Борулько (Ричков) Павло Вікторович
Офіційна біографія
Народився Павло Вікторович Борулько 11 лютого 1975 року в м. Костянтинівка Донецької області, в сім’ї директора НДІ Констановського скляного заводу. Школу закінчив зі срібною медаллю, яка негласно вважається трудовою, на відміну від золотої — начебто старався, вчив, але якийсь предмет не дотягнув — а пільги під час вступу ті самі. Зазвичай, такі дають вчительським дітям.
У 1997 році Борулько закінчив найпрестижніший економіко-правовий факультет Донецького державного університету, причому вже з 4 курсу став обіймати відповідальні посади в різних банках рідної Донеччини.
Сім’я і зв’язки
Мати Павла Борулька, вчителька. Цікаво також, що рідний дядько, Віталій Лобас — це колишній заступник губернатора Донецької області, який донині зберігає серйозну вагу в регіоні. Як відомо, талантам треба допомагати. І тут, дуже до речі, пан Борулько виявив, що його дружина є племінницею пана Медведька. Так, так — генерального прокурора України. Ось тут, як то кажуть, карта й пішла — щойно почалося вищезгадане рефінансування проблемних банків, а саме, з жовтня до грудня 2008 року, тільки на частку, банку Європейський, до якого пан Борулько має безпосереднє відношення, випало 350 млн. гривень (при тому, що кількість кредитів, виданих банком, була практично вдвічі вищою за кількість депозитів).
Компромат
За участю підконтрольного Борульку Автокразбанку, на рахунки зарубіжних структур було переведено 875 млн доларів, і це в той час, коли про кризу у нас ще тільки здогадувалися. Думаю питання про автора схеми риторичне. Крім Автокразбанку в аналогічних операціях брали участь банки Європейський, Національний стандарт, Славутич та інші, також підконтрольні пану Борульку.
У результаті було створено певну мережу банківських структур, що забезпечує переведення в готівку, відмивання і вивезення грошей із країни. Що вже говорити про заочне кредитування фізичних осіб на десятки мільйонів доларів під заставу віртуальних земельних ділянок в Обухівському районі Київської області. І при всьому цьому рефінансування триває — тільки на банки Європейський і Національний стандарт виділено вже понад 480 мільйонів гривень, напевно, вірить НБУ в Павла Борулька… Комерційний банк «Володимирський», контрольований бізнесменом Павлом Борульком, було продано. Покупцем виступив якийсь донецький інвестор. Ім’я інвестора і сума угоди поки що не розголошується. Новим власником запропоновано план фінансового оздоровлення банку.
Також планується зміна нинішнього менеджменту фінансової установи. Ця тенденція може означати, що донецькі фінансово-промислові групи зміцнюють свої позиції в банківському секторі української економіки.
СБУ завершила розслідування кримінальної справи про розкрадання коштів Фонду гарантування вкладів на суму 620 млн грн. У рамках слідства встановлено, що ці кошти були розкрадені групою осіб на чолі з власником банків Національний стандарт, Європейський і Володимирський Павлом Борульком. Про це пише видання Комерсант-Україна.
Про схему, за якою було вкрадено гроші, слідчі СБУ заявляли ще в листопаді минулого року. Згідно з нею, за день до відкликання банківських ліцензій у банках було відкрито 1339 рахунки, на які документально було зараховано неіснуючі кошти. Після відкликання ліцензії, група осіб на чолі з Борульком, стверджує слідство, зажадала у ФГФО компенсувати прогорілі кошти вкладників. Минулого року СБУ повідомляло про суму 444 млн, тепер же, як стало відомо виданню, сума зросла до 620 млн.
Крім того, за інформацією видання, СБУ порушила в березні цього року справу проти Павла Борулька, який за попередньою змовою з одним із народних депутатів організував розкрадання в 2009 році коштів Національного банку на загальну суму 315 млн грн. При цьому слідство, як стверджують джерела, зіткнулося з шантажем і погрозами на свою адресу, а в одного зі співучасників вилучили план протистояння слідству і компрометації керівництва СБУ. Наразі Павло Борулько перебуває в Білорусі, де його заарештували співробітники КДБ. Українська сторона передала документи на його екстрадицію. За інформацією з відкритих джерел, Борулько — чоловік племінниці дружини екс-генпрокурора.
Банкір-утікач стверджує, що в 2011 році взагалі не отримував грошей
Скандальний банкір Павло Борулько подавав до Центрвиборчкому декларацію, в якій зазначив, що торік взагалі не мав доходів.
