Деркач Андрій Леонідович
Офіційна біографія
Деркач Андрій Леонідович — похресник Леоніда Кучми та син ексголови СБУ, нардеп з 1998 року. Після оприлюднення записів переговорів Порошенка і Байдена потрапив під персональні санкції США за втручання в президентські вибори.
Народився 19 серпня 1967 року в місті Дніпропетровську.
Освіта
Закінчив Харківське вище військове командно-інженерне училище 1989 року, спеціальність інженер-механік.
1990-1993 рр. — пройшов навчання в Академії Міністерства безпеки Росії (раніше Вища школа КДБ імені Дзержинського) у Москві, кандидат юридичних наук.
Кар’єра:
1989-1990 рр. — служба в Ракетних військах стратегічного призначення на ТРБ (технічній ракетній базі) Первомайської дивізії РВСП.
1990-1993 рр. — оперуповноважений в Управлінні СБУ в Дніпропетровській області, заступник директора асоціації «Придніпров’я».
1994-1996 рр.. — заступник керівника Контрольної служби президента України.
1996-1997 рр.. — консультант президента України із зовнішньоекономічних питань.
1997-1998 рр.. — перший помічник Прем’єр-міністра України.
1998 р. — обраний народним депутатом Верховної Ради України III скликання за мажоритарним округом, народний депутат України IV, V, VI, VII, VIII скликань.
З 2006 року — президент Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», генеральний директор державного концерну «Укратомпром».
У 2010 році Священний Синод Російської Православної Церкви ввів Андрія Деркача до складу Міжсоборної присутності РПЦ. Брав участь у виборах Патріарха Кирила.
2011-2013 г. — очолював на громадських засадах групу радників Прем’єр-міністра України. Кандидат юридичних наук, доцент Київської духовної академії і семінарії УПЦ.
Компромат
Фігура Андрія Деркача дуже знакова і неоднозначна в сучасному політикумі. Усі його «досягнення» так чи інакше пов’язані з КДБ-шним минулим. Дід Андрія Деркача служив у НКВС, батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ, а пізніше й одіозний керівник СБУ часів Кучми. Деркач-молодший також пішов стопами своїх батька і діда. Після закінчення Харківського вищого військового командно-інженерного училища ракетних військ, рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського в Москві (зараз — Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час працював у СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри, назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.
І не дивно, що в незалежній Україні політична і бізнес-кар’єра Андрія Деркача була забезпечена підтримкою «сім’ї». Клан Кучма — старший Деркач, скріплений родинними зв’язками (дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами), забезпечили просування Андрія кар’єрними сходами.
І не дарма наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який, своєю чергою, тісно пов’язаний із російським ФСБ і особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі — завжди свої люди. «Піднялися» тоді Деркачі непогано. Адже Могилевич — один із найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, цигарок, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності. У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу і «алюмінієвому королю» Росії Михайлу Чорному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, здобути контроль над Миколаївським глиноземним заводом — одним із найбільших у Європі підприємств кольорової металургії.
Безкарність, забезпечена Деркачем-старшим і самим президентом Кучмою, штовхала Деркача-молодшого до нових пригод. За інформацією ЗМІ, Андрій Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройовим бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї в «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що 2001 року керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповіддю, в якій ішлося про те, що причетність сім’ї Деркачів до незаконного постачання озброєнь до низки азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.
У 2000-х, уже за підтримки уряду Януковича, Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проєкт — узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року рішенням уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого ввійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проєктують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. Схема Деркача передбачала, що надалі стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну, мають бути приватизовані — всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств. Тоді не вийшло…А самого Деркача звинуватили у фінансових зловживаннях на суму 3,6 млрд. грн. І знову, без допомоги впливових покровителів не обійшлося, розслідування заглохло.
Ба більше, кримінальний шлейф не завадив Андрію Деркачу стати депутатом ВР останніх шести скликань. І як класичний політичний хамелеон Деркач залежно від розкладу набував іншого політичного забарвлення. У його партійному портфоліо — блок «За єдину Україну», партія «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.
Як агент ФСБ Андрій Деркач захопив українське місто, а допоміг йому в цьому міністр Малюська
Народний депутат Андрій Деркач, який останнім часом дуже щедро ділиться ФСБшними «сливами», «окупував» Глухів. Нічого дивного — це провінційне місто, розташоване за 12 км. від кордону з Росією, — кормова база Деркача. Звідси він стартує до Верховної Ради з 1998 року. Тут контролює силовиків і адмінресурс. Від «глухівського», 159-го, округу минулого літа знову став нардепом.
