Бектурсунов Казбек Самуїлович
Офіційна біографія
Народився 26 червня 1967 року в Алма-Аті. Казах. Був керівником продюсерської компанії Liberal Arts. Один із творців інтернет-видання Україна.ru.
Засновник модного конгломерату LMG Group.
У 2001 році брав участь у невдалій кампанії видання газети «Коммерсантъ» в Україні.
У 2002 році брав участь у проведенні парламентської кампанії «Блоку Юлії Тимошенко».
На початку 2004 року створив і очолив компанію InterBrand — одне з перших брендингових агентств на Україні.
У жовтні 2004 року був призначений директором з розвитку InterMediaGroup.
Був генеральним директором ТОВ «Коммерсантъ Украина». Звільнений у вересні 2006 року.
З березня 2007 року виконує функції медіаконсультанта київської влади Леоніда Черновецького.
У середині 2007 року міськрада ухвалила рішення №791/1452 про створення однієї з найодіозніших структур міської влади — ЗАТ «Київський медіахолдинг».
У нього зливалися п’ять комунальних ЗМІ: газета «Хрещатик», «Українська столиця», «Вечірній Київ», телеканал «Київ» і радіостанція «Голос Києва».
Його головою було призначено радника Леоніда Черновецького з інформаційної політики та його головного на той момент піар-менеджера Казбека Бектурсунова. Як виявилося згодом, два роки холдинг існував лише віртуально: об’єднання в ЗАТ не відбулося навіть на папері.
Сім’я
Ціна вази Захи Хадід від 70 тис. рублів*.
Компромат
Казбек Бектурсунов, радник мера і голова видавничого дому, який об’єднав муніципальні ЗМІ. — Він був першим володарем Maybach у країні, але він дійсно соціально орієнтований — на свої гроші, ще до того, як пішов у політику, створив притулок для наркоманів і алкоголіків».
Оперативна справа
Казбек Бектурсунов відомий тим, що двічі виводив на український ринок російський «КоммерсантЪ». Першого разу як генеральний директор — тоді газета закрилася з величезними боргами, зокрема й перед журналістами. Під час другої появи видання на вітчизняному ринку Бектурсунов несподівано для київських кореспондентів російського «Коммерсанта» став директором ВД «КоммерсантЪ-Украина» і власником 10% пакета акцій цього підприємства. В інтерв’ю ЗМІ він розповідав, що отримав особисте запрошення від Бориса Березовського, на той момент власника газети.
Аналітичну записку складено співробітниками одного закордонного силового відомства. Датована 2007 роком. Вгорі шапка, в якій зазначено: на виконання яких завдань спрямований аналіз:
«В інформаційному просторі столиці України м. Києва спостерігається процес створення потужного інформаційного простору. Києва спостерігається процес створення потужного інформаційного монополіста. Неефективні, розрізнені комунальні ЗМІ вже давно не відповідають сучасним медійним вимогам. Основна причина такого становища — відсутність єдиної стратегії управління та єдиної медійної політики.
2. 14 червня 2007 року Київською міською радою після масованого лобіювання з боку чинного мера Черновецького Л. М. було ухвалено рішення про об’єднання комунальних ЗМІ в ЗАТ «Київський Медіа Холдинг», причому в комунальній власності міста залишається 51% акцій, решта 49% належатимуть приватним інвесторам. Аналіз рішення Київської міської ради дає можливість припустити, що список приватних інвесторів може бути затверджений в інтересах однієї групи, а саме тієї групи, яка має більшість голосів у Раді. На даний момент це мер м. Києва Черновецький Л.М. 3. Керівником ЗАТ «Київський Медіа Холдинг» став радник мера м. Києва з питань ЗМІ Бектурсунов К.Ш. Діяльність фігуранта Бектурсунов Казбек Шамільйович, казах, 26.06.1967р.н., політтехнолог, медіаконсультант.