У документі, який є в розпорядженні «Економічної правди», наголошується, що жодних доходів у 2011 році не мали і члени сім’ї банкіра.
Згідно з документом, Борулько має лише квартиру, площею 74 квадратних метри.
Транспортних засобів у банкіра та його родини також немає.
Також у декларації зазначається, що Борулько погасив кредит у 120 тисяч гривень. На банківських рахунках банкіра і членів його сім’ї грошей також немає. Як відомо, банкір збирався балотуватися в народні депутати на 198-му виборчому окрузі (місто Сміла, Черкаська область).
Однак 22 серпня Центральна виборча комісія скасувала його реєстрацію. Борулько оскаржив це рішення в Київському апеляційному адміністративному суді, однак 27 серпня той залишив рішення ЦВК чинним.
Борулько є одним із фігурантів справи про розкрадання 620 млн грн із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у 2009 році. Рятуючись від переслідування СБУ, він сховався в Білорусії. Влада цієї країни відмовилася видати банкіра Україні.
В обмін на політичний притулок, Борулько дав свідчення про свою роботу за часів, коли він був основним акціонером банків «Європейський» і «Національний стандарт».
У період дії тимчасової адміністрації, в цих банках відкривалися фіктивні депозитні рахунки населення, за якими виплачував компенсації Фонд гарантування.
За деякими даними, свідчення Борулька містять компромат на високопосадовців в Україні.
Павло Борулько: забута легенда банківських афер
Щоразу, коли в Україні починається економічна криза, на вулиці міст виходять «ошукані вкладники». Але хто ж їх обманює? Чи багато українців розуміють, що їхні банківські вклади насправді не «згорають», а перетікають на чиїсь рахунки, що в банкрутстві банків винна не криза, а їхні власні власники, які часто навмисно доводять їх до розорення. Ба більше, трапляється й так, що шахрайством і обманом є самі «ошукані вкладники». Про те, на які хитрощі йдуть банкіри-аферисти, ми може дізнатися на прикладі колишнього власника банків «Європейський», «Національний стандарт» і «АвтоКразБанк» Павла Борулька. SKELET-info вважає, що він був нехай і не найбільшим, але зате найнахабнішим шахраєм!
Олександр Медведько і Віктор Пшонка
ДОВІДКА ПО ПШОНЦІ: Віктор Пшонка: зліт і падіння прокурорського Цезаря
У середині 90-х відбулося кілька ключових подій, які докорінно змінили і без того хороше життя Павла Борулька. По-перше, його батько остаточно розорив «Костянтинівський скляний завод», після чого його ліквідували, a на базі його основних цехів створили ВО «Автоскло» (яке виготовляло дзеркала, загартоване скло та скління для літаків і локомотивів), згодом перетворивши на ЗАТ «Спецтехскло». По-друге, Віталій Лобас був призначений заступником нового голови Донецької облдержадміністрації Віктора Януковича. По-третє, Павло Борулько закінчив університет і в 1997-му році будувався на роботу в Костянтинівське відділення «Приватбанку», a потім старшим менеджером кредитного відділу філії «Укрінбанку». По-четверте, під час цього він познайомився зі своїм майбутнім бізнес-партнером Сергієм Кириченком. А по-п’яте, і це найголовніше, він одружився з Аллою Миколаївною Кузьміною.
Чоловіки і дружини
Дружина нашого героя (перша дружина) особистість вельми загадкова. У ЗМІ її називали племінницею прокурора Олександра Медведька, одного разу навіть припустили її можливу спорідненість із відомим донецьким прокурорським сімейством Кузьміних (докладніше про них читайте у статті Ренат Кузьмін: сімейний бізнес прокурорів-незаконників). Водночас чутки, якими рясніє інтернет, стверджували, що її дівоче прізвище Голутвіна, a Кузьміною вона стала в першому невдалому шлюбі, і що вона не має жодного стосунку до зазначених прокурорських родин. Але її колега і діловий партнер Дмитро Гончаров стверджував, що Алла Миколаївна є хорошою близькою подругою дружини і дочки Олександра Медведька.