Мер Глухова прокоментував ситуацію з незаконним головою Глухова:
Феодально-кримінальна машина в Глухові лише одного разу дала збій: коли у 2015 р. спадкоємця славного роду меценатів і промисловців Мішеля Терещенка було обрано мером. А 1 квітня 2020 р. помічник нардепа Деркача, виламавши двері, увірвався до кабінету Терещенка і зайняв його робоче місце.
Маріонетки Деркача з місцевого осередку «Волі народу», до яких долучилися глухівські «укропівці», БППівці, «радикали» Ляшка і «прості люди» Капліна, виживали Терещенка з першого дня його перебування при владі. Були підпали, погрози, тітушки…
Апогеєм стали дії державної реєстраторки Юлії Ігорівни Журикової зі Середино-Будського райуправління юстиції (Сумської області). Вона тричі вносила зміни до Єдиного держреєстру юридичних осіб. Але ці «дивацтва» не помітили в Офісі протидії рейдерству при Міністерстві юстиції України. Міністр Денис Малюська сказав, що все було зроблено ідеально.
Так завершилося зіткнення двох світів — «русского» і того, в якому уявлення про честь українського дворянина поєднуються з європейськими цінностями.
Чому в Глухові «цар несправжній» і до чого держреєстратор
Формально повалення Мішеля Терещенка відбулося на підставі його прохання про відставку, зробленого ще 2018 року. Він тоді дійсно психанув — не витримав пресингу і заявив про складання повноважень. Але секретар міськради Олена Демішева стверджує, що після того як депутати не підтримали відставки Терещенка у 2018 році, мер порвав заяву в неї на очах.
Однак, депутатам з опозиції вистачило і копії паперу з вичерпаним «терміном давності».
Олена Демішева згадує подробиці: «У березні опоненти Терещенка дізнаються, що він полетів на день народження сестри, якраз почався карантин — рейси скасовано, повернутися мер не зможе. Швиденько пишуть заяву з вимогою скликати сесію, і я її скликаю. А далі — все за звичайним для наших депутатів сценарієм: не проголосували за порядок денний, і мені довелося сесію закрити. Після того як я пішла, опозиція залишилася в залі і на своїх зборах «відправила у відставку» мера Терещенка і мене, а лідера «Волі народу» Юрія Бурлаку призначила новим секретарем».
Те, що сталося в Глухові 25 березня 2020-го, начальник управління соціального захисту Руслан Павленко назвав квазісесією. «Заяву Мішеля йому офіційно повернули на підставі його письмового звернення, — коментує Павленко. — У ньому він так само вказав, що заява втратила чинність. Тож цієї заяви немає ні фізично, ні юридично. Але головне: ЗУ «Про місцеве самоврядування» не дає депутатам право після закриття сесії її продовжувати, тим паче ухвалювати рішення».
Він так само звернув увагу, що в голосуванні взяли участь 18 депутатів — мінімум, необхідний для ухвалення рішення (для висловлення недовіри мерові, наприклад, треба 2/3 голосів від 36-ти). Тобто — свіжоспечений «мер» Бурлака проголосував сам за себе, і вирушив на пошуки реєстратора, який міг би його «узаконити».
Проїхати довелося понад 70 кілометрів. Бо ні в Глухові, ні в сусідніх містах не знайшлося реєстраторів, охочих взяти гріх на душу. Адже Терещенко ще в лютому попередив усіх про підготовку рейдерського захоплення влади і відсутність у нього бажання «добровільно складати повноваження».
Знежити славу «чорного реєстратора» наважилася Юлія Журикова — тричі ухвалила, розмістила і підмінила в реєстрі рішення однієї сесії за 25 березня, які суперечать одне одному.
У першому Бурлака розписався замість Демішевої, назвавшись секретарем (тоді як навіть записи авторства Журикової свідчать, що він присвоїв нові повноваження з 31 березня — див. фото нижче).
У другому варіанті рішення тієї ж позачергової сесії за 25 березня Бурлака схаменувся і підписався вже як головуючий сесії. Але тут уже самозванець заплутався в даті подання заяви Терещенка — вказав 27.09.2018 (див. фото нижче).
У третьому варіанті все тієї ж «сесії» головуючий Бурлака виправився ще раз — мабуть, звірився з ксерокопією заяви Терещенка, яка вже втратила чинність і якої де-факто більше не існує.
Чим пояснити «вічну могутність» Андрія Деркача?
Щоб оцінити те, що сталося в Глухові, треба розуміти, хто такий цей нардеп Андрій Деркач (скріншот із сайту ВР нижче), який останнім часом став ньюсмейкером, особливо на телеканалах В.Медведчука. У приватних розмовах «регіонали» на Сумщині зізнаються, що їхня вірність Деркачу продиктована страхом. Усі вони у Деркача на гачку.
