу — 478 млн 277 тис. грн.
Загалом у результаті афери пішло вже 1 млрд 630 мільйонів гривень. А згідно з мировою угодою, яку було затверджено рішенням суду восени 2018 року і визначено графік виплат заборгованості, у 2019 році «Австро-угорська лізингова компанія» має отримати ще понад 900 мільйонів гривень.
Але і це ще не все. У Єдиному реєстрі судових рішень з великим запізненням з’явилося рішення Господарського суду Києва. Виявляється, на користь «компанії-здирника» скоро може піти ще понад 520 млн гривень!

Микитась і Фукс хотіли розорити «Укрзалізницю»: ЗМІ розкрили деталі змови

Народний депутат від «Волі народу» і скандальний столичний забудовник, пов’язаний із компанією «Укрбуд», Максим Микитась є бізнес-партнером одіозного російсько-українського олігарха Павла Фукса.

Зокрема, Фукс разом із Микитасем 2017 року хотіли купити «Промінвестбанк» — «дочку» російського «Зовнішекономбанку», але НБУ угоду не дозволив через те, що вони не надали документи для перевірки потенційних інвесторів на предмет вимог законодавства України.

Як з’ясували ЗМІ, Фукс і Микитась через купівлю «Промінвестбанку» хотіли стати найбільшими кредиторами ПАТ «Укрзалізниці», і за рахунок УЗ допомогти путінському банку вивести гроші з України.

Декларація

Бізнесмен і меценат Павло Фукс задекларував дохід у розмірі 199 мільйонів 759 тисяч грн. за 2018 рік. При цьому до бюджету країни було сплачено 31 мільйон 289 тисяч гривень податків і ще 2 мільйони 996 тисяч гривень військового збору.

Павло Фукс неодноразово потрапляв до рейтингу мільярдерів журналу «Фінанс». У 2011 році він посів 150-те місце в рейтингу російських мільярдерів, з міткою 0*(створення бізнесу з нуля) і оцінкою капіталу в $0,74 млрд. У сферу інтересів бізнесмена входить девелоперський, банківський бізнес і нафтогазова галузь. У 2017 році згідно з рейтингом журналу «Фокус» Павло Фукс посів 24 позицію в рейтингу 100 найбагатших людей України зі статками $270 млн.

За інформацією ЗМІ є одним із претендентів на купівлю української дочки ВЕБ, Промінвестбанку. Антимонопольний комітет отримав від засновника девелоперської компанії MosCityGroup Павла Фукса клопотання на купівлю більш ніж 25% банку.
Має земельну ділянку на острові Рибальському. З чуток, зараз на цій території будується ЖК Oasis.

Машини: «Mercedes-Benz А117АК99 (АА0006ВР), Mitsubishi montero Н112НН77, Land Rover Н750РУ97, Mercedes-Benz Т084НК97, Mercedes-Benz G500 А543МО77, Audi Q7 В337НА177, Мерседес Бенс-Бенс 600 А076ММ99.
МЕРСЕДЕС БЕНЦ SL 55 А482ЕЕЕ177

Проведення передвиборчої агітації в день виборів

На просторах інтернету з’явилося фото Павла Фукса з бюлетенем, в якому стоїть галочка за Зеленського. Суд визнав це адміністративним порушенням, і присудив штраф.

Резюме

Павел Фукс – ненасытный олигарх , ему всегда мало. Он мошенник высшего уровня. Не зря же он с детства дружит с Геннадием Кернесом, было у кого учится. Махинации с недвижимостью, отмывание денег через оффшоры – типичная схема большинства олигархов, в том числе и Фукса. К тому же не исключено что он русский шпион, ведь вокруг него слишком много загадочных происшествий и смертей. Журналисты считают, что он причастен к покушению на Геннадия Кернеса.