1. Бектурсунов К.Ш. вже потрапляв у наше поле зору, як один із медіаконсультантів Патаркацишвілі Б.Ш., що згодом зблизило його з Березовським Б.А. Між ними була встановлена ділова співпраця, і Бектурсунов К.Ш. почав діяти за завданнями Б.А. Березовського. Можливо, потім його було відряджено до Києва для виконання спеціальних завдань злочинної групи Березовського. Зокрема, він зробив провальну спробу запустити в Україні проєкт «КоммерсантЪ-Украина», куди його прийняли за рекомендацією Березовського Аналіз діяльності Бектурсунова К.Ш. дає змогу з цілковитою упевненістю стверджувати, що він дотепер діє з огляду на інтереси Березовського. Після діяльності в «КоммерсантЪ-Украина» як політтехнолог він почав працювати в передвиборчому штабі Блоку Юлії Тимошенко. 3. У 2004 — створив і очолив компанію InterBrand — одне з перших брендингових агентств в Україні (гроші на створення агентства були отримані від Патаркацишвілі Б. Ш.). 4. У 2005-2006 — повторно запускає проєкт «КоммерсантЪ-Украина», стає партнером власника проєкту (Березовського Б.А.) і володарем 10% пакета акцій підприємства. Після зміни власника звільнений, його частка викуплена (вказана причина конфлікту). 5. Зараз є радником мера м. Київ Черновецького Л.М. з питань ЗМІ та свободи слова, керівник ЗАТ «Київський Медіа Холдинг». Аналіз впливу фігуранта
1. Сьогодні Бектурсунов К.Ш. має активний вплив на Черновецького Л.М. Він спроможний проводити свої інтереси через впливових членів команди чинного мера Києва та реалізовувати їх на загальноукраїнському рівні. 2. Бектурсунов К.Ш. поширює свій вплив на деяких впливових депутатів від різних фракцій як у Київській міській раді, так і у Верховній Раді України. 3. Бектурсунов К.Ш. зберігає контакти і зв’язки з низкою популярних журналістів особливо, яких він може використовувати у своїх цілях, особливо спираючись на фінансові можливості створеного під нього медіахолдингу. Висновки: 1. Одним із пріоритетних напрямів діяльності Березовського Б.О. залишається створення інформаційного плацдарму на територіях держав, що межують із РФ, зокрема в Україні. 2. В Україні реалізується поетапне створення системи контролю над медіапростором столиці. Систему створюють за погодженням із Березовським Б.О., а також з урахуванням його майбутньої в ній участі. 3. Контроль здійснюватиметься силами і засобами ЗАТ «Київський Медіа Холдинг» і особисто близьким до Березовського Б.О. медіаконсультантом і політтехнологом Бектурсуновим К.Ш. Рекомендації: 1. З метою усунення загроз активізувати діяльність з нейтралізації Бектурсунова К.Ш. 2. Створити ситуацію, за якої він став би небажаною фігурою в оточенні Л.М. Черновецького, для цього організувати його компрометацію та ізоляцію в середовищі його колег. 3. Перевірити найближчі оточення Бектурсунова К.Ш. з метою виявлення асоціальних елементів, через яких його можна піддати компрометації. 4. Особливий наголос зробити на моральному вигляді Бектурсунова К.Ш., тому що це може виявитися найдієвішим для віддалення його від Черновецького Л.М., який вкрай побоюється негативних наслідків для себе особисто. 5. Усунути всілякі елементи підтримки для Бектурсунова К.Ш. з боку наших представників і перервати всі контакти з ним за лінією обміну інформацією та співробітництва. Підпис затертий»
Звинувачення в педофілії
Стаття від 24 лютого 2009р.
На кілька тижнів Казбек Бектурсунов став у медіапросторі помітною фігурою. Нехай не «фігурою, що дорівнює Черчиллю», але цілком порівнянною за кількістю згадувань із ньюсмейкерами першого ешелону державної влади. Настільки гучна слава, нехай навіть тимчасова і скандальна, начебто зовсім не по чину співробітнику київської мерії. Ні його номінальні посади радника мера і заступник редактора муніципального видання, ні його статус начальника мерського медіахолдингу начебто не дають Бектурсунову жодних підстав претендувати на таку широку увагу ЗМІ.