Спадковий чекіст, дід якого служив у НКВС, а батько — у КДБ і СБУ. Деркач-молодший закінчив школу КДБ у Москві (зараз вона називається академією ФСБ), а його дипломна робота мала назву: «Організація і проведення зустрічей із негласною агентурою». А ще його називають православним чекістом, тому що з 2010-го А. Деркача введено Синодом Російської православної церкви до складу Міжсоборної присутності РПЦ.
Деркачі перебувають у родинних стосунках із сімейством Л. Кучми. Але Андрій Леонідович завжди ставить на переможця, а «вчасно зрадити — це не зрадити». Тож за 20 з гаком років перебування при владі він п’ять разів перебігав із партії в партію. Підтримував антимайдан і «закони 16 січня», розвивав сепаратистський «проєкт Слобожанщина» («м’яке» приєднання Сумщини та Харківщини до РФ), але це не розсварило Деркача ні з його приятелем Юрієм Луценком, ні з його патроном Петром Порошенком.
Остання декларація про доходи депутата Деркача привертає увагу «чорною дірою» в частині походження доходів. Джерел, які могли б правдоподібно пояснити спосіб життя Андрія Деркача, просто не існує. Адже він усе життя народний депутат і власник збиткових медіа-активів. Загалом до групи Андрія Деркача та його дружини Оксани Терехової входить 41 компанія. Ключовою особою в групі так само є депутат Сумської облради Олег Бояринцев, на якого часто скаржився Мішель Терещенко.
Деркач запросив на фестиваль російського «ватника»
Андрій Деркач має тісний зв’язок із Російською православною церквою (РПЦ), президент кінофестивалю православного кіно «Покров». Минулого року Андрій Деркач запросив на цей фестиваль Бориса Корчевникова, ведучого каналу Росія-1, який, зокрема, називав українців «фашистами» і «хунтою».
Цього ведучого 2019 року пропустила в Україну СБУ. У нього «не було заборони на в’їзд», бо «всіх не відстежиш», повідомила тоді прессекретарка відомства.
Сам Андрій Деркач пояснив запрошення ведучого каналу «Россия-1»:
[videopress hDvpW9wB].«Він — керівник телеканалу «Спас» (російський православний телеканал Московського патріархату.). Дирекція (фестивалю) його запросила», — відповів він і уникнув відповідей на запитання щодо висловлювань цього ведучого на адресу України та українців.
«Плівки Деркача»
Якщо ж повернутися до останніх виступів Андрія Деркача, вони присвячені публікації аудіозаписів із розмовами нібито п’ятим президентом України Петром Порошенком із нібито тодішнім віцепрезидентом США Джо Байденом у 2016 році.
«Записи нам передали журналісти-розслідувачі. За їхніми словами, запис робив Петро Олексійович, що, за їхніми словами, очевидно і без будь-яких експертиз під час прослуховування», — заявив Деркач на пресконференції в травні.
Що це за журналісти, яким все очевидно без експертиз і чому вони не опублікували ці плівки без Деркача — суспільство так і не дізналося. Та й експертне підтвердження записів оприлюднено так і не було.
«Плівки Деркача» коментарі. Навіщо вони і кому це вигідно:
[videopress r1plWdWi]Петро Порошенко заявив: «Аудіофайли, які вчора демонстрував випускник Вищої школи КДБ імені Дзержинського в Москві, — сфабриковані. Але сировину вони могли отримати, зокрема, в Офісі чинного президента. СБУ має розслідувати, хто це зробив. З чиєї санкції? Кому це вигідно? Тому що все це вилилося в спецоперацію проти стратегічних відносин України з Америкою, нашим ключовим партнером, здатним стримувати Росію. На жаль, є прописні істини геополітики і дипломатії, які дилетанти не в змозі засвоїти навіть через рік активної практики».
Утім, біографія Андрія Деркача загальновідома і це не заважало у 2017 році тоді ще президенту Петру Порошенку святкувати весілля сина на той час генпрокурора Юрія Луценка в товаристві Андрія Деркача. Це зафіксували журналісти програми «Схеми».
Весілля сина Луценка:
[videopress SCJ9cobB].Далі Андрій Деркач опублікував записи розмови начебто Порошенка і начебто Путіна, як сам стверджує, у 2015 році. Резонанс отримало доброзичливе спілкування співрозмовників.
