Запорізький бізнесмен Вемір Давітян роками залишається в центрі уваги медіа через свій неформальний вплив на регіональну політику, зв’язки з центральною владою та гуманітарні скандали. Попри те, що сам фігурант послідовно заперечує наявність будь-яких офіційних повноважень куратора Запорізької області, журналістські розслідування та офіційні матеріали малюють складну мережу зв’язків. У цій системі тісно переплітаються великий бізнес, українські політичні еліти та міжнародні активи.

Історія публічного впливу Давітяна набула значного розмаху у 2021 році, коли він фігурував як віцепрезидент благодійного фонду «Солідарність», пов’язаного з дніпровським бізнесменом Олександром Петровським. Тоді ж журналісти почали фіксувати його контакти з головою фракції «Слуга народу» Давидом Арахамією та регулярні непублічні візити до Офісу президента.
Сам Арахамія згодом заперечував статус Давітяна як «куратора», проте визнавав багаторічну дружбу між їхніми родинами. Тим часом журналісти-розслідувачі ставили закономірне запитання: навіщо людині без офіційного державного мандата настільки регулярно перетинатися з головним центром ухвалення рішень у країні?
«Питання було простим: навіщо людині, яка нібито не має жодного стосунку до державної політики регіону, настільки регулярно перетинатися з центром ухвалення рішень?» — зазначають розслідувачі.
У грудні 2022 року навколо фігури бізнесмена спалахнув новий гучний скандал. Елітний автомобіль Porsche Taycan, яким користувався тодішній заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко, офіційно належав компанії «Новем Логістик», єдиним власником якої був саме Давітян. І Тимошенко, і сам бізнесмен пояснювали це звичайним тест-драйвом, проте журналістські дані свідчили, що транспортний засіб перебував у користуванні набагато довше заявленого часу.
Найсерйознішою частиною цієї історії є кримінальне провадження щодо можливого розкрадання гуманітарної допомоги в регіоні. Документально підтверджені судовими матеріалами розслідування у 2022 році велися силами НАБУ, а згодом підслідність передали слідчим Національної поліції України. У розпорядженні ЗМІ описувалися масштаби зникнення: десятки морських контейнерів, сотні залізничних вагонів та вантажівок із допомогою.
Ще один епізод стосується виявлення у серпні 2023 року близько 200 тонн гуманітарних вантажів на складах у Запорізькій області. Згідно з опублікованими розслідуваннями, частина цієї допомоги могла виводитися з офіційного обліку та реалізовуватися через торговельні мережі. Справа Давітяна почала стрімко виходити далеко за межі звичайної медійної критики.
У фокусі уваги медіа також опинилася аграрна та логістична інфраструктура регіону. Журналісти пов’язували ім’я бізнесмена з діяльністю підприємств на кшталт АТ «Михайлівський райагропостач», припускаючи існування схем вивезення зерна. До цих процесів, за даними розслідувачів, могли залучатися сімейні структури, зокрема тесть бізнесмена Олександр Гайдар, який керував низкою споріднених компаній.
Окремим елементом побудованої конструкції є закордонні активи. У розслідуваннях неодноразово зазначалося, що Давітян часто перебуває між Австрією та Словаччиною. Нерухомість та фінансові потоки пов’язують із такими містами, як Відень, Братислава та Ужгород, що свідчить про потенційне виведення активів за межі України.
Попри наявність численних фактів, свідчень, судових проваджень та гучних журналістських розслідувань, головною проблемою залишається відсутність фінальної судової крапки. Багатовекторна система неформального впливу Веміра Давітяна досі не отримала вичерпної та остаточної правової оцінки від українських правоохоронних органів.