Та й розмах діянь фігуранта не йде в жодне порівняння з грандіозними ігрищами «національних ньюсмейкерів», які розгортаються просто на наших очах, на політичному, економічному та фінансовому терені. Навіть до звершень Черновецького ніяк не дотягують. Але пишуть. І, якщо говорити про інтернет-ЗМІ, то пишуть практично все. У форматі: «Хто ще не штовхав Казбека? Не товпіться, займайте чергу!».
Запаморочливу за «креатиффністю» версію про нібито причетність до «гонінь» на нашого героя такого собі «зарубіжного силового відомства» ми розглянемо детально дещо далі. Наразі ж лише зазначимо, що жодним «силовим відомствам» — ані вітчизняним, ані зарубіжним, ані суміжних, ані заокеанських країн — ніколи не вдавалося об’єднати проти однієї мети український інтернет.
Очевидно, що Казбек Шамільович просто-таки «дістав». Усіх. Причому давно і сильно. І формальний привід — скандал із шантажем і зі зв’язком із неповнолітньою — саме привід. Каталізатор, що дав змогу виплеснути накопичені емоції.
Ситуація просто-таки унікальна: більшість авторів, які висвітлюють перипетії інциденту, аж ніяк не приховують відверто бридливого ставлення до невдалої шантажистки та її подільника. Але при цьому «жертва» шантажу не викликає співчуття.
Та якби на місці Казбека був хоч трохи менш одіозний персонаж, він зірвав би оплески вже тільки за те, що предметом його порочних ігрищ стала цілком статевозріла, хоч і 15-річна дівчина. Або навіть дівиці. Але все-таки не 10-річний хлопчина.
Випадок і справді особливий.
Навіть на тлі тотального спрощення і депрофесіоналізації вітчизняної журналістики та шарлатанізації «полку політтехнологів» пан Бектурсунов виглядає чимось абсолютно кричущим і винятковим.
Це просто фантастика! Навіть зізнавальні свідчення юної шантажистки, які, за стратегічним «політтехнологічним» задумом, мали б повністю відбілити радника Черновецького, лише підлили олії у вогонь, ознайомивши громадськість із новими подробицями різноманітних «фантазій» Бектурсунова.
Це — найвищий клас сучасної політтехнології та іміджмейкерства.
Але на втомлену від сміху публіку чекало нове одкровення. В «Обозревателе» оприлюднено сенсаційний матеріал. Начебто на захист Бектурсунова. Типу, «імперія завдає удару у відповідь». Краще б не завдавала. Це навіть не смішно. Це — «ржачно».
Виявляється, є в наявності моторошно секретний папір — «аналітична записка», складена «співробітниками одного зарубіжного силового відомства. Вона датована 2007 роком». У записці лиходій настійно рекомендує «з метою усунення загроз активізувати діяльність із нейтралізації Бектурсунова К.Ш.». Ну, щоб позбавити київського мера Черновецького потужної організаційно-аналітичної та медійної опори, якою є К.Ш. Причому позбавити «рекомендується», якраз роблячи «особливий наголос» на «моральному вигляді Бектурсунова».
Треба сказати, прийом це стандартний: мовляв, «вороги підкинули!». Уже буквально в перших рядках автор «записки» проголошує: «В інформаційному просторі столиці України м. Києва спостерігається процес створення потужного інформаційного простору. Києва спостерігається процес створення потужного інформаційного монополіста». Ну і хто при здоровому глузді міг би назвати «потужним інформаційним монополістом» медіахолдинг київського мера — цю справді винятково «потужну» дійну машину, прилаштовану Казбеком до вимені Черновецького?
Строго кажучи, як «аналітичну записку» цей документ читати неможливо. Бо весь її зміст — це така собі самовикривальна клоунада. На загальному тлі якої якось жалібно виглядає пред’явлення сильно купірованих одкровень жертви сексуальних фантазій «великого Казбека» — що є цілковитою безглуздістю після того, як усі охочі вже ознайомилися з повною, необлагороженою версією.