У цьому записі співрозмовники закінчують бесіду фразами: «Добре, Володимире Володимировичу. Тисну руку. Велике спасибі» і »Обіймаю. До побачення, давайте».
У Кремлі справжність цієї розмови не підтвердили. У Порошенка назвали змонтованою.
Недостовірні дані в декларації
За даними громадського руху «Чесно», Деркач — гречкосій і прогульник. Як зауважили журналісти, на сайті політика зазначено, що він надає допомогу закладам культури, освіти, медицини.
Дані з порталу «ЧЕСНО»:
Співробітники громадської організації «Центр протидії корупції» (ЦПК), проаналізувавши його декларації за кілька років, припустили, що власних доходів у нього недостатньо для такої активної благодійної діяльності. Дніпровське видання «49000» на початку 2020 року повідомляло, що Деркач узяв участь лише у 8% голосувань у Верховній Раді.
Також парламентарій ставав фігурантом антикорупційних розслідувань. ЦПК звернулися до НАБУ з проханням перевірити Деркача. Причиною стала декларації політика, в якій він вказав недостовірну інформацію. Громадські працівники знайшли докази того, що політик переписав частину бізнесу на дружину, а деякі фірми взагалі не вказав.
Сімейні схеми Деркачів із приховування незаконного збагачення:
[videopress nmPEC3U8].Журналісти проєкту Bihus.Info повідомляли, що ще 2010 року у власності людей з оточення народного обранця опинилося 42 гектари заповідної землі між озерами Конча та Заспа під Києвом. Ціна такої землі може сягати десятків мільйонів доларів.
США ввели санкції проти Андрія Деркача за втручання у вибори. Це він збирав компромат на конкурента Трампа
Сполучені Штати запровадили персональні санкції проти трьох громадян Росії та одного громадянина України за втручання у виборчий процес. Українцем виявився народний депутат Андрій Деркач, який заявляв про нібито втручання колишнього віцепрезидента США Джозефа Байдена у справи України та збирав на нього компромат.
Адвокат Д. Трампа Джуліані прилітав в Україну, щоб розвінчати справу про імпічмент:
У США ввели санкції проти українського нардепа
Міністерство фінансів США запровадило персональні санкції проти народного депутата Верховної ради Андрія Деркача, який публікував плівки нібито з голосами Порошенка та Байдена.
Про це повідомляється на сайті установи.
Як ідеться в повідомленні, Деркача внесли до списку Управління з контролю за іноземними активами (OFAC), яке поміщає до нього фізичних і юридичних осіб із метою національної безпеки.
Активи громадян із цього списку заморожені на території США, а особам у США заборонено мати з ними справи.
Зазначається, що санкції проти Деркача запроваджено через його спроби вплинути на президентські вибори у США 2020 року.
СБУ викрила агентурну мережу ГРУ росії: до її складу входив нардеп Деркач
Служба безпеки України викрила агентурну мережу ГРУ росії, яка мала допомагати в захопленні країни. До її складу, зокрема, входив народний депутат Андрій Деркач. Він, за даними слідства, курував створення низки приватних охоронних підприємств, щоб використовувати структури для швидкого захоплення України.
Про це йдеться на сайті СБУ.
Генеральний прокурор розпочала проти Деркача досудове розслідування.
«Агент Кремля» Деркач, журналістські розслідування, інформація від СБУ:
[videopress twbQsFNx]. [videopress FdqajhBd].Як розповіли в СБУ, остаточно мережу було нейтралізовано на початку війни після затримання колишнього помічника нардепа Ігоря Колесникова. Він, будучи негласним співробітником ГУ Генштабу росії з позивним «Ветеран», був зв’язківцем і фінансовим кур’єром між спецслужбами рф і Деркачем.
Зв’язки Деркача з агентами ГРУ:
Контррозвідка затримала помічника «агента Кремля» Деркача із Сумщини
Олег Бояринцев займався розстановкою кадрів в Енергоатомі.
На кордоні Львівської та Рівненської області на блокпості, контррозвідка затримала директора з персоналу НАЕК Енергоатом Олега Бояринцева. Про це повідомляє член Колегії Державної інспекції ядерного регулювання України Ольга Кошарна.
Бояринцев багаторічний помічник санкційного народного депутата, агента Кремля і ФСБ Андрія Деркача, займався розстановкою кадрів в Енергоатомі з весни 2020 року, на той час. директорів АЕС і заступник директорів з фізичного захисту.
Резюме
Андрій Деркач — зрадник країни, у якого замість совісті та честі — доларові купюри. Працюючи на Кремль і підриваючи суверенітет України, він отримував мільйони доларів за виконану роботу, загалом як і решта його колег «регіоналів».