Що ж, у будь-якому разі Алла Миколаївна «піднялася» надто вже стрімко як для простої, ні з ким не пов’язаної жінки. Причому, в їхньому сімейному діловому тандемі роль «паровоза» відігравала саме вона, a не зніжений мажор Паша. І це вона звела його з чоловіком своєї подруги Дмитром Гончаровим. Ба більше, джерела SKELET-info повідомляли, що вона не просто ввела чоловіка у фінансово-банківський бізнес Донбасу, a використовувала його як особистого зіц-голову. Але ось що найцікавіше: у цієї «банківської сім’ї» Алли та Павла Борульків були такі ж цікаві бізнес-партнери. Прізвища сімейних пар Дмитра та Ірини Гончарових, Адамових, Едуарда та Оксани Прутнік не лунали потім у кримінальних хроніках України, як прізвище Борульків, — проте починали вони разом, та й закінчували теж.
Документ із судового реєстру:
Зараз важко розібратися, хто ж із них почав першим, але з доступної інформації можна припустити, що наприкінці 90-х найкраще влаштувався Едуард Прутник (1973 р.н.). Якого, своєю чергою, могла тягнути (або штовхати) нагору його дружина Оксана Юріївна (1968 р.н.), яка також працювала у фінансовому бізнесі, а міг це зробити і Віталій Лобас — оскільки 1997 року Едуард Прутник став радником заступника голови Донецької ОДА. Хай там як, але в 1999-му обіймав посаду першого заступника директора Дирекції банку «Україна» в Донецькій області, а потім раптом на два роки пішов у «приватний бізнес», після чого раптом різко пішов угору: як ми писали раніше, став заступником голови Донецької ОДА Януковича, потім у 2002-2005 був радником прем’єра Януковича, а після першого Майдану заробив себе банкіром і бізнесменом. Додамо: а також став кумом Сергія Льовочкіна (докладніше про нього читайте в статті Льовочкін. Сірий кардинал і його сестра), який, мабуть, його і курирував.
Так ось, саме в період зайняття Едуардом Прутником «приватним бізнесом» у 1999-2001 р.р. і склалася ця чудова команда сімейних фінансистів, які обіймали різні посади у двох банках: донецькому філіалі «Славутича» (майбутній «Національний стандарт») і «Донкредітінвест» (майбутній «Європейський»), що їх тоді називали конвертаційними центрами «донецьких». При цьому ці банки різнилися специфікою роботи: «Славутич» працював за системою «радянський ресторан», а «Донкредитінвест» за системою «радянський гастроном». Що це таке? Згадаймо радянське минуле: ресторани і гастрономи були зосередженням радянської корупції, розкрадань і кримінальних схем, у їхніх стінах щодня здійснювали «темні справи», водночас більшість ресторанів були завжди зачиненими для простих обивателів і обслуговували тільки своїх «постійних клієнтів», а ось гастрономи, навпаки, були сповнені галасливого народу, який стояв у довжелезних чергах. Так само «Славутич» мав мінімум відділень і працював тільки зі своїми кептивними підприємствами та вибірковими vip-клієнтами, а «Донкредітінвест» мав безліч відділень і безліч клієнтів — водночас обидва вони надавали одні й ті самі «особливі послуги» у стінах своїх бухгалтерій.
Додамо, що якраз у цей самий час Сергій Льовочкін активно розвивав фінансові схеми «Донецьких», однак його ім’я звучало на тлі інших, більших банків, що стали потім основними кептивними банками донецьких олігархів. А ось донецьку філію «Славутича» (Сергій Кириченко — директор, Борулько — його заступник) і «Донкредітінвест» (Гончаров очолював валютний відділ), цілком можливо, використовували саме як конвертаційні центри: так би мовити, навіть якщо «менти накриють», то не шкода — власних капіталів у цих банків було значно менше, ніж в основних банках. «донецьких».
Гігантські шахрайства
Влітку 2005 року загинув етнічний депутат Ігор Плужніков, який володів Інтерконтинентбанком ІКБ. Як продемонстрував потім наслідок,
Плужников спільно з одним із власних бізнес-партнерів промишляв шахрайствами:
кредитував фіктивні будмайданчики, зареєстровані на бездомних.
Начальник загинув, схема накрилася, а партнери покійного почали «крисити».
— у результаті в «чорну діру» шахрайства з майданчиками витекло 40% грошових коштів банку.
Державний банк України НБУ почав куховарити введення в ІКБ тимчасової адміністрації, як раптово власні пропозиції в укладенні труднощів запропонували адепти банків Борулько і Гончарових.
За підтримки старого заступника правління НБУ Анатолія Шаповалова вони провернули оборудку, яка слідом за тим описувалася слідчими УБЕЗ так:
невстановлені особи з метою неповернення кредитних коштів на рахунки ІКБ і заволодіння активами банку на етапі з 9 до 18 вересня 2005 року організували укладення угод з відступлення права на запити кредитних коштів на користь інших банківських установ, а саме:
АКБ Європейський, ТОВ КБ Славутич і ТОВ КБ Володимирський.