Хіба що як пам’ятка хворобливого самозвеличення «записка» становить певний інтерес. Цікаво, наприклад, що, розповідаючи про «діяльність фігуранта», невідомий шпигун купірує її ще радикальніше, ніж «свідчення» Гоженкової Анастасії Геннадіївни. З «діяльності» начисто викреслені цікаві подробиці, на кшталт провалу практично всіх проєктів, у яких хоч що-небудь залежало від «фігуранта». Відсутні в «записці» цікаві подробиці розставання Казбека Шамільовича з бютівським штабом у 2002 році. Відсутня і його участь у президентських виборах у Росії 2000-го (Казбек, між іншим, працював на один зі штабів В.В. Путіна. Путіна. Там, щоправда, ні від кого нічого не залежало. Та й працював наш герой на дуже вже третьорядних ролях десь у калмицьких степах).
Особливо цікаво, що як головну і чи не єдину інкриміновану Бектурсунову К.Ш. «провину» представник «зарубіжного силового відомства» називає його близькі контакти з опальним Березовським. Це могло б здатися ще одним грубим «ляпом», оскільки лондонський вигнанець ніяких особливо світлих почуттів не викликає. Але, може, це і не «ляп» зовсім, а стратегія. Цілком можливо, що байка про близькість до «великого і жахливого баоБАБу» — той самий «золотий гачок», на якому доїльний апарат Казбека кріпиться до вимені головного київського «космонавта».
До речі, не знайшлося у шпигунській «аналітиці» місця і для діяльності К.Ш. під омофором легендарного Павловського… Звісно, одна згадка про великого шарлатана одразу наводить на думку про «розводку», та все-таки чи пристойно так соромитися свого великого вчителя? Адже хто б там що не говорив, але у своїй професії Павловський — справжній геній. Він — шарлатан! Він вніс у науку своє слово. Точніше, цілих три слова. Він зробив надбанням широкої громадськості термін «нейро-лінгвістичне програмування», т. зв. НЛП. Тобто, всі ті прийоми і методи, які входять у це сакральне для будь-якого іміджмейкера поняття, відомі вже багато століть. Але тепер для них є назва, яка істотно поповнила волапюк політтехнологів.
По суті, Казбек опинився в гнітючому становищі шарлатана, який довго торгував філософським каменем, а тепер ось спробував на собі самому випробувати «чарівну дію» чаклунського зілля власного приготування.
Випробування проходять провально. Але було б лицемірством засуджувати керівництво «Обозу» за публікацію цієї розлогої квазішпигунської журавлини.
Між іншим, з усієї цієї історії напрошується вкрай цікавий у практичному плані висновок. Унікальна бездарність спроб «саморятування» видатного організатора і технолога Казбека Бектурсунова . зайвий раз свідчить, що минулорічне повторне воцаріння Черновецького в Києві аж ніяк не можна віднести до політтехнологічних новацій. Перемога Черновецького мала лише дві складові частини. По-перше, горезвісну «гречку» в найширшому сенсі цього слова. І, по-друге, прямий саботаж виборів начальником виборчого штабу Губським і самим бютівським претендентом Турчиновим, якому дуже вже не хотілося втрачати місце першого віце-прем’єра.
За інформацією джерела, Шевченківське районне управління ГУМВС у Києві проводить дослідчу перевірку за фактами розбещення неповнолітньої, оскільки затримана начебто стверджує, що її стосунки з паном Бектурсуновим почалися раніше 2008 року. За інформацією газети «КоммерсантЪ», після допиту, на якому затримана Анастасія Г. повідомила, що пан Бектурсунов начебто «примусив її до інтимного життя у віці 14 років, і в 15 років вона зробила аборт», її відпустили під підписку про невиїзд.
Батько підозрюваної в розмові з кореспондентом газети повідомив, що «серйозність ситуації змусила його заховати доньку», а Бектурсунов поки з ним не зв’язувався.
