Суддя Великої Палати Верховного Суду Микола Гімон у лютому 2025 року оформив угоду купівлі-продажу 50% частки київської квартири, яка належала його матері. Сума угоди становила 3,83 млн грн. При цьому з чергової щорічної декларації посадовця зникли 3,12 млн грн, які він раніше офіційно вказував як позику, надану матері.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру декларацій, у попередній звітній документації суддя декларував наявність грошової вимоги до рідної матері. У лютому 2024 року фігурувала позика на суму 3,12 млн грн. Проте у свіжому документі за 2025 рік ця позика більше не відображається.
Водночас у публічному доступі відсутній розрахунок, який пояснив би механізм здійснення угоди: чи відбувся взаємозалік раніше наданого боргу в рахунок вартості 87,1 кв. м столичного житла, чи кошти сплачувалися окремо.
«Як саме було погашено мільйонну позику та у якій формі проведено фінансовий розрахунок за житлову площу в Києві, із відкритих даних публічних декларацій з’ясувати неможливо».
Майновий стан матері служителя феміди вже протягом багатьох років систематично з’являється у його фінансовій звітності. Перелік об’єктів нерухомості змінювався наступним чином:
2019 рік: Микола Гімон уперше задекларував мамину квартиру в Києві площею 89 кв. м, скориставшись спеціальною нормою ч. 3 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Наступні роки: у звітності з’явилася ще одна столично нерухомість — квартира площею 87,1 кв. м.
Елітна нерухомість у Карпатах: окрім київського житла, у декларації фігурувала так звана «кімната» у курортному селищі Поляниця (поблизу Буковелю) вартістю 5,13 млн грн.
Велика Палата Верховного Суду є вищою інстанцією судової гілки влади в Україні, рішення якої є остаточними. Відповідно, до суддів цієї інстанції висуваються найвищі вимоги щодо доброчесності, прозорості статків та відсутності сумнівних фінансових схем.
Подібні операції з нерухомістю між близькими родичами із залученням великих сум готівки чи позик традиційно привертають підвищену увагу громадських організацій та антикорупційних органів. Вони потребують чіткого роз’яснення для підтвердження легальності походження коштів та відсутності ухилення від оподаткування чи приховування статків.
