Виступ генерального директора ТОВ «Українська бронетехніка» Владислава Бельбаса на галузевому форумі «Оборона 2027» викликав широкий резонанс у професійному середовищі. Заклики топменеджера зберегти чинну систему закупівель, уникнути «зайвої конкуренції» та скасувати збір на експорт озброєнь зіткнулися з гострою критикою на тлі реальних економічних та правових реалій підприємства. Зокрема, експертне співтовариство вказує на те, що компанія наразі веде кілька судових процесів з Міністерством оборони України, а сам керівник має складний процесуальний бекграунд.

Під час форуму очільник «Української бронетехніки» окреслив три головні блоки проблем, які, на його думку, гальмують розвиток вітчизняного ОПК:
Обмеженість внутрішніх ресурсів: хоча державний бюджет спрямовує левову частку коштів на закупівлю техніки в українських виробників, цього обсягу недостатньо для масштабування бізнесу та залучення дорогих західних фондів, необхідних для розвитку мікроелектроніки і протибалістичних технологій.
Ризики реформ та зміни правил: спікер наголосив, що постійне оновлення закупівельних процедур створює хаос, а поява нових конкурентів може нашкодити армії, якій потрібна не стільки мінімальна ціна, скільки перевірена і стабільна якість.
Бар’єри для експорту: на переконання підприємця, жоден іноземний замовник не купуватиме українську техніку з додатковою 20-відсотковою надбавкою, тому скасування експортного збору є критично важливим для виходу на зовнішні ринки.
Ці ініціативи можна було б розглядати як стандартний лобізм галузевих інтересів, проте контекст діяльності самої компанії та її керівника робить дискусію набагато складнішою.
Реальність виконання контрактів значно відрізняється від гучних заяв про передбачуваність ринку. За даними відкритих джерел, між ТОВ «Українська бронетехніка» та оборонним відомством тривають серйозні майнові спори. У справі № 910/14082/25 Міністерство оборони вимагало від компанії стягнення понад 296 мільйонів гривень. Хоча Господарський суд міста Києва 23 березня 2026 року задовольнив цей позов лише частково, зобов’язавши підприємство сплатити 24,3 мільйона гривень пені, загальний обсяг претензій за контрактами 2023 року у профільних розслідуваннях оцінювався на рівні понад 420–425 мільйонів гривень.
Ситуація ускладнилася й на силовому рівні. Улітку 2026 року Служба безпеки України проводила масштабні обшуки через зриви постачань за контрактом на закупівлю гранатометів загальною вартістю 637 мільйонів гривень, де підприємство отримало аванс у розмірі 318,5 мільйона, проте перша партія озброєння не була прийнята замовником через невідповідність технічним вимогам.
«Для великого підрядника, у якого замовник регулярно фіксує зриви графіків і налічує мільйонні штрафи через суди, заклик «не чіпати систему» виглядає передусім як спроба законсервувати комфортний режим роботи з урахуванням усіх наявних лазівок», — зазначають ринкові аналітики.
Окрему увагу експерти звертають на суперечливість тез про міжнародний експорт. Вихід на зовнішні ринки зброї вимагає не лише скасування внутрішніх податків чи зборів, а й прозорої репутації компанії та її бенефіціарів.
Сам Владислав Бельбас має тривалий шлейф кримінальних розслідувань. Ще у березні 2019 року НАБУ затримувало його на посаді керівника «Спецтехноекспорту» за підозрою у розтраті близько 55 мільйонів гривень. Пізніше, у березні 2025 року, Голосіївський райсуд задовольнив позов його дружини про поділ майна, що в медійному просторі прямо пов’язували з ризиками потенційної конфіскації активів через кримінальні провадження чоловіка.
Поєднання процесуальних проблем топменеджменту, невиконаних контрактних зобов’язань перед українською армією та закликів до лібералізації експорту створює серйозний репутаційний бар’єр, про який на галузевих форумах зазвичай вважають за краще мовчати.