Здирником виявився Роман Володимирович Кислов 1977 року народження. У 1996 році в Харкові Кислов брав участь у терористичних підпалах українських патріотичних організацій. Після арешту став співпрацювати зі слідством і всю провину поклав на співучасників. У 1999 році вже лояльний зек був звільнений за амністією, щоб як агент займатися політичними провокаціями: «Україна без Кучми», РНЕ, Російський блок, компромати.
Під час судового засідання Роман Кислов визнав, що під час підготовки провокації діяв у тісній координації зі співробітницею прес-служби київського УБОЗу Оленою Мельник. Про це також свідчить те, що столична міліція відпустила Кислова на свободу одразу ж після затримання, що є грубим порушенням законодавства. Сайт «Громадянська прокуратура України» створювався під егідою фальшивої громадської організації «Комітет сприяння боротьбі з організованою злочинністю та корупцією», яку курував колишній радник заступника міністра МВС України і давній друг Романа Кислова Сергій Фільчашкін. Офіс Фільчашкіна і Кислова знаходився на вул. Михайлівська, 17. Місцем вимагання шантажист Кислов вибрав кафе на Михайлівській, 6. Притягнути до відповідальності всю злочинну групу не вдалося. Роман Кислов був засуджений на п’ять років, але 2011 року колеги влаштували йому умовно-дострокове звільнення. На волі шантажист продовжує публікувати компромати ,одержувані з оперативних джерел.
А ось ще цікава статейка, яка проливає світло на інші гріхи Бектурсунова:
«Черговий скандал, пов’язаний з оточенням Леоніда Черновецького, можливо, нарешті, змусить замислитися його виборців, чи варто було заради кілограма гречки віддавати місто у владу демонів? Ще не відгримів скандал, пов’язаний з аферою «духовного наставника» Черновецького Сандея Аделаджі, який пограбував своїх парафіян у «піраміді» — «Кінгз Кепіталз», як стало надбанням гласності те, що було вже давно відомо журналістській тусовці, — а саме, що радник Черновецького «з питань свободи слова» Казбек Бектурсунов «захоплюється» не лише героїном, а й розбещенням малолітніх. До речі, Бектурсунов свого інтересу до малолітніх особливо й не приховував, навіть радше хизувався ним. Досить згадати, що після того, як Бектурсунова вигнали за крадіжку з «Коммерсанта», він засів за написання ремейка набоковської «Лоліти» під назвою «Сповідь Віктора Х.»
На підставі власного багатого досвіду. Потім Бектурсунов знявся в порносесії під назвою «Порноказка».
Можна також почитати блоги і статті цієї істоти, щоб зрозуміти, що ми маємо справу зі збоченцем, який почав із сеансів ексгібіціонізму, а закінчить педофілією. До речі, заява потерпілої від розпусних дій Бектурсунова, найімовірніше, буде не єдиною. Відеозапис сексуальних «подвигів» Бектурсунова, який нині досліджують правоохоронці, найімовірніше, стане тільки початком викриттів пізньоримських звичаїв, що панують нині в Київській мерії. Якщо, звісно, Бектурсунов банально не відкупиться від правоохоронців. Не секрет, що радник мера крав на всіх місцях своєї роботи, але особливо розвернувся саме як фактичний керівник медіахолдингу Черновецького. Про що свідчить, наприклад, нещодавно куплений за 3 мільйони доларів будинок на Подолі. До речі, дуже дивно, що у правоохоронних органів не виникає запитань щодо такого стрімкого зростання добробуту Бектурсунова, простого радника простого київського мера. Або ж, чому їх не цікавить історія про те, як Бектурсунов обікрав «Коммерсантъ».
«Шеф-редактор об’єднаної редакції ВД «Коммерсантъ» Андрій Васильєв, що в 2005-2006 роках був головним редактором української газети «КоммерсантЪ», відповів на запитання ТК більш розгорнуто:
— Як ви оцінюєте методи і результати роботи Казбека Бектурсунова на посаді генерального директора ВД «Коммерсантъ-Украина»?