Фальшивий Пашка
Але якщо Сергію Арбузову та Анатолію Шаповалову участь у цій афері якось зійшла з рук, то Павлом Борульком швидко зацікавилися органи — надто вже великого резонансу набуло його нахабне шахрайство, яке «виставило» державу на загальну суму 620 мільйонів гривень! І це не враховуючи розслідування його можливої причетності до замаху на голову наглядової ради «Фінансового союзу банку» Дмитра Фоменка в січні 2008 року, внаслідок чого той дістав поранення. Фоменко заявив, що причиною замаху міг стати його конфлікт зі співвласником «Родовід Банку» Олександром Шепелєвим, який зі свого боку був діловим партнером Борулька. Шепелєва, до речі, у 2013 році заарештували в Будапешті, перевезли до Києва, утримували в СІЗО, потім перевезли в лікарню — звідки він благополучно втік 6 липня 2014 року.
Загалом, Павлу Борульку теж довелося тікати — але для свого притулку він чомусь обрав Білорусь. Можливо тому, що тільки там його не міг дістати ні західний «Інтерпол», ні російська поліція — адже з приходом до влади його приятелів-регіоналів, кримінальну справу Борулька не викинули до кошика. Що ж, із грошима можна добре влаштуватися в будь-якій країні. І все ж у Білорусії Борулько трохи понервував, коли в грудні 2011 року його заарештував тамтешній КДБ (прикордонники) через свій фальшивий паспорт. Але хвилювався він недовго: вже за три тижні його випустили під підписку. Ба більше, прокуратура Мінська відмовилася видати його Україні, заявивши, що керується статтею 19 міжнародної конвекції (це може заподіяти якусь шкоду Білорусії).
Зраділий Борулько, який на той час уже розлучився з дружиною Аллою (або був кинутий нею через подальшу непотрібність), одразу вирішив влаштувати ще одну аферу! І для початку він одружився з 25-річною мешканкою Гомеля Наталією Річковою, після чого скористався нагодою змінити прізвище. Остаточно його план майже вдався після Майдану-2014, коли Павло Борулько почав збиратися додому в Україну. Але, розуміючи, що там його можуть «прийняти» навіть не дивлячись на зміну влади і політично-правовий бардак, що утворився, він вирішив взяти участь у парламентських виборах — але під прізвищем Ричков!
Все б нічого, адже змінювати прізвище закон не забороняє, на відміну від крадіжки грошей вкладників і Нацбанку.
Однак Пашку Борулька знову підвела жадібність і зайва самовпевненість: річ у тім, що він заразом вирішив перестрахуватися і розжитися російським паспортом — причому на прізвище Борулько. І ось у червні 2014 року він отримує російський паспорт, як житель Феодосії, який прописався там 20 лютого 2014 року (немов знав про швидку анексію). Це йому здалося замало, і у вересні 2014 року він з’являється в Києві, де отримує вже український паспорт на прізвище Ричков. Але при цьому вказує, що є жителем Феодосії з 20 березня 2014 року. Словом, суцільна брехня і шахрайство! До речі, вибори Павло Ричков-Борулько з тріском програв. Але хоча новин про нього відтоді практично немає, це зовсім не означає, що цей великий пройдисвіт не спробує знову повернутися на батьківщину. А може, він уже тут, і займається колишніми справами під новим прізвищем?
Телефонна розмова нардепа Шепеля і Борулька.
За хабар Президент Білорусі Олександр Лукашенко видав громадянство
Щойно Україну наздоганяє економічна криза, на проспекти виходять ошукані вкладники. Величезна частина українців знають, що банківські вклади не згорають, а перелітають на рахунки шахраїв і що в банкрутстві банківських установ винна зовсім не криза, а власники банків, які свідомо доводять їх до банкрутства.
На що підуть банкіри — аферисти, нам вдалося з’ясувати за прикладом колишнього володаря банків Європейський, Національний стандарт, а також АвтоКразБанк Павла Борулька.
Далі за текстом Ричкова нове прізвище Борулько Павла, Павла вважають не найбільшим, але найхитрішим і нахабним аферистом в Україні.
Резюме
Павло Борулько шахрай-банкір, який ошукав сотні людей і організацій. Але крім фінансових афер причетний до вбивств, хабарів. Після своїх діянь виїхав до Білорусі і там змінив прізвище, для того щоб спробувати повернутися в українську політику. На щастя, не вийшло.