Текст взятий з Телеграм-каналу журналиста Євгенія Плінського.
Побуду трошки не в мейнстримі і висловлю свою думку по спортивним закупівлям, увага до яких останній час захопила медійний простір.
Ні, адський треш з ремонтом тенісних кортів в Києві на 300 млн. грн. я виправдовувати не збираюсь.
Ця історія – днище, а директора тренувальної бази «Льодовий стадіон» Павла Андрєєвського за спробу такої розтрати треба звільняти.
Добре що цей ганебний тендер скасували в той же день як оголосили.
Але зараз я трохи про інше.
Про баланс між жагою викриття корупційних закупівель в спорті, та реальною потребою щось закупити, відремонтувати, побудувати та встановити.
Ніхто не сперечається що пріоритетом на сьогодні є фронт, але ми не можемо відмінити спорт в принципі. Ми не можемо його взагалі не фінансувати. Медалі всім подобаються? А прапор України на нагородженні? А перемоги Харлан? Отож.
От наприклад кілька днів тому, на молодіжному чемпіонаті Європи з академічного веслування наша молодь до 23 років взяла бронзу, а в прибереговому веслуванні — золото.
Є привід пишатися? 100%
Але для участі в змаганнях треба не просто готуватись, потрібно готуватись десь, на чомусь, та за щось.
Хочете відкрию невелику таємницю?
Бюджет країни щотижня витрачає кілька мільйонів гривень на підготовчі збори спортсменів за кордоном.
І частину цих грошей ми змушені витрачати на підготовку за кордоном саме через війну, адже станом на січень 2023 року росія зруйнувала в Україні 320 спортивних об’єктів частина яких використовувалась для тренувань спортсменів-професіоналів.
А чи може спортсмен перестати тренуватись? Ні.
Тож ми стоїмо зараз перед складним вибором, або переносити весь тренувальний процес ТОП спортсменів за кордон, та витрачати на це з бюджету мільйони, або намагатись щось відновлювати та будувати вдома, створюючи хоч якісь умови для тренувань тут, а не за шалені гроші там.
Так, я не відкидаю історій з корупцією на будівництві та ремонті спортивних об’єктів, але блокувати все підряд – теж не вихід.
Мінмолодьспорт, на мою думку, теж має змінити підхід до проведення тендерів які підривають суспільство.
Окрім технічного оголошення закупівель та будівництва, потрібно працювати медійно, та пояснювати та аргументувати суспільству ті, чи інші потреби.
Ремонтуєте їдальню на базі в Конча-Заспа, так покажіть фото-віде того, як вона жахливо виглядає зараз і поясніть ЗМІ та блогерам чому це потрібно.
Будуєте волейбольний майданчик в Києві, так поясніть публічно чому ви це робите, аргументуйте в медіа необхідність цього, та поясніть скільки грошей зекономите на закордонних тренуваннях спортсменів і т.д.
В решті решт, зробіть при Міністерстві комунікаційний майданчик куди долучіть головних тендерних викривачів та дайте їм можливість обговорювати тендери, та ставити питання до, а не після.
Повторюсь, не можна витрачати сотні мільйонів на тенісні корти в Києві та красти на тендерах під час війни, але і зносити медійно всі спортивні закупівлі теж не правильно.
Відміняти спорт – не правильно.
Потрібен баланс.
Давайте його шукати, адже піднятий після перемоги на Олімпіаді в Парижі прапор України – безцінний.