— І старий, і новий власники ВД «Коммерсантъ» проявили надзвичайний гуманізм, не порушивши проти пана Бектурсунова справи. На жаль, це не моя була прерогатива, тому що я шеф-редактор, який відповідає за творчу складову видання. Але кілька років тому я був генеральним директором і якби все те, що робив пан Бектурсунов, відбувалося при мені, то я порушив би справу проти нього — незалежно від думки власників.
— З яких причин пана Бектурсунова було звільнено і чому ви вважаєте, що варто було б завести справу?
— Мені боляче про це говорить, бо коли ми з ним разом працювали, я довіряв цій людині. Ба більше, я вважав його своїм другом. Не хочу підставлятися під статті та дифамацію, але наведу приклад. Уже знаючи, що його буде звільнено, Казбек Бектурсунов, користуючись своїм службовим становищем, узяв у тодішньому «Райффайзенбанк Україна» (тепер — OTP Bank — TK) особистий кредит на кілька тисяч доларів. Поручителем був теж він, Казбек Бектурсунов, як генеральний директор видавничого дому. Ці документи є в банку. Це лише один із прикладів, досить дрібних, повірте мені. Але навіть цього прикладу достатньо, щоб судити про порядність людини. Причому він ці гроші НЕ віддав, тобто тепер той кредит висить на «Коммерсанте». Тому що генеральний директор змінюється, а бренд — залишається… Більше, вибачте заради Бога, говорити не можу. НЕ тому, що НЕ довіряю шановному виданню «Телекритика», а тому, що мені гидко говорити про це.
— Відповідно, пан Бектурсунов вийшов зі складу акціонерів ВД «Коммерсантъ-Украина»?
— Він ніколи не був акціонером. Він, звісно, міг би ним бути, бо мав на це право. Але Він не вніс тієї суми, яка потрібна була, щоб стати акціонером. Потрібно ж було внести гроші — свої особисті — але чи то в нього їх просто не було, чи то було шкода… А давати інтерв’ю, що він акціонер, — це була не скарга. Не кажіть про те, що після його відходу дуже багато було повішено на «Коммерсант» зобов’язань перед рекламодавцями, про які ніхто не знав. «КоммерсантЪ», природно, ці зобов’язання закривав, тому що в цьому випадку добре ім’я “Коммерсанта” важливіше, ніж розбірки з колишнім генеральним директором.
«Телекритика» звернулася до Казбека Бектурсунова по коментарі щодо ролі, яку він виконує у столичних комунальних ЗМІ, і несподівано отримала зустрічну пропозицію — взяти ексклюзивне інтерв’ю. Розмова — зафіксована на диктофон — вийшла цікавою та змістовною, однак, отримавши текст інтерв’ю на погодження, пан Казбек раптом категорично відмовився від публікації. Не влаштувала його й пропозиція власноруч відредагувати власні відповіді, а також — і пропозиція погодитися на використання окремих його цитат у редакційній статті «ТК». Попри це, ми все-таки публікуємо вибрані цитати з цієї розмови, оскільки, на нашу думку, питання про долю київських ЗМІ має велике суспільне значення, у цих цитатах ідеться винятково про суспільно важливі, а не приватні, теми, а людина, яка називає себе де-факто керівником комунальних ЗМІ, є публічною і відповідальною перед суспільством особою.
Отримавши повноваження з рук київського мера, Казбек Бектурсунов почав міняти виконувачів обов’язків комунальних ЗМІ, призначених Київрадою, на своїх людей.
23 січня Леонід Черновецький розпорядився призначити виконувачем обов’язків головного редактора газети «Хрещатик» Дмитра Джангірова. Джангіров був головним редактором газети «Понедельник», а також співведучим скандальної програми «Однако». Крім того, він — чоловік сестри Казбека Бектурсунова і, за інформацією «ТК», співпрацював з його агентством Think Tank. Після призначення Джангірова штат редакції «Хрещатика» скоротився майже наполовину. »
«Think Tank»
На початок 2005 року Київське PR і маркетингове агентство «Think tank», що спеціалізується на брендингу та розробці стратегій просування торгових марок і політичних сил на ринку України, розпочало формування нового продукту зі спірним у морально-етичному плані його ринкового використання, але цілком упізнаваним і розкрученим брендом — «Че Гевара».
Взагалі існують різні точки зору на саму природу модного нині в політтехнологів терміна «think tank», узятого за основу креативниками Казбеком Бектурсуновим і Павлом Карайченцевим. Але основний підхід полягає в тому, що think tank (фабрика думки) — це корпорація, що має своєрідну (насамперед із морально-етичного погляду) програму власного розвитку, яку вона намагається просунути незалежно від того, хто наразі перебуває при владі і на які політичні сили вона ситуаційно робить ставку. Отримавши стартові капітали в ринковому секторі розкрутки горілки «Столетов» і коньяку «Таврія», а також медіа-ресурсів «Комерсант-Україна» (інвестиція Березовського) та «Плейбой», керівники «Think tank» на початок 2005 року продовжували себе вважати обділеними великими замовленнями на політичне консультування, супровід та інформаційну підтримку політичних проектів.»
Адже цілком логічно припустити, що зараз Бектурсунов не менш масштабно обкрадає міську скарбницю.
Ну і нарешті, щодо вимагання. Ми дуже сумніваємося, що те, що жертва Бектурсунова намагалася отримати з нього компенсацію за моральну шкоду — слід кваліфікувати як вимагання. Насправді це ще найгуманніша форма відплати. Куди правильніше було б Казбека каструвати, щоб не плодив собі подібних. До Черновецького не застосували вчасно такої операції і маємо тепер Степана. А якщо серйозно, то збоченцям Черновецького пора пройти курс перевиховання в українських в’язницях, а нам — перестати обирати у владу виродків. Сподіваємося, що так воно і буде.
Вимоги Київради
Комісія Київської міської ради з місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв’язків та інформаційної політики рекомендує Київраді ініціювати звільнення мером Києва Леонідом Черновецьким його радника з інформаційної політики Казбека Бектурсунова. Таке рішення комісія ухвалила на своєму засіданні, повідомляє proUA з посиланням на «Українські новини». Також комісія рекомендує Київраді ініціювати подальшу заборону радникам мера з інформаційної політики втручатися в діяльність комунальних ЗМІ.
За словами секретаря комісії, депутата Київради від фракції Блоку Юлії Тимошенко Юрія Дмитрука, зазначений проєкт рішення погодили 4 фракції — БЮТ, блоку Віталія Кличка, блоку Литвина і Партії регіонів.
Шахрайство з перекладами Гайдеггера
Син безкрайніх казахських степів, «космополіт» і громадянин Росії Бектурсунов став відомим у другій половині 90-х тим, що переклав конспекти лекцій німецького філософа Мартіна Гайдеггера на тему: «Феноменологія і трансцендентальна філософія цінності» (Київ: «Cartel», 1996, 116 с.), які вміщено в 56/57 т.т. Зібрання творів Гайдеггера німецькою мовою.
Мабуть, відчуваючи, що його переклад не витримує критики (див. негативну рецензію на нього Михайлова в «Логосі» (М., 1997, С.152-153)), Бектурсунов пішов на наукову фальсифікацію. Він вирішив приховати своє авторство перекладу й опублікувати його (чи безоплатно?) з посиланням на ще невідомі науці конспекти лекцій Гайдеггера, записаних вигаданою студенткою Гайдеггера зі Львова, якоюсь Мандельбаум.
Під ім’ям відповідального редактора О.П.Шестак Бектурсунов забезпечив свій переклад передмовою «Від редакції», де ввів наукову громадськість в оману відомостями з неіснуючої біографії Мандельбаум, посиланнями на неіснуючі матеріали наукової конференції Київського університету, нібито присвяченій науковій діяльності Мандельбаум, і на її архів, звідки нібито взято публікований ним переклад.
У самій книзі прізвище Бектурсунова не згадується, тому довести наукову фальсифікацію Бектурсунова можуть тільки ті люди, які працювали у видавництві «Cartel». Судячи з усього, ім’я відповідального редактора О.П.Шестак — вигадане.
Казбек є «родичем» відомого київського журналіста і політолога Дмитра Джангірова: його рідна сестра Аїда одружена з останнім. Під час дебатів на Радіо Свобода шефиня Бектурсунова журила свого візаві Медведчука за образливі мультики («Великі перегони») про Віктора Андрійовича, що крутяться на підконтрольному «мужику» каналі «1+1».
Автором сценарію мультиків є саме Джангіров, який «вірою і правдою» служив Тимошенку щось близько трьох років і залишив її офіс на площі Лесі Українки зовсім нещодавно (чи то наприкінці весни, чи то на початку літа 2001 року) через, як кажуть, перманентні конфлікти з «націонал-демократичним крилом» «Батьківщини». Його місце й посів наш казахський інтелектуал, який працював на той час в українському виданні російського «Коммерсанта».
Саме у «відомстві» Бектурсунова зародилася ідея написання «чогось такого для народу» про тернистий шлях Юлії Тимошенко, що вилилася в презентовану москвичем Андрієм Окарою ганебну, абсолютно дику, тупу та пустопорожню книжку «Невиконане замовлення». Але це для плебеїв.
Для «інтелігентів» же зараз «групою філософів» під керівництвом Бектурсунова створюється невеликий політико-економіко-гендерно-культурологічний трактат сторінок так на двісті, який незабаром вийде в світ уже під ім’ям самої Юлії Тимошенко. «Буржуй» Ю.Р. участі в цьому проєкті не бере. Це точно. Але сміятися будемо все одно до упаду. У всякому разі, люди, які читали чернетки майбутнього шедевра, це гарантують.
«Свобода» Зупинила марш наркоманів
«2 травня 2009 року Всеукраїнське об’єднання «Свобода» провело в Києві акцію протидії легалізації так званих «легких» наркотиків. Про це повідомляє прес-служба Всеукраїнського об’єднання «Свобода».
«Марш свободи», організований наркобаронами та їхніми поплічниками був зупинений у Києві. Оскільки столиця України не дочекалася адекватної реакції з боку влади, яка замість заборони пропаганди наркотиків, виставила для наркоманів охорону, «Свобода» зупинила нечисленний шабаш недоумків, заблокувавши їхній рух ще на Європейській площі. Показово, що на акції наркоманів було помічено наближеного до Чернівецького Казбека Бектурсунова.
Під час проведення акції протидії пропаганді наркоманії міліція стала на бік наркоманів, затримавши трьох свободівців — заступника керівника Київської міської організації з молодіжних питань Руслана Андрюшу, Ігоря Швайко та Вадима Кудовбенка. »
БТА БАНК
У справі про розкрадання активів «БТА Банку» притягнуто помічника мера Києва Казбека Бектурсунова, повідомляє «КазТАГ». Прокуратура Казахстану має до нього низку запитань щодо його співпраці з екс-главою банку Мухтаром Аблязовим. Як заявило джерело з прокуратури, зараз розглядається можливість оголошення Бектурсунова в міжнародний розшук. Слідство вважає, що Бектурсунов причетний до незаконного вилучення Аблязовим 39,99 відсотка акцій українського ВАТ «БТА Банк», які перебували у власності казахстанського АТ «БТА Банк». Наприкінці 2008 року стало відомо, що Бектурсунов не заплатив видавничій компанії Аблязова гонорари за серію статей.
Резюме
Людина, чиє ім’я Казбек Бектурсунов, постає перед нами «безневинною овечкою», але на ділі «каламутний тип». Він брехун, злочинець, який обікрав свою ж компанію, доїв Тимошенко, Черновецького, обманював простих людей, та ще й збоченець на додачу. Усі ці факти давним-давно гуляють інтернетом, але він усе ще сподівається, що в його святу брехню повірять. До якого б проєкту він не приєднався, гроші він відмиє скрізь!